Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №693/1211/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 693/1211/26

Провадження 2/712/5901/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі –Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №207219, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у загальному розмірі 18 750,00 грн. строком на 140 днів, до 19 березня 2026 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за фіксованою процентною ставкою 350 % річних.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору кредитні кошти надавалися безготівковим шляхом: 11 156,77 грн. спрямовувалися на погашення заборгованості відповідача за раніше укладеним із тим самим кредитодавцем договором про споживчий кредит №198662 від 31 серпня 2025 року; 3 843,23 грн. - на банківський рахунок (платіжну картку) відповідача; 3 750,00 грн. - на погашення комісії за надання кредиту, передбаченої умовами договору.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання виконувала неналежним чином, унаслідок чого виникла заборгованість.

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №03042026, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №207219.

Згідно з наданим позивачем розрахунком загальний розмір заборгованості становив 36 174,69 грн, з яких: 17 754,63 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 920,06 грн. - заборгованість за процентами, 900,00 грн. - комісія, 3 600,00 грн. - штрафні санкції.

Разом із тим, вимог про стягнення 3 600,00 грн штрафних санкцій позивач не заявляє та просить стягнути з відповідача 32 574,69 грн, у тому числі 17 754,63 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 13 920,06 грн процентів та 900,00 грн комісії.

Крім того, позивач просить стягнути понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 04.09.2026 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, станом на 26.08.2024 відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідні до них правовідносини, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи встановлено, що 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» із заявою на видачу кредиту №100970329, у якій просила надати їй кредит у розмірі 18 750,00 грн на умовах кредитного договору.

Заява містить персональні дані позичальника, відомості про її доходи та витрати, мету отримання кредиту, його розмір і строк та підписана ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Того ж дня сторонами укладено договір про споживчий кредит №207219.

Наданим суду паспортом споживчого кредиту визначено загальну суму кредиту - 18 750,00 грн, строк кредитування - 140 днів, процентну ставку - 350 % річних, тип процентної ставки - фіксований.

При цьому в паспорті споживчого кредиту безпосередньо визначено спосіб використання кредитних коштів: 11 156,77 грн. - на погашення попередньої заборгованості позичальника за договором №198662 від 31 серпня 2025 року, 3 843,23 грн. - шляхом перерахування на рахунок позичальника, 3 750,00 грн. - на погашення комісії за надання кредиту.

Факт перерахування 3 843,23 грн. на банківську картку відповідача підтверджується наданими позивачем відомостями про здійснення платіжної операції.

Крім того, поведінка відповідача після укладення договору свідчить про прийняття нею його виконання. Із картки обліку виконання договору вбачається здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості. Зокрема, 14 листопада 2025 року за рахунок здійсненого платежу погашено 995,37 грн. основної суми кредиту, внаслідок чого її залишок становив 17 754,63 грн.

Таким чином, сукупність письмових доказів підтверджує як укладення сторонами кредитного договору, так і часткове його виконання відповідачем.

Аналізуючи доводи позивача про нарахування та стягнення процентів за користування кредитом суд вказує наступне.

Судом окремо перевірено відповідність погодженого сторонами розміру плати за користування кредитом вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України №3498-IX статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положеннями щодо максимально допустимої денної процентної ставки.

За змістом пункту 1-2 частини першої статті 1 цього Закону денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону денна процентна ставка визначається за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях.

Частиною п`ятою статті 8 Закону встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Отже, передбачена договором номінальна процентна ставка у розмірі 350 % річних сама по собі не може ототожнюватися із денною процентною ставкою, максимальний розмір якої обмежений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки законодавець установив спеціальне визначення та окрему формулу розрахунку останньої.

Як убачається з паспорта споживчого кредиту, загальні витрати за кредитом визначені кредитодавцем у розмірі 20 204,10 грн., загальний розмір кредиту - 18 750,00 грн., а строк кредитування - 140 днів.

Відтак, денна процентна ставка за наведеними показниками становить: (20 204,10 грн / 18 750,00 грн) / 140 ? 100 % = 0,7697 % на день.

Тому, визначена умовами договору денна процентна ставка не перевищує встановленого законом максимального розміру 1 % на день.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначений показник охоплює не лише проценти за користування кредитними коштами, а загальні витрати споживача за кредитом, що відповідає законодавчому визначенню денної процентної ставки.

За вказаних обставин, сама по собі встановлена договором фіксована процентна ставка у розмірі 350 % річних не свідчить про порушення встановленого Законом України «Про споживче кредитування» обмеження щодо максимальної денної процентної ставки.

Перевіряючи період нарахування процентів, суд враховує, що договором визначено строк кредитування з 30 жовтня 2025 року до 19 березня 2026 року включно.

Із картки обліку виконання договору вбачається, що проценти нараховувалися кредитодавцем саме протягом погодженого сторонами строку кредитування, а їх щоденний розмір змінювався відповідно до фактичного залишку основної заборгованості.

Так, на початку строку кредитування на суму 18 750,00 грн. щоденно нараховувалося близько 179,79–179,80 грн. процентів, що відповідає погодженій сторонами ставці 350 % річних. Після здійснення відповідачем платежів та зменшення заборгованості розмір щоденного нарахування процентів також послідовно зменшувався.

Таким чином, наданий позивачем розрахунок у частині процентів узгоджується як із погодженою сторонами процентною ставкою, так і з фактичним залишком кредитної заборгованості та строком кредитування.

За наведених обставин, суд вважає доведеною вимогу про стягнення з відповідача 13 920,06 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Разом із тим, вимога позивача про стягнення з відповідача 900,00 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, сам по собі факт установлення кредитним договором комісії не свідчить про її неправомірність. Водночас, обов`язок споживача сплачувати таку комісію має кореспондувати наданню йому відповідної конкретної послуги, зміст якої дозволяє відмежувати її від дій кредитодавця, що вчиняються ним у власних інтересах при виконанні кредитного договору, а також від інформації, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 звернуто увагу, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. Можливість установлення плати за інші реально надані додаткові чи супутні послуги законом не виключається.

Аналогічний підхід використаний у практиці Верховного Суду, відповідно до якої при вирішенні питання про правомірність комісії підлягає встановленню, які саме додаткові чи супутні послуги кредитодавець надавав позичальнику та за які конкретно дії встановлена відповідна плата. Саме найменування платежу «комісією за обслуговування кредиту» не є достатнім для покладення на споживача обов`язку щодо його сплати.

Як убачається з паспорта споживчого кредиту та умов укладеного сторонами договору, кредитодавцем установлено «комісію за управління та обслуговування кредиту».

При цьому за зниженим тарифом така комісія становить 1,00 грн. за кожний розрахунковий період, тоді як стандартний (базовий) тариф становить 100,00 грн. за той самий розрахунковий період та застосовується у випадку, якщо позичальник не виконав або несвоєчасно виконав зобов`язання у попередню дату здійснення чергового платежу.

Водночас ні з умов договору, ні з паспорта споживчого кредиту не вбачається, яка саме додаткова чи супутня послуга надається позичальнику за зазначену плату, у чому полягає її зміст та яким чином обсяг такої послуги змінюється залежно від своєчасності виконання позичальником попереднього платежу.

Матеріали справи також не містять доказів фактичного надання відповідачу протягом відповідних розрахункових періодів окремих платних послуг, за які кредитодавцем нараховано заявлені до стягнення 900,00 грн.

Ведення кредитодавцем обліку кредитної заборгованості, розрахунок належних до сплати сум, контроль строків виконання договору та вчинення інших дій, необхідних кредитодавцю для адміністрування власної кредитної операції, без доведення надання споживачу окремої додаткової послуги не створюють самостійної підстави для покладення на нього додаткового грошового обов`язку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про недоведеність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 900,00 грн. комісії за управління та обслуговування кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже, з наданої позивачем картки обліку виконання договору вбачається, що відповідач частково виконувала зобов`язання за кредитним договором.

Зокрема, після здійснених платежів залишок основної заборгованості становить 17 754,63 грн.

Нарахування процентів здійснювалося протягом погодженого сторонами строку кредитування - до 19 березня 2026 року та з урахуванням зміни фактичного залишку заборгованості. Загальний розмір непогашених процентів за користування кредитом становить 13 920,06 грн.

Належних та допустимих доказів повного погашення зазначеної заборгованості, іншого її розміру або припинення відповідного зобов`язання з передбачених законом підстав матеріали справи не містять.

03 квітня 2026 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №03042026.

Відповідно до наданого реєстру прав вимоги та акта приймання-передачі до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №207219 від 30 жовтня 2025 року.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача в тому обсязі, в якому таке право належало первісному кредитору.

Таким чином, установленими під час розгляду справи та підтвердженими належними доказами є заборгованість відповідача у розмірі 17 754,63 грн. за основною сумою кредиту та 13 920,06 грн. за процентами, а всього: 17 754,63 грн. + 13 920,06 грн. = 31 674,69 грн.

У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 900,00 грн. комісії слід відмовити.

Щодо нарахованих первісним кредитодавцем штрафних санкцій у розмірі 3 600,00 грн. суд окремого висновку про їх стягнення не робить, оскільки позивач таких вимог у цій справі не заявляє, а відповідна сума до ціни позову не включена.

Отже, позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягає частковому задоволенню у розмірі 31 674,69 грн із заявлених 32 574,69 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на суму 31 674,69 грн. із заявлених 32 574,69 грн., тобто на 97,237 %.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 2 588,84 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Додаткову угоду до нього № 25771563226 від 25.05.2026 та Акт прийому передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026

Відповідно до наданих документів до складу заявлених витрат включено: вивчення матеріалів - 1 000,00 грн., підготовку адвокатського запиту - 500,00 грн., підготовку клопотання про витребування доказів - 500,00 грн. та складання позовної заяви - 5 000,00 грн.

Оцінюючи заявлений розмір витрат, суд враховує характер та складність спору, обсяг матеріалів справи, ціну позову, типовість відповідних правовідносин, усталеність судової практики щодо стягнення заборгованості за договорами споживчого кредитування, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, а також обсяг фактично виконаної адвокатом роботи.

Предмет спору не вимагав дослідження значного обсягу складних фактичних обставин чи застосування значного масиву законодавства, а підготовлена позовна заява за своїм змістом та правовим обґрунтуванням має типовий для цієї категорії справ характер.

Суд також враховує, що складання адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів було спрямоване на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, який суд визнав можливим установити на підставі інших наявних у справі доказів, у зв`язку з чим відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

За таких обставин заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн. не відповідає критеріям співмірності та розумності з огляду на складність справи, ціну позову та фактичний обсяг наданої правничої допомоги.

З урахуванням принципів справедливості, пропорційності та верховенства права суд вважає, що розумним, необхідним та співмірним характеру цього спору розміром витрат на професійну правничу допомогу є 2500,00 грн.

Разом із тим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 31 674,69 грн. із заявлених 32 574,69 грн., тобто на 97,237 %.

Визначений судом співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 2500,00 грн. - також підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 430,92 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 510, 514, 519, ЦК України,ст.ст. 12, 13, 18, 19, 77-79, 81-83, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за договором про споживчий кредит №207219 від 30 жовтня 2025 року в загальному розмірі 31 674,69 гривень, судовий збір у розмірі 2588, 84 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 430,92 гривень, а всього стягнути 36 694,45 гривень (тридцять шість тисяч шістсот дев`яносто чотири грн. 45 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01024, м. 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 .