Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №570/2670/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2670/26

номер провадження 1-кп/570/281/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

її законного представника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026181180000165 про обвинувачення

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне Рівненської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який є раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 05 квітня 2026 року приблизно о 02 годині 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним мотоциклом «LIFAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною дороги по вул. Барона Штейнгеля, в напрямку від вул. Привокзальна до вул. Шевченка в с. Городок, Рівненського району Рівненської області, в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, підпункту а) пункту 2.9 та пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі– Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив керування над транспортним засобом та допустив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на паркан домоволодіння АДРЕСА_2 .

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла «LIFAN», реєстраційний номер ВХ6407J, неповнолітня ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому дистального метаепіфізу променевої кістки лівого передпліччя без зміщення, забій м`яких тканин тім`яної ділянки голови зліва, забою 5-го пальця правої кисті та множинних осаднень тіла, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого розладу здоров`я.

Порушення ОСОБА_7 вимог підпункту б) пункту 2.3 Правил дорожнього руху, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, та пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди i суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_7 вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху ним, як особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, визнав повністю.

ОСОБА_7 не оспорював та підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення. Суду надав достовірні показання, із деталізацією часу, місця, способу, обстановки та інших обставини кримінального правопорушення. Повідомив, що в той день 05 квітня 2026 року він відпочивав разом з друзями, він вживав алкогольні напої, в подальшому сів за кермо мотоцикла в стані алкогольного сп`яніння взяв в якості пасажира потерпілу, щоб підвезти її додому. Рухаючись проїзною частиною дороги по вул. Барона Штейнгеля, в напрямку від вул. Привокзальна до вул. Шевченка в с. Городок, Рівненського району Рівненської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив керування над транспортним засобом та допустив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на паркан домоволодіння АДРЕСА_2 . Розкаявся, про вчинене шкодує, попросивв залі судового засідання вибаченнгя у потерпілої, зробив для себе належні висновки. Добровільно намагався відшкодувати потерпілій ОСОБА_4 завдану шкоду, надіславши 2000 грн. через АТ "Укрпошта", однак потерпіла гроші не взяла.

Визнав, що саме порушення ним вказаних в обвинувальному акті пунктів Правил дорожнього руху спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій Погодився із результатами експертних висновків по справі. Підтвердив, що перебував у стані алкогольного сп`яніння. Визнав факт заподіяння шкоди.

Захисник в судовому засіданні вказав на позитивну характеристику свого підзахисного, а також на наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин. Просив по можливості суворо не карати ОСОБА_7 за вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_4 розповіла в судовому засіданні, що разом з обвинуваченим того дня відпочивала з друзями в одній компанії. До того знайома не була. Сіла з ним на мотоцикл в якості пасажира, щоб під`їхати додому. Знала, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння,оскільки бачила як він вживав алкогольні напої. По дорозі він не справився з керуванням та врізався в паркан.

Представник потерпілої в судовому засіданні вказав, що потерпіла сторона мають до обвинуваченого претензії майнового зарактеру, цивільний позов будуть заявляти в порядку цивільного судочинства.

Законний представник неповнолітньої потерпілої – її матір погодилася з думкою представника.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілійу середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпіла (іі законний представник та представник) також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпілі (кожен окремо), правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують позитивно особу обвинуваченого за місцем проживання, який є раніше не судимий, вчинив необережний нетяжкий злочин, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України доведена повністю.

У відповідності до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).

Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Виходячи з вищенаведеного суд, враховуючи визнання вини самого обвинуваченого та на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом, зважаючи також на досліджені в судовому засіданні докази, приходить до висновку, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, що викладено в обвинувальному акті.

За роз`ясненнями, що містяться в п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Досліджені дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 вказують на позитивну його характеристику, він вперше притягується до кримінальної відповідальності. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений перебував у стані алкогольного сп`яніння (1,33 проміле) Однак, наявні кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення. Так, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З досліджених судом доказів, суд приходить до висновку та враховує, що ОСОБА_7 керував транспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За положеннями ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При обранні виду та визначенні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, а також ставлення особи до вчиненого та до потерпілої сторони.

Суд не може задовольнити клопотання захисника про призначення покарання обвинуваченому із встановленням іспитового строку відповідно до положень ст. 75 КК України, оскільки вказане суперечить нормам чинного законодавства.

При призначені покарання суд враховує позитивну характеристику обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також бере до уваги добровільний внесок зроблений обвинуваченим на потреби ЗСУ.

Зважаючи на вищенаведені обставини суд вважає, що можливо призначити обвинуваченому основне покарання за нижньою межею санкції вказаної статті.

Питання про судові витрати, що підтверджені документально, суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати після набрання вироком законної сили з моменту його затримання.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судових експертиз у розмірі 10076 (десять тисяч т сімдесят шість) гривень 22 коп.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1