Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №755/13798/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13798/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001815 від 01.08.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, офіційно непрацюючого, військовозобов`язаного, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 10.01.2020 Першотравневим районним судом м. Чернівці, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 4 місяці позбавлення волі;

- 20.06.2023 Франківським районним судом м. Львова, за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців;

- 03.07.2023 Галицьким районним судом м. Львова, за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 7 місяців; 19.09.2024 року звільнений умовно-достроково із невідбутим строком 5 років 8 місяців 11 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово засудженим за скоєння умисних злочинів проти власності, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення умисних злочинів проти власності, а також звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2023, із невідбутим строком 5 років 8 місяців 11 днів, для проходження військової служби за контрактом, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин.

31.07.2026 приблизно о 12 год. 00 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи біля магазину «Лоток», що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 52, познайомився із потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння.

В подальшому, а саме 31.07.2026, приблизно о 12 год. 20 хв., ОСОБА_3 , побачив ОСОБА_6 , який сидів на лавочці біля трансформаторної підстанції, що розташована поряд із житловим будинком, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-кт. Воскресенський, буд. 50.

В цей час ОСОБА_3 побачив на лавочці біля ОСОБА_6 мобільний телефон темного кольору марки «Moto» моделі «65 Plus», де у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите, повторне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите, повторне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керуючись корисливим мотивом, користуючись сприятливою обстановкою, яка склалася та скориставшись тим, що ОСОБА_6 особа похилого віку та перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_3 , підійшов ззаду та схопив вищезазначений мобільний телефон та побіг в сторону житлового будинку, що за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 48.

Оскільки злочинні дії ОСОБА_3 були помічені з боку потерпілого ОСОБА_6 , останній відразу ж намагався наздогнати ОСОБА_3 з метою завадити останньому зникнути з місця події з належним йому майном та голосно кричав і вимагав повернути викрадене майно, однак наздогнати ОСОБА_3 не зміг, а ОСОБА_3 забіг в підземний перехід та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши матеріального збитку потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 1069 грн. 50 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 31.07.2026 приблизно о 12 год. 00 хв., він був біля магазину «Лоток», що розташований за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 52, де помітив на лавочці потерпілого, який був п`яний, тому вирішив скористатися його станом та відкрито забрав його телефон, який лежав на лавочці та побіг. Обвинувачений повідомив, що не чув криків потерпілого йому вслід, однак чітко розумів, що його дії були помічені потерпілим. Також, обвинувачений щиро покаявся у вчиненому та попросив вибачення у потерпілого, та повідомив про намір заключити контракт для проходження військової служби.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме - у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення, сторони захисту щодо необхідної міри покарання; письмову заяву потерпілого щодо відсутності претензій до обвинуваченого, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2023 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.

Дане остаточне покарання (позбавлення волі), визначене ОСОБА_3 на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01.08.2026 року, зарахувавши на підставі ч. 5 ст. 72 КК України його попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03.07.2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 7 (семи) років та 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 01.08.2026 року, зарахувавши попереднє ув`язнення в строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін, продовживши тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Цивільний позов не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-26/42281-ТВ від 06.08.2026 року в сумі 1925 гривень 44 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Moto» моделі «65 Plus» імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , в якому наявна сім-карта із н.м.т. НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у володінні власника.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, захиснику.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя