Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №752/22884/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/22884/24

Провадження № 2/752/687/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.07.2026 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

секретаря судового засідання Ільніцької І.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про поділ сумісного майна подружжя та

за зустрічним позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про поділ сумісного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач) в якому просив суд:

-визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ;

АДРЕСА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 ;

-визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

-вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

У строки визначені процесуальним законодавством ОСОБА_2 (надалі за текстом також - позивач за зустрічним позовом) подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 (надалі за текстом також - відповідач за зустрічним позовом) в якому просила суд:

-стягнути з ОСОБА_1 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) 5 503 169,00 гривень компенсації вартості частини квартири АДРЕСА_2 ;

- припинити за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на частку у спільному майні подружжя, визначивши за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер квартири: 32286476;

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом та його заперечення за зустрічним позовом

Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що під час перебування сторін у шлюбі була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилаючись на положення статті 60 СК України, позивач стверджує, що така квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивач та відповідач не змогли домовитися про порядок поділу майна, у зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до суду із позовом про визнання за собою права власності на частину вказаної квартири.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, ОСОБА_1 вказує, що позивач за зустрічним позовом не довела неможливість поділу спірної квартири, що є умовою застосування положень частини другої статті 364 ЦК України, а також вказує на те, що саме позивач за зустрічним позовом проживає у зазначеній квартирі, а визначена вартість квартири не відповідає її дійсній ринковій вартості та є завищеною.

Враховуючи викладені обставини ОСОБА_1 просить суд задовольнити первісний позову та у відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом

24.01.2025 ОСОБА_2 подала до суду заяву про визнання позову про поділ спільного майна подружжя, в якій вказує, що вона визнає позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності по частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 кожному із сторін.

Разом з тим, 22.01.2025 від відповідача до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якому відповідач за первісним позовом вказує, що за час шлюбу сторонами було набуто на праві спільної сумісної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , згоди щодо поділу якої сторони досягнути не змогли.

У березні 2022 ОСОБА_2 , разом із дітьми, виїхала за межі України, а тому у спірній квартирі не проживає.

ОСОБА_2 стверджує, що спірна квартира є неподільним майном і не може бути поділена в натурі між сторонами, а тому, враховуючи, що у вказаній квартирі проживає саме позивач за первісним позовом, керуючись положеннями частини другої статті 364 ЦК України, ОСОБА_2 просить суд визначити їй грошову компенсацію вартості частки такої квартири, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у розмірі (11 006 338,00 /2) = 5 503 169,00 гривень.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 28.10.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.

01.11.2024 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження.

22.01.2025 до суду від відповідача надійшов зустрічний позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2025 зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.05.2025 зустрічний позов прийнятий до розгляду; вимоги за зустрічним позовом об`єднані в одне провадження з первісним позовом.

16.09.2025 ОСОБА_2 подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята до розгляду в судовому засіданні 17.09.2025.

15.12.2025 у підготовчому судовому засіданні були виконані завдання підготовчого провадження передбачені цивільним процесуальним законодавством для початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.03.2026.

23.03.2026 в судовому засіданні суд оголосив перерву до 11.05.2026.

11.05.2026 судове засідання було відкладене на 09.07.2026.

У судовому засіданні 09.07.2026, після судових дебатів, суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 20.07.2026.

Фактичні обставини встановлені судом

02.06.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

На підставі Договору купівлі-продажу квартири від 08.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л., зареєстрованого в реєстру за №2267, ОСОБА_2 придбала квартиру під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 101,80 кв.м., житловою площею 69,10 кв.м.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 11.10.2022 у цивільній справі №752/4713/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2023, вказаний вище шлюб між сторонами був розірваний.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 398860302 від 11.10.2024) власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 вказана ОСОБА_2 .

Згідно звіту №К210125-1 про незалежну оцінку вартості 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , складеного Приватним підприємством «Приват-Інвеста», станом на 21.01.2025 ринкова вартість вказаної вище квартири становить 9 616 840,00 гривень.

Згідно звіту №110825-1 про незалежну оцінку вартості 3-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , складеного Приватним підприємством «Приват-Інвеста», станом на 11.08.2025 ринкова вартість вказаної вище квартири становить 11 006 338,00 гривень.

Як вбачається з довідки виданої органами нотаріату Ерлікон-Цюріх ( NOTARIAT OERLIKON-ZURICH ) від 24.01.2025 ОСОБА_2 , згідно з її інформацією проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.06.2007.

08.12.2010, тобто під час перебування сторін у шлюбі, ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу придбала квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 101,80 кв. м, житловою площею 69,10 кв. м.

Обставин, які б свідчили про набуття спірної квартири за особисті кошти ОСОБА_2 , її придбання за кошти, що належали їй особисто, або про інший правовий режим цього майна, судом не встановлено, а сторонами такі обставини не доведені.

Сам по собі факт оформлення права власності на квартиру під час шлюбу лише на одного з подружжя не спростовує презумпції спільності майна подружжя.

Таким чином, спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11.10.2022 у цивільній справі № 752/4713/22 шлюб між сторонами розірвано. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.09.2023.

При цьому розірвання шлюбу саме по собі не припинило права спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру, оскільки відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Враховуючи відсутність між сторонами домовленості про поділ квартири, кожен із колишнього подружжя має право вимагати її поділу у судовому порядку.

З огляду на положення статті 70 СК України частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними та становлять по частині.

ОСОБА_2 у поданій 24.01.2025 заяві визнала позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та визнання за кожним із сторін права власності на частину спірної квартири. Вказана заява відповідачем за первісним позовом не відкликана та не спростована.

Відповідно до частини першої статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд приймає визнання відповідачем позову, якщо воно не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Визнання ОСОБА_2 первісного позову у частині визначення за кожним із сторін права власності на частину спірної квартири відповідає положенням статей 60, 63, 69, 70 СК України, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Разом із тим подання ОСОБА_2 зустрічного позову, яким вона фактично просить змінити спосіб поділу спірної квартири порівняно з первісними вимогами, свідчить про наявність між сторонами спору щодо способу поділу майна.

За змістом зустрічного позову ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 503 169,00 грн як компенсацію вартості належної їй частини квартири, припинити її право власності на цю частку та визначити за ОСОБА_1 право власності на всю квартиру.

Оцінюючи такі вимоги, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Разом із тим положення статті 364 ЦК України не можуть розглядатися ізольовано від положень статей 70, 71 СК України, які спеціально регулюють порядок поділу майна подружжя.

За змістом частин другої, четвертої та п`ятої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у разі його неподільності може бути присуджено одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, а присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

При цьому частина друга статті 365 ЦК України передбачає, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд у своїй практиці розмежовує механізми, передбачені статтями 364 та 365 ЦК України. Зокрема, стаття 365 ЦК України передбачає припинення права на частку за вимогою іншого співвласника, тоді як стаття 364 ЦК України регулює ситуацію, коли сам співвласник бажає припинити своє право на частку та отримати за неї компенсацію. При цьому вирішення такого спору потребує врахування принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також балансу інтересів співвласників.

Судом установлено, що спірна квартира має загальну площу 101,80 кв. м та житлову площу 69,10 кв. м. При цьому матеріали справи не містять належного та достатнього доказу технічної можливості або неможливості виділення кожному зі співвласників ізольованої частини квартири в натурі.

Разом із тим, навіть виходячи з того, що квартира є неподільним об`єктом нерухомого майна, для вирішення зустрічного позову необхідно встановити не лише факт її неподільності, а й інші обставини, які мають істотне значення для визначення належного способу поділу.

Зі змісту зустрічного позову вбачається, що ОСОБА_2 фактично погоджується на припинення свого права на частину квартири лише за умови виплати їй грошової компенсації у визначеному нею розмірі.

Однак ОСОБА_1 проти такого способу поділу заперечує, не погоджується із визначеною ОСОБА_2 вартістю квартири та заперечує проти стягнення з нього заявленої суми компенсації.

Таким чином, згоди сторін щодо припинення права власності ОСОБА_2 на її частину квартири з виплатою їй компенсації не досягнуто.

Згідно зі звітом № 110825-1 про незалежну оцінку вартості квартири, складеним Приватним підприємством «Приват-Інвеста» станом на 11.08.2025, ринкова вартість квартири визначена у розмірі 11 006 338,00 грн, а її частини становить 5 503 169,00 грн.

Разом із тим наявність зазначеного звіту сама по собі не створює для ОСОБА_1 обов`язку погодитися на такий спосіб поділу та сплатити визначену у ньому суму, оскільки питання щодо можливості присудження одному зі співвласників неподільного майна із припиненням права іншого співвласника потребує оцінки сукупності обставин справи.

Встановлено, що з березня 2022 року ОСОБА_2 разом із дітьми перебуває за межами України та фактично у спірній квартирі не проживає. Згідно з довідкою, виданою органами нотаріату Ерлікон-Цюріх (NOTARIAT OERLIKON-ZURICH) від 24 січня 2025 року, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Водночас зазначені обставини самі по собі не свідчать про втрату ОСОБА_2 інтересу до належного їй майна та не є безумовною підставою для припинення її права власності на частину квартири.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 має достатні кошти для негайної виплати ОСОБА_2 компенсації у розмірі 5 503 169,00 грн.

Верховний Суд звертає увагу, що під час вирішення спорів щодо припинення права одного зі співвласників на частку у спільному майні шляхом виплати компенсації необхідно враховувати, зокрема, можливість іншого співвласника сплатити таку компенсацію та те, чи не становитиме її виплата для нього надмірного майнового тягаря.

Отже, з огляду на відсутність домовленості між сторонами щодо такого способу поділу, заперечення ОСОБА_1 проти стягнення з нього значної грошової суми в рахунок оплати частини квартири, що належить ОСОБА_2 суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову.

При цьому суд вважає належним способом захисту прав сторін за встановлених у справі обставин поділ спірної квартири шляхом визначення за кожним із колишнього подружжя права власності на її частину.

Такий спосіб відповідає встановленому статтею 70 СК України принципу рівності часток подружжя, не позбавляє жодну зі сторін права власності на належну їй частку та не створює надмірного тягаря для позивача за зустрічним позом, який в іншому разі змушений був виконувати рішення суду про стягнення з нього грошових коштів у розмірі 5 503 169,00 грн.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що первісний позов ОСОБА_1 задоволено, понесені ним витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 183, 358, 364, 365, 368, 372 ЦК України, статтями 60, 63, 68-71 СК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) право власності на частину квартири АДРЕСА_2 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна подружжя - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Чекулаєв