Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №753/21494/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21494/26

провадження № 1-кп/753/2230/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 62024100130003742 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, військовослужбовця, водія групи цивільного співробіиництва ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В:

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.07.2024 № 44-PC солдата ОСОБА_3 призначено на посаду оператора відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після цього, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01.08.2024 N? 143 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та він приступив до обов?язків за посадою.

При цьому, 01.09.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 152 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу цього територіального центру та призначено на посаду офіцера адміністративного відділення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця:

- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

- бути пильним, зберігати державну таємницю;

- додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

- не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов?язків військової служби.

Статтями 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) передбачено, що повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров?я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Відповідно до ст. 11, 16 Статуту передбачено, що кожен військовослужбовець повинен: бути дисциплінованим, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. ст. 127, 128 Статуту військовослужбовець у мирний і військовий час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов?язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Крім того, солдат зобов?язаний підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою.

Відповідно до ст. 9 Статуту, військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 11 Статуту визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов?язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов?язки:

-свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

-знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

-дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

-поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

-бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

-виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

-додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов?язаний виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов?язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно ст. 20 Статуту, військовослужбовці під час виконання службових обов?язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу:

-для захисту свого здоров?я і життя, а також здоров?я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо;

-для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров?я військовослужбовця чи інших осіб;

-для відбиття нападу на об?єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об?єктів у разі захоплення;

-у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

Відповідно до статті 111 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України, додатку № 6 до пункту 2.5. Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин, введеного в дію наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2009 № 44, зброя заряджається перед виходом на пости, для конвоювання заарештованих, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, або для конвоювання засуджених та для супроводу осіб, які перевіряють варту, а розряджання та огляд зброї здійснюється негайно після повернення до вартового приміщення. Під час заряджання і розряджання зброї ствол зброї має бути направлений вгору (під кутом 45 - 60 градусів) або зброї надається найбільший кут підвищення і в бік від оточуючих жилих приміщень і об?єктів, які охороняються. Забороняється направляти зброю на людей.

Так, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 218-НР у добовий наряд на 11.11.2024 призначено чергового по ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.00 11.11.2024 до 08.00 12.11.2024 офіцера адміністративного відділення лейтенанта ОСОБА_5 зі зброєю: пістолет ПМ НОМЕР_1 та 9 мм набої у кількості 16 штук, а також помічника чергового по ІНФОРМАЦІЯ_2 з 08.00 11.11.2024 до 08.00 12.11.2024 оператора групи обліку офіцерів запасу солдата ОСОБА_3 зі зброєю: пістолет ПМ НОМЕР_2 9 мм набої у кількості 16 штук.

Водночас, солдат ОСОБА_3 , будучи обізнаним з технічними властивостями пістолета ПМ НОМЕР_2 , отримавши необхідну спеціальну підготовку поводження з вказаним видом зброї, неодноразово пройшовши інструктаж щодо її використання та застосування, із злочинною недбалістю, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, порушив правила поводження зі зброєю, що спричинило тілесні ушкодження лейтенанту ОСОБА_5 за таких обставин.

Згідно з указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжено по даний час.

Згідно книги видачі зброї та боєприпасів ІНФОРМАЦІЯ_2 за номенклатурою 2024 року № 07-42, 11.11.2024 о 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_3 отримав у підвальному приміщенні цього територіального центру вогнепальну зброю - пістолет ПМ НОМЕР_2 та 16 набоїв калібру 9 мм., після чого зарядив набої до магазину та вставив його до даного пістолету, після чого помістив у кобуру та разом із лейтенантом ОСОБА_5 піднявся до чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 , для несення чергування по територіальному центру.

У подальшому, 11.11.2024 о 08 год. 15 хв., солдат ОСОБА_3 , будучи обізнаним з технічними властивостями пістолета ПМ НОМЕР_2 , діючи із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг передбачити їх настання, не маючи на меті умисного спричинення тілесних ушкоджень оточуючим, у порушення ст. 22 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 111 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України, перебуваючи у приміщенні чергової частини ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , при діставанні пістолета із кобури, з метою впевнитися, що пістолет стоїть на запобіжнику, здійснив постріл у підлогу, після чого куля зрикошетила у ногу лейтенанта ОСОБА_5 , чим заподіяв йому такі тілесні ушкодження: наскрізне непроникаюче кульове вогнепальне поранення м?яких тканин верхньої третини правої гомілки (дві рани на висоті 38,0 см від підошви, які з?єднуються рановим каналом, який проходить у площині майже горизонтально) з пошаровим ушкодженням шкіри та м?яких тканин, а також дотичне вогнепальне кульове поранення передньої поверхні середньої третини лівої гомілки - рана (на висоті 28 см від підошви), з пошаровим ушкодженням шкіри, що спричинило легкі тілесні ушкодження лейтенанту ОСОБА_5 .

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та суду показав, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 414 КК України, за обставин викладених у обвинувальному акті.

Також обвинувачений підтвердив, що всі обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам, при досудовому розслідуванні кримінального провадження до нього недозволених методів проведення розслідування не застосовувалося.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України та не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 414 України, як порушення правил поводження зі зброєю, яке заподіяло тілесні ушкодження потерпілому.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, є військовослужбовцем, працює на на посаді водія групи цивільного співробіиництва ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, має на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, та приходить до висновку необхідним призначення останньому покарання у виді службового обмеження в межах санкцією ч. 1 ст. 414 КК України із відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 (десяти) відсотків, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню нових злочинів у майбутньому.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 65,66,67 КК України, ст.ст. 342-380 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 414 КК України та призначити йому покаранн у виді службового обмеження на строк 1 (один) рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави 10 (десяти) відсотків.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-балістичної експертизи у розмірі 3565 гривень 60 копійок.

Речовий доказ - пістолет НОМЕР_3 - повернути ІНФОРМАЦІЯ_2

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: