Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №707/3291/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/3291/26

Провадження № 2/711/4525/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Сіті Колект», в особі представника за довіреністю Варшавського К.А., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 77442475 від 30.09.2021 у розмірі 32 885,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 77442475. На виконання умов вказаного договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати процентів належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32 885,00 грн., яка складається з: 10 000,00 грн. - основна сума боргу (залишок неповернутої позики); 22 885,00 грн. - проценти за користування позикою. 03.07.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір факторингу № 034-030723, згідно з яким та відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 07/07/23 від 07.07.2023 право вимоги до відповідача за договором позики № 77442475 перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс». 17.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, згідно з яким та відповідно до реєстру боржників право вимоги до відповідача за договором позики № 77442475 перейшло до ТОВ «ФК «Сіті Колект». З огляду на наведене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 77442475 від 30.09.2021 у розмірі 32 885,00 грн., а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. та витрат, пов`язаних із направленням матеріалів позову відповідачу у розмірі 381,74 грн.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 04.08.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

26.08.2026 цивільна справа надійшла до Придніпровського районного суду м. Черкаси та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

16.09.2026 представник відповідача - адвокат Гаврилов Д.О. подав відзив на позовну заяву, у якому просив застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Сіті Колект» у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтував тим, що договір № 77442475 укладено 30.09.2021 зі строком кредитування 25 днів (з 30.09.2021 по 25.10.2021). Позивач мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості в межах трирічного строку загальної позовної давності - до 25.10.2024, а отже, пропустив строк звернення до суду. Крім того, представник відповідача вказав, що позивачем не надано належним чином засвідченої копії електронного кредитного договору з усіма істотними умовами, підписаного відповідачем. У матеріалах справи відсутні докази генерації та направлення одноразового ідентифікатора NOVxyfrCH7 на фінансовий номер відповідача, заповнення ним відповідного формуляра (заявки) та надання згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи не містять банківської виписки чи платіжного доручення про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача або підтвердження від банку-емітента, через що факт видачі кредиту вважає недоведеним. Нарахована сума процентів у розмірі 22 885,00 грн. є безпідставною. За умови денної ставки 1,99% (99,50 грн. на день) за погоджений 25-денний строк кредитування сума процентів становить лише 2 487,50 грн. Нарахування заборгованості понад 50% від суми кредиту є несправедливою умовою договору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та створює істотний дисбаланс прав і обов`язків. Крім того, позивачем не враховано обмеження денної процентної ставки (не більше 1%), передбачене Законом України «Про споживче кредитування». Заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та не відповідає критеріям розумності та реальності, у зв`язку з чим відповідач просить зменшити її розмір до 1 000,00 грн., а також стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві ОСОБА_2 просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «Сіті Колект», проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі за договором - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі за договором - позичальник) в електронній формі укладено договір позики № 77442475 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), який підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором: з боку позикодавця - ідентифікатором «еhF49оLfnj», з боку позичальника - ідентифікатором «NOVxyfrCH7», який був направлений на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 1. вказаного договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з пунктами 2.1. - 2.3. договору сума позики - 10 000,00 грн., строк позики - 25 днів, процентна ставка - 1,99% в день (фіксована), дата надання позики - 30.09.2021, дата повернення позики - 25.10.2021, знижена процентна ставка - 0,995% в день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом - 2,70% в день, пеня - 2,70% в день, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 2461,78%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 12 487,50 грн.

Відповідно до пункту 5.2. договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, перерахувавши 10 000,00 грн. на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №201955ff-8181-4bee-926d-2174f06716b3 від 30.09.2021 та довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000112046/ТНПП від 21.01.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 77442475 від 30.09.2021, сформованим ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідач на виконання умов договору не здійснив жодного платежу, внаслідок чого станом на 07.07.2023 утворилася заборгованість у загальному розмірі у загальному розмірі 32 885,00 грн., яка складається з: 10 000,00 грн. - заборгованість за позикою; 22 885,00 грн. грн. - заборгованість за відсотками.

03.07.2023 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (далі за договором - фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі за договором - клієнт) укладено договір факторингу № 034-030723, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 07/07/23 від 07.07.2023 ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги за договором позики № 77442475, укладеним 30.09.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1

17.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» (далі за договором - клієнт) та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладено договір факторингу № 17/12/25-01, відповідно до пункту 2.1. якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та надає за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12/25-01 від 17.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Сіті Колект» право вимоги за договором позики № 77442475, укладеним 30.09.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Станом на час розгляду справи судом відповідач не надав доказів погашення вказаної заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі встановлених обставин справи, регулюються наведеними нижче нормами права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок підписання правочинів у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису за умови використання відповідного засобу усіма сторонами правочину. В іншому випадку електронний правочин підписується сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або аналога власноручного підпису за наявності письмової згоди сторін зі зразками таких аналогів.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи встановлені обставини у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та ЦК України укладено договір позики № 77442475 від 30.09.2021. На виконання умов вказаного правочину первісний кредитор перерахував відповідачу позику в розмірі 10 000,00 грн., тим самим повністю виконавши свої зобов`язання. У свою чергу, ОСОБА_1 у порушення умов договору та вимог статтей 526, 530, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання щодо своєчасного повернення позики та сплати нарахованих відсотків не виконав, позику у визначений строк не повернув.

Суд відхиляє як безпідставні доводи представника відповідача про недоведеність позивачем факту укладення спірного договору. Так, з матеріалів справи вбачається, що договір позики № 77442475 від 30.09.2021 містить персональні дані відповідача ОСОБА_1 (зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу реєстрації та проживання, а також реквізити банківської карти), доступ до яких має виключно відповідач. Спірний договір підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, зокрема, з боку позичальника - ідентифікатором «NOVxyfrCH7», надісланим на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Відповідач не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що зазначений номер телефону йому не належить, SIM-картка вибула з його володіння внаслідок протиправних дій третіх осіб, або що авторизація в системі та підписання правочину здійснені без його відома чи згоди.

Твердження представника відповідача про недоведеність факту видачі кредиту є безпідставними. На виконання умов укладеного правочину первісний кредитор перерахував відповідачу позику в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 201955ff-8181-4bee-926d-2174f06716b3 від 30.09.2021 та довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000112046/ТНПП від 21.01.2026 про успішне зарахування коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин, зокрема виписки по рахунку.

Таким чином, враховуючи, що факт укладення договору та видачі коштів підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідач у добровільному порядку зобов`язання за договором не виконав, позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» у частині стягнення заборгованості за основною сумою позики у розмірі 10 000,00 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог у частині стягнення процентів за користування позикою у розмірі 22 885,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку дії договору.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредиту право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 наголосила, що очікування кредитодавця про те, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатися легітимними, незалежно від того, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після його спливу.

Зі змісту договору позики № 77442475 від 30.09.2021 вбачається, що датою надання позики є 30.09.2021, датою повернення позики - 25.10.2021, строк позики становить 25 днів, знижена процентна ставка - 0,995% на день, базова процентна ставка - 1,99% на день.

Відповідач позику у визначений договором 25-денний строк не повернув. Відтак, за період правомірного користування позикою з 30.09.2021 по 25.10.2021 розмір процентів складає 2 487,50 грн. (з розрахунку: 10 000,00 грн. ? 0,995% ? 25 днів).

Обґрунтовуючи нарахування процентів поза межами строку кредитування (у загальному розмірі 22 885,00 грн.), позивач посилався на застосування механізму автоматичної пролонгації договору відповідно до Правил надання грошових коштів у позику.

Разом з тим, зі змісту підписаного сторонами договору позики № 77442475 від 30.09.2021 вбачається, що у ньому відсутній порядок, підстави, строки та механізм пролонгації чи автопролонгації. Договір містить лише загальне положення (пункт 5.2) про те, що позичальник до моменту підписання договору ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на вебсайті позикодавця.

На підтвердження погодження сторонами умов пролонгації позивачем надано Правила надання грошових коштів у позику (в редакції від 14.05.2021).

Проте суд враховує, що зазначені правила є окремим внутрішнім документом позикодавця, який не підписаний відповідачем електронним або власноручним підписом, не містить відомостей, які б дозволяли встановити факт ознайомлення та погодження позичальником саме цієї редакції правилах, а також не підтверджує, що саме ця редакція була чинною та доступною відповідачу на вебсайті в момент укладення договору 30.09.2021.

Сам по собі факт наявності в тексті електронного договору відсилання до правил, розміщених на вебсайті позикодавця, без їх належного оформлення та підписання сторонами відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», не достатнім доказом погодження сторонами істотних умов пролонгації договору та нарахування процентів на новий строк.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема факту погодження сторонами механізму пролонгації та продовження строку дії договору на відповідний період.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт погодження з відповідачем умов пролонгації (автопролонгації) договору № 77442475 від 30.09.2021 та надання кредиту на новий строк.

Отже, після закінчення погодженого сторонами 25-денного строку кредитування (тобто з 26.10.2021) право позикодавця на нарахування договірних процентів припинилося.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» у частині стягнення процентів за користування позикою підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 487,50 грн. (за період у межах строку договору), а в задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів у розмірі 20 397,50 грн. слід відмовити за безпідставністю.

Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з вказаним позовом, суд зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з умовами договору позики № 77442475 від 30.09.2021 кінцевим строком повернення позики визначено 25.10.2021. Відтак, за загальним правилом, перебіг трирічної позовної давності щодо вимог про повернення заборгованості розпочався з 26.10.2021 та мав би закінчитися 26.10.2024.

Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.

Оскільки строк виконання зобов`язання за договором № 77442475 від 30.09.2021 настав 25.10.2021, тобто під час дії карантину, вказаний строк був продовжений на підставі пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на весь період дії карантину (до 30.06.2023), а в подальшому зупинений на час дії воєнного стану на підставі пункту 19 цього ж Розділу до набрання чинності Законом України щодо виключення пункту 19 (до 04.09.2025).

З урахуванням періодів продовження та зупинення перебігу позовної давності, на момент звернення позивача з цим позовом до суду загальний трирічний строк позовної давності не сплив.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків її пропуску слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 12 487,50 грн. (що становить 37,97% від заявленої суми позову 32 885,00 грн.), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 1 010,91 грн.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних із направленням матеріалів позову відповідачу у розмірі 381,74 грн., дані витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягають розподілу за загальними правилами статті 141 ЦПК України та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 144,95 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, обсягом та витраченим часом.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладеного з адвокатом Богомоловим В.В.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 01256 від 27.02.2017; копію заявки про надання правової допомоги № 185 від 01.04.2026; копію витягу акту № 185 про надання юридичної допомоги від 01.04.2026; копію платіжної інструкції № 432 від 30.03.2026.

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

У даному випадку, враховуючи незначну складність спірних правовідносин (справа є типовою для позивача), обсяг виконаної адвокатом роботи (адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним), клопотання представника відповідача про зменшення витрат, а також принципи співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір витрат на правничу допомогу позивача, що підлягають розподілу, до 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 37,97%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1 898,50 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. відповідачем надано:копію договору про надання професійної правничої допомоги № 322/26 від 08.01.2026, укладеного з адвокатом Гавриловим Д. О.; копію додаткової угоди № 2 від 07.09.2026 до договору № 322/26; копію акта № 2 про надання послуг з професійної правничої допомоги від 14.09.2026 на суму 10 000,00 грн.; копію ордера на надання правничої допомоги серії СА № 1147772.

Оцінюючи надані докази, суд враховує незначну складність спірних правовідносин, обсяг виконаної адвокатом роботи (надання консультації, аналіз судової практики та складання відзиву на позовну заяву), а також принципи розумності, співмірності та реальності адвокатських витрат.

З огляду на викладене, суд вважає розумним та співмірним розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу в цій справі в сумі 5 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» задоволено частково на 37,97%, у задоволенні решти позовних вимог у розмірі 62,03% позивачу відмовлено, відтак, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, що становить 3 101,50 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742; місцезнаходження юридичної особи: пр. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, м. Київ) заборгованість за договором позики № 77442475 від 30.09.2021 у розмірі 12 487,50 грн., судовий збір у розмірі 1 010,91 грн., витрати, пов`язаних із направленням матеріалів позову у розмірі 144,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 898,50 грн., а всього 15 541,86 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742; місцезнаходження юридичної особи: пр. Соборності, буд. 30-А, прим. 321, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 101,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова