Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №752/16233/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16233/26

Провадження № 2/752/12780/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, —

ВСТАНОВИВ:

позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики № 185436 від 12.03.2025 у розмірі 13 080,00 грн та судового збору в сумі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Договір позики № 185436, за яким Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений договором строк, а Позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № 23072025, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників Первісного кредитора, у тому числі до відповідача за Договором позики № 185436.

Позивач зазначив, що відповідач своїх зобов`язань за Договором позики не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13 080,00 грн, з яких: 4 000,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн — сума заборгованості за відсотками; 1 068,40 грн — сума заборгованості по комісії; 8 000,00 грн — сума заборгованості по штрафних санкціях.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2026 року в даній справі відкрито провадження, справу визнано малозначною та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликалися.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 12.03.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Відповідач) укладено Договір позики № 185436, за яким Позикодавець зобов`язався передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений договором строк, а Позичальник зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено Договір факторингу № 23072025, за яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників Первісного кредитора, у тому числі до відповідача за Договором позики № 185436.

Позивач зазначив, що відповідач своїх зобов`язань за Договором позики не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13 080,00 грн, з яких: 4 000,00 грн — сума заборгованості за основною сумою боргу; 11,60 грн — сума заборгованості за відсотками; 1 068,40 грн — сума заборгованості по комісії; 8 000,00 грн — сума заборгованості по штрафних санкціях.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Судом встановлено, що Договір позики № 185436 підписаний відповідачем в електронній формі, а грошові кошти надані відповідачу шляхом перерахування на його банківський рахунок з використанням реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що на підставі Договору факторингу № 23072025 від 23.07.2025 право грошової вимоги за Договором позики № 185436 до відповідача перейшло від ТОВ «Сіроко Фінанс» до позивача.

Відповідач зазначених обставин не оспорив, відзиву не подав, доказів на спростування факту укладення договору, отримання коштів чи виконання зобов`язань з їх повернення не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений договором строк, а згідно зі ст. 610–612 ЦК України невиконання зобов`язання у визначений строк є порушенням, яке тягне передбачені договором або законом наслідки.

Оскільки відповідач взятих на себе зобов`язань за Договором позики не виконав, а наданий позивачем розрахунок заборгованості за основною сумою боргу (4 000,00 грн) та відсотками (11,60 грн) відповідач не спростував і власного розрахунку суду не надав, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог у цій частині на загальну суму 4 011,60 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії в розмірі 1 068,40 грн, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які збори, відсотки, комісії, платежі за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Згідно з ч. 2 цієї статті кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі за дії, які не є послугою, а є передумовою надання кредиту.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Умова договору про споживчий кредит (позику), укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (з 10.06.2017 року), щодо оплатності супутньої послуги, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». До цього зводяться висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року в справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача комісії в розмірі 1 068,40 грн відсутні.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по штрафних санкціях у розмірі 8 000,00 грн, суд зазначає таке. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих за прострочення зобов`язання, яке виникло з договору позики, в період дії в Україні воєнного стану, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 183/7850/22.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково — на суму 4 011,60 грн з 13 080,00 грн заявлених вимог (30,67 %), сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позову, що становить 816,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 205, 207, 215, 512, 526, 530, 610–612, 625, 629, 1048, 1049, 1082, 1084 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 134, 137, 141, 175, 211, 223, 247, 258–259, 263–265, 274, 276, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 43657029) за Договором позики № 185436 від 12.03.2025 заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 11,60 грн та судовий збір у розмірі 816,55 грн.

В іншій частині позовних вимог — відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя