Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №760/2709/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2709/26

2/760/12398/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Есер М.Р., Павліченко Я.С., Пилипенко Д.М.,

за участю позивача 1 - ОСОБА_1 ,

позивача 2 - ОСОБА_2 ,

представника позивачів - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивачі звернулись до суду із позовною заявою до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м;

- зобов`язати Солом`янську районну в місті Києві державну адміністрацію провести дії з приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копії ордеру.

Свої вимоги позивачі мотивують тим, що вони проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстроване.

Відповідно до відповіді управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за період реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , позивачі участі у приватизації не брали.

Проте, відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва ОСОБА_1 зареєстрована у вищевказаній квартирі з 10.07.1972, ОСОБА_2 - з 31.01.1995.

Позивачі звернулись до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою щодо оформлення та видачі свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_1 , проте, останнім було відмовлено у видачі такого свідоцтва з підстав неподання у повному обсязі документів, необхідних для видачі відповідного свідоцтва, а саме, копії ордеру на жиле приміщення або ордера на жилу площу у гуртожитку.

Позивачі, вважаючи наведене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує їх права, посилаючись на ст. 345 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст. 9 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», звернулись до суду з даним позовом.

06.02.2026 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2026 у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Сторонам та третім особам було направлено копію ухвали від 12.02.2026, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.03.2026 було замінено відповідача - Солом`янську районну в м. Києві державну адміністрацію на належного відповідача - Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації.

23.06.2026 від представника позивачів до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій останній уточнив позовні вимоги до належного відповідача, та просить суд:

- визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м;

- зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації провести дії з приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» без надання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копії ордеру.

23.06.2026 під час судового засідання суд ухвалив закрити підготовче провадження в даній цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримав та просив суд його задовольнити, а також заявив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Позивачі підтримали позов у повному обсязі, просили суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку позивачів та їх представника, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10.07.1972 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 з 31.01.1995 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 462681467 від 03.02.2026 встановлено, що право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано.

З архівного витягу, наданого виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 08.12.2025 № 068/05-14/2627 вбачається, що виконкомом Залізничної райради депутатів трудящих від 24 січня 1972 року № 113 було прийнято рішення про відкриття особового рахунку на житлову площу за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_4 після смерті її чоловіка, ОСОБА_5 , яка проживає в даному житловому приміщенні разом із донькою, 1956 року народження.

Відповідно до довідки Жилово-експлуатаційної дільниці № 901 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 24.09.2025 № 901-925 встановлено, що відповідно до розпорядження Залізничної районної в м. Києві державної адміністрації від 21.10.1992 № 637 «Про зміну договору найму» ОСОБА_1 визнано наймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 41,80 кв. м, після смерті матері ОСОБА_4 , склад сім`ї: вона, чоловік та син.

Відповідно до листа Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 365/7 від 26.06.2025 встановлено, що відповідно до архівних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , як дитина у формі 16 матері ОСОБА_1 без дати реєстрації по 31.01.1995, та зареєстрований самостійно з 31.01.1995 по теперішній час.

Отже, з аналізу вищезазначених документів суд встановив, що позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору найму житлового приміщення, зареєстровані в ньому у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації № 168 від 03.11.2025 позивачу було повернуто оригінали та копії документів, які були подані разом з заявою про надання адміністративної послуги.

З даного листа вбачається, що підставою для повернення поданих документів є відсутність ордеру на квартиру за зазначеною адресою, а також відсутність довідки з органу приватизації щодо участі у приватизації житлового фонду ОСОБА_2 після 1992 по 30.01.1995 за адресою місця проживання батька.

Таким чином, з наявної відповіді відповідача вбачається, що позивачу відмовлено у прийнятті заяви щодо здійснення приватизації та видачі свідоцтва про право власності на житло - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Жилово-експлуатаційної дільниці № 901 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» від 19.09.2025 № 901-910 встановлено, що відповідно до акту інвентаризації ордерів, розпоряджень тощо житлово-експлуатаційної дільниці 901 від 20 лютого 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , ордер відсутній.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Частинами третьою, п`ятою статті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до вимог статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення встановлюють порядок передання квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний у місячний термін із дня одержання заяви прийняти рішення про передання житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Згідно з пунктом 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено список документів, які подає особа до органів приватизації.

Зокрема, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Отже, з системного аналізу норм Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення слід дійти висновку, що вказаними нормативно-правовими актами визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян.

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

З матеріалів справи встановлено, що місце проживання позивачів зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 , при цьому ордер на жиле приміщення у житловому будинку у позивачів відсутній.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради депутатів трудящих м. Києва житлове приміщення було передано в найм батькам позивача ОСОБА_1 , та незважаючи на те, що сам договір найму відсутній в архівних довідках, право позивачів на користування даним житлом ніким не оспорювалось і не оспорюється, інші особи у квартирі не проживають і не зареєстровані.

Оскільки судом встановлено, що позивачі зареєстровані та проживають у спірній квартирі безперешкодно з 1972 року постійно проживають в даній квартирі, утримують її, то дана обставина є достатньою правовою підставою вважати відповідне житло належним таким особам у розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення у спосіб визнання права на приватизацію.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17.

Ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Схожого за змістом правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19.

Таким чином, право на житло позивачів в аспекті набуття на нього права власності шляхом приватизації підлягає захисту.

Разом із тим, відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивачів не залежить. У цьому випадку порушення прав позивачів відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.

Таким чином, якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.

Подібні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постановах: від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12 травня 2021 року у справі № 750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22).

У контексті даної справи визнання відповідного суб`єктивного права (права на приватизацію) та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації квртири є належним та ефективним способом захисту. Суд на підставі статті 13 Конвенції має забезпечити позивачеві ефективний засіб юридичного захисту, тому обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прямо передбачений нормами матеріального права, тому його вимоги підлягають задоволенню (правова позиція Верховного Суду висвітлена у постанові від 06.11.2023 по справі № 296/8558/21).

Отже, враховуючи, що на даний час не існує законної процедури одержання ордера на спірне житло, у зв`язку з чим позивачі не можуть реалізувати право на набуття його у власність шляхом приватизації, позовні вимоги про визнання права на приватизацію та зобов`язання здійснити його приватизацію є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі та керуючись Законом України «Про приватизації державного житлового фонду», Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», ст.ст. 9 ЖК України, ст.ст. 15, 16, 345 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 209, 258, 259, 263- 268, 273,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація, про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м.

Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації провести дії з приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 37,5 кв.м, у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» за відсутності копії ордера на вказану квартиру.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Букіна О.М.