Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №712/12010/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/12010/26

Провадження 2/712/5810/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі – Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 листопада 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1271650, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 000 грн строком на 30 днів.

Умовами договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, яка застосовується за умови своєчасного виконання позичальником зобов`язань, та стандартну процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом у разі невиконання умов для застосування зниженої процентної ставки.

Позивач зазначав, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, натомість остання належним чином зобов`язання з їх повернення та сплати процентів не виконала.

21 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-21042021, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1271650 від 22 листопада 2020 року.

Посилаючись на наявність заборгованості у загальному розмірі 15 236 грн., яка складається із 4 000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 11 236 грн. заборгованості за процентами, позивач просив стягнути зазначені кошти з відповідача, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 02.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не скерував.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

На підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача та відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується укладення сторонами 22 листопада 2020 року в електронній формі договору №1271650, його підписання відповідачем із використанням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» засобів електронної ідентифікації, а також надання відповідачу кредиту у розмірі 4 000 грн.

За умовами пункту 1.3 договору строк кредиту становив 30 днів.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується за умови повного погашення кредитної заборгованості у встановлений строк або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту.

Водночас пунктом 1.4.2 договору встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, яка застосовується у межах строку надання кредиту у разі невиконання позичальником умов для застосування зниженої процентної ставки.

Оскільки відповідач не здійснила повного погашення кредитної заборгованості у визначений договором строк, підстави для застосування зниженої процентної ставки відсутні, а тому в межах погодженого сторонами 30-денного строку кредитування проценти підлягали нарахуванню за стандартною ставкою 1,90 % на день.

За 30 днів користування кредитом розмір таких процентів становить 2 280 грн. (4 000 грн ? 1,90 % ? 30 днів).

При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на погашення процентів було сплачено 11,20 грн, у зв`язку з чим залишок процентів, нарахованих у межах строку кредитування, становить 2 268,80 грн.

Водночас суд не знаходить правових підстав для стягнення процентів, нарахованих позивачем після закінчення визначеного договором 30-денного строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначила, що положення частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування кредитом застосовуються лише в межах погодженого сторонами строку кредитування; після спливу такого строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права кредитора в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила зазначений висновок, наголосивши, що проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за можливість позичальника правомірно не повертати кредит протягом погодженого строку. Після прострочення виконання зобов`язання нарахуванню можуть підлягати вже не проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання за статтею 625 ЦК України - у розмірі, визначеному законом або договором.

Суд ураховує, що пункт 3.1 договору передбачає нарахування процентів на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Разом із тим зазначена умова не визначає проценти, які нараховуються після спливу строку кредитування, як передбачену частиною другою статті 625 ЦК України міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Навпаки, як пункт 1.4.2, так і пункт 3.1 договору визначають відповідні проценти саме як проценти за користування кредитом. Окремого розміру процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання у розумінні частини другої статті 625 ЦК України договором не встановлено.

Крім того, можливість продовження строку кредитування сторони окремо врегулювали розділом 4 договору, відповідно до якого пролонгація здійснюється за ініціативою позичальника шляхом укладення додаткового договору. Доказів укладення між сторонами такого додаткового договору та продовження первісно погодженого 30-денного строку кредитування матеріали справи не містять.

Отже, сама по собі передбачена пунктом 3.1 договору можливість технічного нарахування процентів протягом 90 днів після виникнення прострочення не змінює їх правової природи та не продовжує строк правомірного користування кредитними коштами.

За таких обставин, нарахування позивачем процентів за ставкою 1,90 % на день після закінчення 30-денного строку кредитування не відповідає наведеному правовому регулюванню, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості у розмірі 15 236 грн. стягненню підлягають 4 000 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 2 268,80 грн. процентів, а всього 6 268,80 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 гривень, на підставі: копій договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт наданих послуг та Детальний опис наданих послуг. Загальна вартість витрат на правову допомогу складає 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на заперечення відповідача, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, необхідно дійти висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн., який є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Оскільки позов задоволено на 41,14 %, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1028,50 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору стягуються пропорційно до розміру задоволених вимог (41,14%), що складає 1095,45 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача АТ «КредіАгріколь Банк», місце реєстрації: 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, заборгованість за договором №1271650 від 22 листопада 2020 року у розмірі 6 268, 80 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1095,45 гривень, витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1028,50 гривень, а всього 8392,75 гривень (вісім тисяч триста дев`яносто дві грн. 75 коп.).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 23.09.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян