Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №755/14767/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14767/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001961 від 18.08.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 01.12.2005 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 25.01.2006 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст.186 та ч. 2 ст. 187 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 10.04.2014 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 11.06.2014 Приморським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років та 6 місяців позбавлення волі;

- 19.07.2021 Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців;

- 07.12.2021 Приморським районним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 185 КК України шляхом часткового складання покарань до вироку від 19.08.2021, призначене остаточне покарання у виді 4 років та 7 місяців позбавлення волі; 03.02.2025 року звільнений по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

потерпілого: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних для себе висновків не зробив, та знову вчинив новий умисний корисливий злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 18.08.2026 близько 14 год 45 хв ОСОБА_3 перебував у приміщені магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», за адресою: АДРЕСА_3, де в цей час знаходився раніше невідомий йому чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, перебуваючи у приміщенні магазину, ОСОБА_3 , побачив, що у задній кишені штанів, у які вдягнений ОСОБА_5 , перебувають два мобільні телефони, та у цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, обравши об`єктом свого злочинного посягання мобільні телефони, що перебували у задній кишені штанів, в які був вдягнений ОСОБА_5 .

Так з метою реалізації свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану ОСОБА_3 , вийшовши з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », прослідував за ОСОБА_5 до дворової території будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Перебуваючи у дворовій території будинку, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони залишаються ніким не поміченими, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_3 підійшов ззаду до ОСОБА_5 та рукою дістав із задньої кишені штанів, у які був вдягнений ОСОБА_5 , мобільний телефон «Xiaomi Redmi 15C 4/128 GB» синього кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 5663,33 грн, та мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A5 4\128 GB» чорного кольору IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , вартістю 3990,00 грн.

Проте, ОСОБА_5 відчув сторонній рух поблизу задньої кишені своїх штанів, зрозумів, що телефони, які перебували у вказаній кишені, вибули з неї, побачив ОСОБА_3 , який почав тікати у попутному напрямку відносно потерпілого, тим самим викривши таємні дії ОСОБА_3 .

Викривши таємні дії ОСОБА_3 щодо викрадення мобільних телефонів, ОСОБА_5 почав намагатися наздогнати останнього та вимагав повернути належне йому майно.

При цьому ОСОБА_3 усвідомлюючи, що його дії стали явними для потерпілого, і його дії з таємного викрадення майна (крадіжки) викриті, ігноруючи вимоги ОСОБА_5 щодо повернення майна, переслідуючи прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи при собі викрадене майно, при цьому уникнувши спробу затримання з боку ОСОБА_5 , побіг з місця вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ОСОБА_5 матеріального збитку у розмірі 9 653 гривень 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 18.08.2026 близько 14 год 45 хв він був у приміщені магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», за адресою: АДРЕСА_3, де побачив потерпілого, в якого в задньому кармані штанів було два телефони. Після виходу з магазину він прослідкував за потерпілим, де у дворовій території будинку, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, рукою дістав із задньої кишені штанів потерпілого два мобільні телефони та почав тікати. В цей час потерпілий помітив викрадення майна та намагався його наздогнати, проте не зміг. Обвинувачений додав, що він щиро розкаюється у вчиненому, попросив вибачення у потерпілого та пояснив, що вчинив злочин, оскільки було скрутне матеріальне становище після звільнення з місця позбавлення волі. Він залишився без житла та родичів на окупованій території, а також важко було знайти роботу та житло, а держава жодним чином не допомогла.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких життєвих обставин.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі № 161/20739/24 від 28 січня 2026 року, в якій зазначено, що якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознаку злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що обтяжує покарання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне виключити зазначену в обвинувальному акті обтяжуючу обставину - рецидив.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення, сторони захисту щодо необхідної міри покарання; позицію потерпілого, який до обвинуваченого не має претензій та просив призначити покарання нижче ніж передбачено санкцією статті; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у мінімальних межах санкції ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 18.08.2026 року, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України його попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання заходів забезпечення кримінального провадження вирішено, згідно положень ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 18.08.2026 року, зарахувавши попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Цивільний позов не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-26/47450-ТВ від 03.09.2026 року в сумі 3 850 гривень 88 копійок;

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.08.2026 року на майно, а саме на: мобільний телефон «Samsung» з мобільним номером телефону НОМЕР_5 , IMEI НОМЕР_6 , який поміщено до спец пакету NPU- 5095741; кепку чорного кольору «Найк», футболку чорного кольору «Найк», шорти сірого кольору «Найк», які поміщено до спец-пакету PSP 3217415 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.08.2026 року на майно, а саме на: мобільний телефон марки «Redmi» чорного кольору у чохлі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , із сім-карткою: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , який поміщено до спец-пакету ICR0122355; грошові кошти в розмірі 290 гривень купюрами номіналом 200, 50, 20, 20 гривень, які поміщено до спец пакету ICR0122356 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.08.2026 року на майно, а саме на: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 15C» синього кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який поміщено до спец пакету ICR 0122354 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- відеозапис з камер відеоспостереження, які вмонтовані у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», за адресою: АДРЕСА_3, із фіксацією події, що сталась 18.08.2026 року близько 14 год. 45 хв, які записано на оптичний диск «CD-R», що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах наглядового провадження прокурора;

- кепку чорного кольору «Найк», футболку чорного кольору «Найк», шорти сірого кольору «Найк», які поміщено до спец-пакету PSP 3217415, передані в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026589 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;

- мобільний телефон «Samsung» з мобільним номером телефону НОМЕР_5 , IMEI НОМЕР_6 , який поміщено до спец пакету NPU- 5095741, переданий в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026590 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;

- мобільний телефон марки «Redmi» чорного кольору у чохлі чорного кольору IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , із сім-карткою: НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , який поміщено до спец-пакету ICR0122355; мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 15C» синього кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який поміщено до спец пакету ICR 0122354, передані в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, згідно квитанції №026585 - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;

- грошові кошти в розмірі 290 гривень купюрами номіналом 200, 50, 20, 20 гривень, які поміщено до спец пакету ICR0122356 - повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя