Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №570/2195/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2195/26

Номер провадження 1-кп/570/266/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

з участю прокурора ОСОБА_2 ,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025180000000442 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Руда Красна Рівненського району Рівненської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, який є раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 18 грудня 2025 року приблизно о 18 годині 10 хвилин у темну пору доби, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись правою смугою руху авто дороги Устилуг-Луцьк-Рівне зі сторони м. Рівне у напрямку м. Луцьк, на 146 км + 050 м вказаної авто дороги, що поблизу с. Грабів, Рівненського району, Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3. Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, в порушення вимог пункту 18.1. Правил дорожнього руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1, що позначає нерегульований пішохідний перехід, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху даного транспортного засобу нерегульованим пішохідним переходом.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих травм загинула на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого визнав повністю і суду показав, що 18 грудня 2025 року приблизно о 18 годині 10 хвилин у темну пору доби, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись правою смугою руху авто дороги Устилуг-Луцьк-Рівне зі сторони м. Рівне у напрямку м. Луцьк, на 146 км + 050 м вказаної авто дороги, що поблизу с. Грабів Рівненського району Рівненської області проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, неправильно її оцінив, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1, що позначає нерегульований пішохідний перехід, не вибрав безпечної швидкості руху, з моменту виникнення небезпеки для руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху даного транспортного засобу нерегульованим пішохідним переходом.

Визнав, що саме порушення ним пункту 18.1 Правил дорожнього руху, що вимагає від водія наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали, а саме: смерть потерпілої ОСОБА_8 . Погодився із результатами експертних висновків по справі.

Потерпілі (кожен окремо) підтвердили пояснення обвинуваченого, підтвердили добровільне відшкодування обвинуваченим матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18 грудня 2025 року внаслідок якої загинула їх сестра. Просили суд призначити обвинуваченому покарання не пов`язане з реальним позбавленням волі. Однак просили суд обов`язково на певний строк позбавити ОСОБА_5 права керування транспортними засобами.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої..

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілі (кожен окремо) також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі (кожен окремо), правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують позитивно особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведена повністю.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд враховуючи визнання вини самого обвинуваченого та на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи також на досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що викладено в обвинувальному акті.

За роз`ясненнями, що містяться в п.п. 20,21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 вказують на те, що обвинувачений характеризується виключно позитивно, як за місцем проживання, так і замісцем роботи в "Компанії Енерго-Буд", вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким необережним злочином, в повному обсязі добровільно відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілим, на його утриманні перебувають три його рідні неповнолітні сестри, якими він опікується.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, судом встановлено, що на стадії досудового розслідування та під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнавав себе винним та щиро каявся у скоєному. З цих підстав прокурором було зазначено обставину щирого каяття як таку, яка пом`якшує покарання обвинуваченому.

Обставини, які обтяжують покарання прокурором не заявлено та судом під час судового розгляду не встановлено.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.

При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченого, повне відшкодування завданої шкоди потерпілим, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючої покарання обставини, думку потерпілих про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на певний строк.

Зважаючи на вищенаведені обставини суд бере до уваги клопотання захисника, погоджується з думкою прокурора та приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України, питання про долю речових доказів - на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз у розмірі 14832 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 96 копійок.

Речові докази по справі, а саме:

- пару взуття та одяг пішохода ОСОБА_8 повернути потерпілим;

- оптичний диск DVD-R HP з відеозаписом з портативних відеореєстраторів - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1