Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №752/26548/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26548/25

Провадження № 2/752/6362/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.07.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

за участі секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі по тексту - відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- особисті майнові втрати у розмірі 50 000,00 гривень;

-витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 95 000,00 гривень;

-витрати на проведення експертизи у розмірі 8 000,00 гривень;

-моральну шкоду у розмірі 42 000,00 гривень.

1.1. Стислий виклад обґрунтування позивача

Позивач стверджує, що 17.06.2025, орієнтовно о 17:55, він, керуючи автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вулиці Максимовича, 8 у м. Києві, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, іншим учасником якої був автомобіль марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 .

Прибулі на місце дорожньо-транспортної пригоди співробітники патрульної поліції, а саме, інспектор патрульної поліції, лейтенант ОСОБА_2 незважаючи на пояснення всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, дійшов безпідставного висновку про вину позивача та склав щодо останнього протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 10.09.2025 у справі №752/15628/25 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було закрите на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач стверджує, що він був змушений пройти психологічну експертизу щодо завданої йому моральної шкоди, внаслідок очевидної невідповідності обставинам справи, складеного відносно нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, з ігноруванням суттєвих, об`єктивних фактів, які визнали всі учасники дорожньо-транспортної пригоди.

Експерт психодіагностики ОСОБА_3 дійшов висновку, що науково-рекомендаційна оцінка грошового розміру моральної шкоди позивача становить: п`ять мінімальних заробітних плат, що дорівнює 42 000,00 гривень.

Позивач також стверджує, що ним були понесені значні витрати на пальне під час пересування по місту, а також витрати на канцелярію, папір, друкування, копіювання, збір особистих документів для проведення експертизи та для подачі матеріалів до суду. Витрати на паливо та транспортні поїздки становить 42 291,34 гривню, що включають: поїздки до суду для участі в судових засіданнях, поїздки для зустрічей з адвокатом, експертами, представниками страхової компанії, державних установ для отримання необхідних довідок та витягів, на збір, передачу та обробку документів, що підтверджують обставини справи, інші організаційні поїздки, необхідні для захисту прав позивача.

Інші канцелярські витрати позивача становлять 2 708,66 гривень та складаються з витрат на копіювання та сканування документів, придбання конвертів, паперу, бланків та друкованих матеріалів, пересилку документів поштою та кур`єрськими службами.

Загальний розмір особистих витрат позивача становить (42 291,34 + 2 708,66) = 45 000,00 гривень.

Позивач також вказує, що він поніс витрати на залучення адвоката у розмірі 95 000,00 гривень та витрати на проведення експертизи, що становлять 8 000,00 гривень, які також просить стягнути з відповідача.

1.2. Стислий виклад заперечень відповідача

Представник Департаменту патрульної поліції проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Зазначає, що саме по собі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення не свідчить про протиправність дій працівників поліції при складанні адміністративного протоколу. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією та доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому питання правомірності дій посадових осіб поліції підлягає встановленню у кожній конкретній справі. На думку відповідача, позивачем не доведено протиправності дій працівників поліції, причинного зв`язку між такими діями та заподіяною шкодою.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено наявності моральних страждань такої інтенсивності, яка б обґрунтовувала заявлений розмір відшкодування у 42 000 грн. Вказує, що саме по собі перебування особи у провадженні у справі про адміністративне правопорушення протягом близько трьох місяців не свідчить про заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі. При цьому висновок психолога може бути лише одним із доказів, тоді як остаточний розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Заперечуючи проти стягнення 95 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача зазначає, що значна частина послуг, зазначених в акті приймання-передачі, була надана адвокатом у межах іншого провадження - справи про адміністративне правопорушення № 752/15628/25, а не у цій цивільній справі. Крім того, акт не містить чіткого розмежування витрат між двома провадженнями, що, на думку відповідача, унеможливлює визначення обґрунтованого розміру витрат, понесених саме у цій цивільній справі. Відповідач також вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих правничих послуг.

Щодо заявлених позивачем особистих майнових витрат у розмірі 50 000 грн представник відповідача зазначає, що витрати на паливо та інші аналогічні витрати підлягають відшкодуванню лише за умови їх документального підтвердження та безпосереднього зв`язку з розглядом конкретної цивільної справи. На думку відповідача, надані позивачем документи не дають можливості встановити зв`язок усіх понесених витрат із цією справою, а витрати на втрачений заробіток не належать до судових витрат, передбачених ЦПК України.

З огляду на викладене представник Департаменту патрульної поліції просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

1.3.Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С. О.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 03.11.2025 позовна заява залишена без руху, встановлений час для усунення недоліків.

Ухвалою Голосіївського районного суду від 16.03.2026 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідач про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.

2.Мотивувальна частина

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 17.06.2025 приблизно о 17.55 годин, в м. Києві, на вул. Максимовича, 8, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу та «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4

17.06.2025 інспектором 2 взводу 1 роти 1 бат. Полк-1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Хуторним М.О. складений протокол серії ЕПР1 №364954 в якому зазначено, що ОСОБА_1 , 17.06.2025 о 17:55, у м. Києві, по вулиці Михайла Максимовича, 8, керуючи транспортним засобом «Audi А3», д.н.з. НОМЕР_1 не надав перевагу в русі транспортному засобу «Toyota RAV4» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок чого автомобілі отримали пошкодження з матеріальними збитками чим порушив п.16.6 ПДР - порушення водіями ТЗ умов повороту/розвороту при зеленому сигналі основного світлофора. Відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Згідно постанови Голосіївського районного суду м.Києва від 10.09.2025 у справі №752/15628/25 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 було закрите на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Як зазначено у постанові Голосіївського районного суду м.Києва від 10.09.2025 з матеріалів справи, зокрема із план-схеми ДТП, пояснень ОСОБА_1 , адвоката Козоріза А.С. та ОСОБА_4 , а також, дослідивши фото з місця ДТП: встановлено що, т.з. «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП, пропускав пішоходів та не рухався, а отже зіткнення т.з. «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , відбулось не за вини ОСОБА_1 ..

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки із досліджених доказів не вбачається, що ДТП відбулось через порушенням водієм ОСОБА_1 п. 16.6 Правил дорожнього руху України.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач звертався 24.09.2025 до голови Національної поліції України, начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та начальника Департаменту патрульної поліції в м. Києві зі скаргою на протиправні дії працівників патрульної поліції УПП у м.Києві, зокрема, щодо безпідставного складення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 17.06.2025 у м. Києві по вул. Максимовича,8.

Згідно листа відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП від 28.11.2025 вих.№І-7188/41/11/5-2025 за результатами проведеної перевірки обставин ДТП встановлено, що в діях ОСОБА_4 вбачається порушення ПДР України, що призвело до ДТП, а тому відповідно до ст.254 КУпАП вживаються заходи щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Згідно висновку комплексної психолого-соціальної експертизи №17-10-25 моральної шкоди потерпілого, проведеної Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», закінченої 17.10.2025 ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, внаслідок очевидної невідповідності обставинам справи, складеного відносно нього протоколу, при оформленні ДТП 17.06.2025, з ігноруванням суттєвих, об`єктивних фактів, які визнавали обидва учасники ДТП.

Індивідуально-психологічні особливості піддослідної особи призводять до збільшення до 5% ступеню вираженості емоційних реакцій та перебігу психічних процесів внаслідок досліджуваної події, у порівнянні з середньо унормованою особливістю за подібних умов.

Науково-рекомендаційна оцінка грошового розміру моральної шкоди ОСОБА_1 становить 5 мінімальних заробітних плат + (5%) = 40 000,00 гривень + 2 000,00 = 42 000,00 гривень.

Вартість проведення психологічної експертизи, згідно Договору/рахунку-фактури №13/10 від 13.10.2025 становить 8 000,00 гривень.

03.10.2022 між ОСОБА_1 та адвокатом Козорізом А.С. був укладений договір про надання правової допомоги згідно умов якого адвокат надає клієнту правову допомогу, представляє та захищає клієнта в судах загальної юрисдикції.

На підтвердження повноважень адвоката матеріали містять копію ордера на надання правової допомоги серії АА №0022469 від 03.10.2022 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6379.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2025 позивачу були надані послуги з правової допомоги загальною вартістю 95 000,00 гривень, що включали: ознайомлення з матеріалами дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) у м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 8 (2 год. - 5 000,00 грн); виїзд на місце ДТП для зібрання відео матеріалів пригоди (4 год. - 10 000,00 грн); оцінка збитків заподіяних від ДТП ( 2 год. - 2 500,00 грн); консультації клієнта відносно ДТП (1 год. - 2 500,00 грн); ознайомлення з матеріалами справи №752/15628/25 у суді (2 год. - 5 000,00 грн); написання та подання клопотань у судовій справі №752/15628/25 (5 год. - 12 500,00 грн); написання та подання письмових пояснень та доказів у судовій справі №752/15628/25 (3 год. - 7 500,00 грн); супровід клієнта у страховій службі (4 год. - 10 000,00 грн); консультації клієнта щодо відшкодування ремонту авто (2 год. - 5 000,00 грн); ознайомлення з матеріалами психологічної експертизи (2 год. - 5 000,00 грн) та складення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу (6 год. - 15 000,00 грн).

2.2. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності встановлених законом підстав.

Водночас спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з діями працівника органу державної влади під час виконання ним службових повноважень, а тому підлягають оцінці також з урахуванням положень статті 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Отже, передбачена статтею 1174 ЦК України відповідальність держави настає за наявності встановленої законом сукупності юридичних фактів, а саме: незаконності рішення, дії чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади, наявності шкоди та причинного зв`язку між незаконними діями і заподіяною шкодою.

При цьому відсутність вини посадової особи не звільняє державу від обов`язку відшкодувати шкоду за наявності інших необхідних умов відповідальності, однак саме незаконність відповідних дій є необхідною передумовою для виникнення такого обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, 17.06.2025 приблизно о 17 год. 55 хв. у м. Києві по вул. Михайла Максимовича, 8 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Audi А3», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та «Toyota RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

За результатами оформлення дорожньо-транспортної пригоди інспектором патрульної поліції Хуторним М.О. складено протокол серії ЕПР1 № 364954 від 17.06.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 не надав перевагу в русі транспортному засобу «Toyota RAV4», унаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів та їм завдано матеріальних збитків.

Вказаним протоколом дії ОСОБА_1 кваліфіковано за статтею 124 КУпАП.

Разом із тим постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.09.2025 у справі № 752/15628/25 провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що суд, дослідивши план-схему ДТП, пояснення ОСОБА_1 , його представника та ОСОБА_4 , а також фотоматеріали з місця ДТП, встановив відсутність доказів того, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 пункту 16.6 Правил дорожнього руху України.

Водночас саме по собі встановлення судом у справі про адміністративне правопорушення відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 не є достатнім для висновку про незаконність дій працівника поліції під час первинного оформлення матеріалів ДТП.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22, провадження № 14-87цс24.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що складання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальною дією, спрямованою на фіксацію обставин можливого адміністративного правопорушення, а протокол сам по собі не є рішенням про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що працівник поліції під час оформлення дорожньо-транспортної пригоди здійснює первинну фіксацію її обставин та на підставі наявних на той момент даних вирішує питання про необхідність складання протоколу. Остаточна ж оцінка доказів та встановлення наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення належить суду.

Отже, подальше закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення саме по собі не свідчить про протиправність дій працівника поліції під час складання протоколу.

При цьому Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити саме протиправність дій посадової особи, а не лише факт того, що складений нею протокол не призвів у подальшому до притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, суд зазначає, що позивачем не доведено, що інспектор патрульної поліції Хуторний М.О. при складанні протоколу серії ЕПР1 № 364954 діяв поза межами наданих йому повноважень, за відсутності будь-яких фактичних даних про можливе вчинення позивачем адміністративного правопорушення або з очевидним порушенням вимог закону.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим працівник поліції мав законні підстави здійснювати оформлення матеріалів ДТП та надати первинну оцінку обставинам події.

Протокол містить відомості про дату, час і місце дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби, які брали в ній участь, обставини, які, на думку працівника поліції, свідчили про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а також посилання на відповідну норму КУпАП.

Доказів того, що протокол було складено неуповноваженою особою або з порушенням установленої законом процедури, позивачем суду не надано.

Не встановлено судом і обставин, які б свідчили про те, що працівник поліції умисно викривив обставини дорожньо-транспортної пригоди, сфальсифікував докази, діяв із метою завдання позивачу шкоди або вчинив інші дії, які мали б ознаки очевидної протиправності чи свавільності.

Сам по собі факт того, що працівник поліції на підставі первинно встановлених ним обставин дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, а суд у подальшому, дослідивши докази в судовому засіданні, дійшов іншого висновку, не свідчить про незаконність дій працівника поліції.

Суд також бере до уваги лист відділу розшуку та опрацювання матеріалів ДТП від 28.11.2025 вих. № І-7188/41/11/5-2025, відповідно до якого за результатами проведеної перевірки встановлено, що в діях ОСОБА_4 вбачається порушення Правил дорожнього руху України, яке призвело до дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим зазначена обставина не є доказом незаконності дій ОСОБА_5 при первинному оформленні ДТП 17.06.2025, оскільки висновок про порушення ПДР іншим учасником ДТП був зроблений за результатами подальшої перевірки обставин події.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 17.06.2025 працівник поліції мав у своєму розпорядженні беззаперечні дані, які виключали можливість складання протоколу щодо ОСОБА_1 , та свідомо їх проігнорував.

Не є таким доказом і звернення позивача зі скаргою на дії працівників поліції, оскільки сама по собі скарга відображає позицію її автора та не встановлює факту протиправності дій посадової особи.

Таким чином, судом не встановлено незаконності дій працівника поліції, яка відповідно до статті 1174 ЦК України є необхідною умовою для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

При цьому суд зазначає, що наданий позивачем висновок комплексної психолого-соціальної експертизи № 17-10-25 сам по собі не змінює зазначеного висновку.

Висновок комплексної психолого-соціальної експертизи № 17-10-25 моральної шкоди завданої ОСОБА_1 який виготовлено ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», не є висновком спеціаліста чи експерта. Цей висновок є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистих властивостей позивача і суб`єктивних наслідків його адміністративного переслідування. Таким чином, висновки носять рекомендаційний характер.

Однак питання про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, а також питання про причинний зв`язок між поведінкою відповідача та такою шкодою належать до компетенції суду.

З огляду на викладене суд доходить до висновку, що позивачем не доведено факту протиправної поведінки працівника Департаменту патрульної поліції, а тому відсутня необхідна правова підстава для відшкодування моральної шкоди, передбачена статтями 23, 1167, 1174 ЦК України.

Щодо вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та інших понесених позивачем витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення дослідження як судових витрат відсутні.

Крім того, зі змісту акта приймання-передачі наданих послуг від 23.11.2025 вбачається, що значна частина заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стосується безпосередньо розгляду справи про адміністративне правопорушення № 752/15628/25, зокрема ознайомлення з матеріалами цієї справи, написання та подання клопотань, письмових пояснень та доказів.

Зазначені витрати не є витратами на професійну правничу допомогу, понесеними у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи, а тому не можуть бути покладені на відповідача в межах цього провадження.

Так само не підлягають стягненню заявлені позивачем особисті майнові витрати у розмірі 50 000,00 грн.

Як убачається з позовної заяви, ці витрати включають витрати на пальне, транспортні поїздки, канцелярські товари, копіювання, друкування, поштові та кур`єрські послуги, а також інші організаційні витрати.

Водночас позивачем не доведено, що всі зазначені витрати перебувають у безпосередньому причинному зв`язку саме з протиправними діями працівників відповідача.

Крім того, частина таких витрат пов`язана з участю позивача у справі про адміністративне правопорушення, спілкуванням з адвокатом, представниками страхової компанії, отриманням документів та іншими діями, які не є витратами, безпосередньо понесеними у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи.

За таких обставин вимоги про відшкодування зазначених витрат також є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом умов для цивільно-правової відповідальності відповідача.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями: 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Чекулаєв