Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №700/727/26 — Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/727/26

Провадження № 1-кп/700/121/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р. Лисянський районний суд Черкаської області в складі: головуючого – судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 , прокурора: ОСОБА_3 , обвинуваченого: ОСОБА_4 , потерпілої: ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лисянка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Водяники Звенигородського району Черкаської області проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою , пенсіонера, не є депутатом будь яких рад, на утримані неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 162 КК України,

установив:

ОСОБА_4 11.06.2026 близько 11 год. 00 хв., перебуваючи біля домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник умисел на порушення недоторканості домоволодіння, шляхом незаконного проникнення до іншого володіння особи, що згідно до ч. 2 ст. 233 КПК України під іншим володінням особи розуміється земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності згідно технічного паспорту на житловий будинок садибного типу належить ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на порушення недоторканості майна, а саме: на незаконне проникнення до земельної ділянки, ОСОБА_4 , всупереч волі володільця ОСОБА_5 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості, діючи умисно, незаконно, протиправно, проник через хвіртку до земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 в цей час володілець майна перебувала за попередньо вказаною адресою та ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до території земельної ділянки, усвідомлюючи, що порушує її недоторканість, на земельній ділянці розбив спеціальним різновидом сокири – колуном заднє скло автомобіля марки «Renault Sandero» д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_6 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 . Своїми діями ОСОБА_4 , грубо порушив ст. 30 Конституції України відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи завдавши матеріальних збитків потерпілій на загальну суму 5850 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Він же, 01.08.2026 прийшов до домоволодіння ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де вирішив порушити недоторканість іншого володіння особи та незаконно проникнути на територію подвір`я, щоб вчинити дрібну крадіжку майна. Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до домоволодіння, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, умисно, маючи умисел на порушення конституційного права на недоторканість домоволодіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, проти волі власниці ОСОБА_5 , через незачинену хвіртку незаконно проник на територію домоволодіння, де намагався викрасити дві качки, але був виявлений ОСОБА_7 , та після чого з місця вчинення правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 162 КК України – незаконне проникнення до іншого володіння особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєні вказаних кримінальних правопорушень визнав повністю та пояснив, що вчинив правопорушення за вказаних обставин, подробиць не пам`ятає оскільки перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння. У вчиненому щиро кається та просить його суворо не карати, попросив вибачення у потерпілої та запевняє про недопущення подібного.

Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що обвинувачений пиячить та на її городі викрадає овочі і фрукти на закуску. Пошкодив багажник та скло її автомобіля на ремонт якого витрачено близько 13 000 грн., які жодним чином не відшкодував, також викрав курей і гусей, а тому просить що б стягнути з нього шкоду.

Обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 162 КК України, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння.

Суд з`ясував, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст обставин справи, переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, керуючись приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, оскільки обставини справи ніким із сторін судового провадження не оспорюються.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, піддавши їх оцінці, суд дійшов до переконання, що своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до іншого володіння особи.

При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення раніше не судимий, про повторно вчинив кримінальне правопорушення, тому застосування статей 69 та 75 КК України є недоцільним. Дані кримінальні правопорушення є кримінальним проступком, обвинувачений є пенсіонером за віком, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставин, які б пом`якшували покарання є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання в обвинувальному акті не вказано, тому суд не має права вийти за межі обвинувачення.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Слід зазначити, що у правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.

Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити з їх класифікації, що передбачена нормами ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного кримінального правопорушення й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо кримінальне правопорушення вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру.

Беручи до уваги всі вказані вище обставини у їх сукупності, визначену ч. 2 ст. 50 КК України мету покарання, враховуючи обставини справи, дані про особу обвинуваченого, його відношення до скоєного, його матеріальне становище, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, відсутність обтяжуючих вину обставин, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але при призначенні реального покарання у виді штрафу. Саме покарання у виді штрафу не в мінімальному розмірі враховуючи змогу обвинуваченого його сплатити, буде більш ефективним для Держави та сприяти менті покарання, у порівнянні з іншими видами покарань.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370,374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних проступків передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 162 КК України і призначити йому покарання згідно санкції вказаних статей у вигляді штрафу у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян по кожному кримінальному правопорушенню та з урахуванням ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 1700 грн.

На вирок суду може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій. У разі подачі апеляцій, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду. Копія вироку суду негайно вручається обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1