Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №712/8314/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/8314/26

Номер провадження2/711/3853/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Морозова Аліна Дмитрівна, яка діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598) звернулася через систему «Електронний суд» до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, якою є – відповідач за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 2000 грн.00 коп.; строк кредитування – 365 календарних днів; базовий період – 30 днів, комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту; знижена % ставка – 1,00 % в день; промо-ставка – 0,90% в день, стандартна % ставка – 1,00 % в день.

Вказують, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «УкрКредитФінанс» через систему платежів LigPlay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

Звертають увагу суду на той факт, що усвідомлюючи виникнення фінансових зобовязань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1572-0339 від 05.07.2025 року шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

В подальшому відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована та процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Станом на 10 квітня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить: 26031 грн. 36 коп., а саме, прострочена заборгованість за кредитом 8124 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 12917 грн. 16 коп., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України – 4550 грн. 00 коп., заборгованість по комісії – 440 грн. 20 коп.

Просять суд стягнути з позичальника суму заборгованості за Кредитним договором № 1572-0339 від 05.07.2025 року в розмірі 26031 грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

19 червня 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026 справа розподілена судді Казидуб О.Г.

13 липня 2026 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі, призначено судове засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

28 липня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не заперечує факту укладення кредитного договору № 1572-0339 від 05.07.2025 року та отримання кредитних коштів. Водночас категорично не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості та вважає позовні вимоги необґрунтованими в заявленому розмірі. Позивач просить суд стягнути значну суму коштів, однак, наданий ним розрахунок не дає можливості перевірити правильність її визначення, порядок зарахування здійснених відповідачем платежів, методику нарахування процентів, комісій та інших платежів.

Просить суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог, які не підтверджені належними, допустимим та достатніми доказами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумцію правомірності правочину. Ця презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

В судовому засіданні встановлено, що 05 липня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, якою є – відповідач за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa».

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору, кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника.

Встановлено, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LigPlay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

А тому, суд приходить до висновку що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa» від 05 липня 2025 року, на підставі якого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що Договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу нею на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що ним було отримано суму кредиту в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Тобто, ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти вона не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

А тому, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання ОСОБА_1 кредиту у ТОВ «УкрКредитФінанс».

Крім того, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

В судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa» від 05 липня 2025 року відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 05 жовтня 2025 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1100 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 2124 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Також, 01 листопада 2025 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 6000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 01.11.2025 року.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 8124 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

В судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa» від 05 липня 2025 року, Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 05 жовтня 2025 року та Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 01 листопада 2025 року відповідачем не оспорювалися та не визнавалися судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрКредитФінанс» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8124 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих відсотків в розмірі 12917 грн. 16 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.7. Договору про відкриття кредитної лінії, плата ха видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користування кредитом – фіксована. Процентні ставки за користуванням кредитом, зазначені у п. 4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника.

Відповідно до п. 4.10. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною ставкою: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до п. 4.15. Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3181 грн. 168 коп.

Відповідно до п. 4.16. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього Договору (за весь строк кредитування) складає 8698 грн. 48 коп. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.17 Договору, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 0,918%.

Відповідно до п. 4.18. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього Договору складають 6698 грн. 48 коп. та включають в себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).

Відповідно до п. 2.7. Додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 01 листопада 2025 року, процентні ставки за користування сумою кредиту, зазначені у п. 2.8 цієї Додаткової угоди, застосовуються у періоди, вказані у зазначеному пункті, і є фіксованими, тобто, такими, що не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.8. Додаткової угоди, незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалась за користування кредитом до укладення цієї Додаткової угоди, з дати укладення цієї Додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі додаткових грошових коштів у кредит за цією Додатковою угодою до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. В цей період можливе використання позичальником права користування сумою кредиту за промо-ставкою та або зниженою процентною ставкою. 0,74% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня цієї Додаткової угоди і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яке настане раніше).

Відповідно до п. 2.10 Додаткової угоди, позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою (в межах періоду, протягом якого може застосовуватися знижена процентна ставка, вказаного в п. 2.9. цієї Додаткової угоди). У разі несплати позичальником у повному обсязі обов`язкового платежу не пізніше останнього дня будь0якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту повної сплати позичальником обов`язкового платежу (включаючи дату оплати).

Відповідно до п. 2.14. Додаткової угоди, на дату укладення цієї Додаткової угоди суми кредиту, несплачені проценти (у випадку наявності несплачених процентів) та несплачена комісія (у випадку наявності несплаченої комісії) та комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит вносяться до Графіку платежів за Договором (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки відповідно до Методики Національного банку України), що є додатком до цієї Додаткової угоди. Після укладення цієї Додаткової угоди позичальник зобов`язується повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (у випадку наявності несплаченої комісії) відповідно до Графіку платежів за Договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 8 Додаткової угоди, ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору.

Також, позивачем надано Додаток до Додаткової угоди від 01.11.2025 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1572-0339 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України), де зазначено період нарахування, процентну ставку та загальну вартість кредиту.

Як вбачається з Вищезазначеної Таблиці, чиста сума кредиту – 35777 грн. 08 коп., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту – 8124 грн. 00 коп., проценти за користування кредитом – 26339 грн. 36 коп., комісія за надання кредиту – 1065 грн. 00 коп.

В судовому засіданні встановлено, що Додаток до Додаткової угоди від 01.11.2025 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1572-0339 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.

На думку суду, підписання відповідачем Додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 01 листопада 2025 року та Додаток до Додаткової угоди від 01.11.2025 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1572-0339 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України) спростовує його твердження про те, що він не був своєчасно та належним чином повідомлений про новий розмір зобов`язань, зміну порядку нарахування процентів, нові строки виконання зобов`язання та наслідки невиконання оновлених умов договору.

Також, відповідач у Відзиві наголошує, що позивач не надав суду деталізованого розрахунку, який би дозволяв встановити як саме докредитування вплинуло на розмір щомісячних платежів та з якої саме дати виник обов`язок здійснювати платежі вже з урахуванням збільшеної суми кредиту.

В матеріалах справи є Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Договором 1572-0339 від 05.07.2025 року станом на 10.04.2026.

В судовому засіданні встановлено, що нарахування процентів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювалося у повній відповідності до умов договору та у визначені ним строки та, на думку суду, вищезазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 01 листопада 2025 року.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не надав свого розрахунку розміру заборгованості по відсоткам, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

А тому, суд приходить до висновку що позовна вимога в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 12917 грн. 16 коп. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам річних, на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 4550 грн. 00 коп. та заборгованості по комісії в розмірі 440 грн. 20 коп., то суд приходить до наступного.

Суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, ОСОБА_1 уклав Договір про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa» 05 липня 2025 року, тобто, у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, заборгованість по процентам річних, на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 4550 грн. 00 коп. та заборгованість по комісії в розмірі 440 грн. 20 коп. не підлягають стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УкрКредитФінанс» заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 продукту «MiniKasa» від 05 липня 2025 року в загальному розмірі 21041 грн. 16 коп.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 41667 від 02 червня 2026 року.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «УкрКредитФінанс» задоволено частково на суму 21041 грн. 16 коп. (80,83% позовних вимог), то з відповідача на користь ТОВ «УкрКредитФінанс» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2152 грн. 02 коп. (2662 грн. 40 коп. х 80,83 %/100%).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 256-258, 260, 261, 263, 267, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1572-0339 від 01 листопада 2025 року в розмірі 21041 грн. 16 коп. та судовий збір в розмірі 2152 грн. 02 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб