Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №754/13810/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12819/26

Справа №754/13810/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 вересня 2026 року суддя Деснянського районного суду м.Києва Панченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватні виконавці Дорошкевич Віра Леонідівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають задоволенню, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2026 року до Деснянського районного суду м.Києва надійшла зазначена позовна заява. В позовних вимогах позивач просить: визнати виконавчий напис №7626 вчинений 12.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий напис №37541 вчинений 26.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. таким, що не підлягає виконанню. Вимоги обґрунтовані тим, що з актуального інформаційного витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що 12 березня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 7626, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 34 885,00 грн. Виконавчий документ надійшов приватному виконавцю 31.03.2021, а 01.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження № 65006553. Того самого дня винесено постанову про основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3 488,50 грн та постанову про мінімальні витрати у розмірі 300,00 грн. За даними АСВП, 29.04.2021 у цьому провадженні було винесено постанову про арешт коштів Позивача у банківських установах із зазначенням суми звернення стягнення 39 373,50 грн, а 14.05.2024 додатково визначено витрати виконавчого провадження у розмірі 700,00 грн. Інформаційний витяг з АСВП, сформований 25.07.2026, прямо фіксує стан провадження як «Відкрито». Отже, спірний напис не є суто історичним документом: він продовжує бути чинною підставою відкритого примусового виконання, арешту рахунків і збільшення майнового навантаження на Позивача. Лише з матеріалів заяви ТОВ «ФК «Позика» про заміну стягувача у справі № 754/12857/26, провадження № 6/754/928/26, Позивач отримав більш конкретну інформацію про те, що перший напис начебто стосується кредитного договору № 901134227 від 26.08.2019, укладеного з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Заявник посилається на послідовне відступлення вимоги через ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Позика». Водночас сама заява нового кредитора містить суттєву для цього спору обставину: ТОВ «ФК «Позика» прямо зазначило, що не має копії виконавчого напису № 7626, а право вимоги, яке воно нібито набуло 16.10.2025, визначене в розмірі 33 685,00 грн, тобто на 1 200,00 грн менше, ніж сума виконавчого напису. Така невідповідність не підтверджує безспірність, а, навпаки, демонструє необхідність судової перевірки складу та розміру вимоги. Щодо фактичних обставин виконавчого напису № 37541 та виконавчого провадження № 65611961. Другий спірний виконавчий напис також вчинений на користь того самого стягувача і тим самим нотаріусом. 26 березня 2021 року приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 37541, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 14 050,20 грн. Виконавчий документ надійшов приватному виконавцю 28.05.2021, а 31.05.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна відкрила виконавче провадження № 65611961. Окремими постановами визначено основну винагороду приватного виконавця 1 405,02 грн та мінімальні витрати 669,00 грн, унаслідок чого загальна сума пов`язаного з виконанням майнового навантаження становить 16 124,22 грн. Інформаційний витяг з АСВП, сформований 25.07.2026, також визначає стан ВП № 65611961 як «Відкрито». Інших виконавчих дій у наданому витягу не відображено, однак відсутність нових записів не припиняє провадження і не усуває ризику його активізації у майбутньому. Надані до позову матеріали другого провадження підтверджують реквізити напису, суму стягнення, постанови про відкриття, основну винагороду та мінімальні витрати, однак не містять кредитного договору, детального розрахунку, доказів видачі коштів, доказів нотаріального посвідчення договору, письмової вимоги, доказів її вручення, повного ланцюга переходу права вимоги та документів, які були подані нотаріусу. Супровідний лист приватного виконавця від 31.05.2021 лише містить формулювання про направлення постанови «для виконання та до відома», але в матеріалах немає поштового ідентифікатора, опису вкладення, квитанції оператора поштового зв`язку, повідомлення про вручення або іншого доказу фактичного отримання документа Позивачем. Саме відповідач має довести, що нотаріусу був поданий оригінал документа, який відповідно до чинного на дату напису Переліку дозволяв безспірне позасудове стягнення, а не звичайний електронний кредитний договір, який нотаріально не посвідчувався.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03.08.2026 року позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.08.2026 року було відкрито спрощене провадження у даній справі без виклику сторін.

Після отримання копії позову з додатками та ухвали про відкриття провадження, відповідач своїм правом не скористався, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Частина 1 статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено в судовому засіданні, 12 березня 2021 року приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 7626, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» 34 885,00 грн. Виконавчий документ надійшов приватному виконавцю 31.03.2021, 01.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження № 65006553. 26 березня 2021 року приватний нотаріус Головкіна Яна Вікторівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 37541, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 14 050,20 грн. Виконавчий документ надійшов приватному виконавцю 28.05.2021, 31.05.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна відкрила виконавче провадження № 65611961.

Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:

-дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

-найменування та адреса стягувача;

-найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян),

-номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

-строк, за який провадиться стягнення;

-суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі -пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

-розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає

-стягненню з боржника;

-номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

-дата набрання юридичної сили;

-строк пред`явлення виконавчого напису до виконання.

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

-якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

-за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як передбачено ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Так, судом було встановлено, що що оспорювані написи вчинені у березні 2021 року за споживчими кредитними правовідносинами МФО, тоді як на цю дату чинний Перелік № 1172 не передбачав безспірного стягнення за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідчені.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 Перелік було доповнено розділом щодо кредитних договорів, однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 відповідні положення визнано незаконними та нечинними. З моменту набрання цим рішенням законної сили нотаріус міг вчиняти напис щодо грошового зобов`язання лише у випадках, які залишалися у чинному Переліку, зокрема за оригіналом нотаріально посвідченого договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 дійшла висновку, що після 22.02.2017 вчинення виконавчого напису на підставі нен отаріально посвідченого кредитного договору є порушенням установленого порядку, а таке порушення є самостійною і достатньою підставою для визнання напису таким, що не підлягає виконанню. Цей висновок застосовується незалежно від того, визнає боржник отримання певної суми чи ні, оскільки суд перевіряє не лише наявність цивільного зобов`язання, а право кредитора використати конкретний безспірний позасудовий механізм. Матеріали першого виконавчого напису вказують на онлайн-кредит Moneyveo, а матеріали другого виконавчого напису не містять доказу нотаріального посвідчення.

Суду не надано доказів, що виписку по рахунку позивача було надано приватному нотаріусу для вчинення виконавчих написів, а тому суд позбавлений можливості встановити, що нотаріус міг встановити безспірність заборгованості.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваних виконавчих написів не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчими написами, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Суду не було надано доказів що для вчинення виконавчих написів надавались первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСР № 71825964).

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржені виконавчі написи були вчинені приватним нотаріусом 12.03.2021 року та 26.03.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14.

Суду не надано доказів, що договори, які були надані нотаріусу для вчинення виконавчого напису були посвідчені нотаріально, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин наявні правові підстави для визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчих написів та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 р. по справі № 158/2157/17.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорювані виконавчі написи нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Онлайн Фінанс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", треті особи: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватні виконавці Дорошкевич Віра Леонідівна, ОСОБА_2 про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають задоволенню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 12.03.2021 р. та зареєстрований у реєстрі за №7626 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" 34 885.00 грн.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною 26.03.2021 р. та зареєстрований у реєстрі за №37541 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" 14 050.20 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Онлайн Фінанс» судовий збір в розмірі 2 130.00 грн. на користь ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Панченко