Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №711/8307/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8307/26

Провадження № 2/711/4269/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.10.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1837, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 05.10.2018 вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають малолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх трьох років сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Кожен із них має абсолютно різні погляди на родину, шлюб та побут. Між ними виникають постійні суперечки. Окрім того, відповідач зловживає алкогольними напоями. На цьому ґрунті у нас часто виникають сварки, свідком яких стає їх син, що негативно впливає на психічний стан дитини та не відповідає її найкращим інтересам. На даний час проживання носить формальний характер, кожен проживає у різній кімнаті, фактичні шлюбні відносини припинені. Позивачка зазначає, що між ними відсутнє взаєморозуміння та взаємна підтримка. За її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам та інтересам дитини. Після припинення сімейних відносин дитина фактично проживає з позивачкою. З огляду на це, вона просила не надавати строк для примирення подружжя та розірвати шлюб. Крім того, оскільки малолітній син проживає разом із позивачкою, а відповідач добровільно не надає кошти на утримання сина та не приймає участі в його вихованні та розвитку, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 вказану справу передано для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.08.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином; подала заяву, у якій підтримала позовні вимоги та просила розглядати справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; подав заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 05.10.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1837, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.10.2018.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15.03.2019 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Подружнє життя у сторін не склалося. Вони втратили взаєморозуміння. Позивачка не бажає підтримувати шлюбні відносини.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина 1 статті 21 СК України).

Статтею 51 Конституції України та статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зазначені положення національного законодавства України відповідають статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Частиною 3 статті 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007, «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно із частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 та частиною 1 статті 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Враховуючи, що сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, припинили фактичні шлюбні відносини та ведення спільного господарства, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач позовні вимоги визнав повністю, суд доходить висновку, що збереження сім`ї та подальше спільне життя подружжя є неможливим і суперечитиме інтересам сторін, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню, а шлюб - розірванню.

Згідно з частиною 2 статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 статті 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічне положення міститься у статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», відповідно до якої кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною 2 статті 51 Конституції України та статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктом 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Розмір аліментів встановлюється судом, виходячи з обставин кожної конкретної справи, та може бути визначений у частці від доходу або твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Враховуючи, що малолітній син сторін проживає разом із позивачкою та між сторонами не досягнуто домовленості щодо його утримання, суд вважає, що позивачка має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення повноліття.

Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача на утримання дитини, суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, право дитини на достатній рівень життя, а також те, що обов`язок утримувати дітей покладається рівною мірою на матір і батька, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання малолітнього сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На переконання суду, вказаний розмір аліментів на утримання дитини буде розумним та достатнім, відповідатиме інтересам дитини, при цьому, не порушуватиме прав та інтересів відповідача.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що згідно положень статті 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення статті 185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Відповідно до вимог статті 191 СК України аліменти на дітей присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а тому стягнення аліментів слід розпочати із 07.08.2026.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає рішення до негайного виконання в частині стягнення розміру аліментів за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачка при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись 24, 56, 80, 84, 105, 110, 112, 113, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 88, 258-268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 05.10.2018 Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 1837 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.08.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в розмірі суми платежу за один місяць.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова