Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №569/13030/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Суд: Рівненський міський суд Рівненської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №569/13030/26

Суддя: Кучина Н. Г.

Справа № 569/13030/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,

В С Т А Н О В И В:

29.05.2026 до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначила, що вона, ОСОБА_1 19 вересня 2019 року уклала шлюб з ОСОБА_2 у Рівненському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Від спільного шлюбу у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач належним чином не забезпечує її та дітей. Кошти від держави вона отримує мізерні. Працювати не може, так як дочці тільки рік. Відповідач працює офіційно. Проте кошти на утримання дітей мені не дає. Таким чином, відповідач не виконує належним чином свої обов`язки по утриманню малолітніх дітей та дружини.

Просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання, щомісячно в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, починаючи з дати звернення до суду і до трьох років дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі.

23.09.2026 позивач подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2814391 від 01.06.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.04.2020.

Згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, що повернулися на адресу суду, ухвала суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду на 09.07.2026 повернулася не врученою відповідачу, а судові повістки на 05.08.2026, 23.09.2026 повернулися з відмітками отримано ОСОБА_5 .

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до частини 1, 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Оскільки судові повістки, направлені судом відповідачу за адресою, за якою зареєстровано його місце проживання повернулися відправнику з відмітками адресат відсутній та вручено особисто, тому суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи те, що про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву не подав і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, відтак суд проводить розгляд справи згідно зі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що з 19 вересня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.09.2019, виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрацї актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 168.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 12.02.2025 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Один з подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Згідно статті 84 СК України "Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини", ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного кодексу України).

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров`я.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.

Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, на утриманні та вихованні якої знаходиться дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача, зокрема, його працездатності, суд вважає можливим задовольнити вимоги в цій частині у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що ґрунтується на наявних у матеріалах доказах. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Таким чином, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1311,2 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 181 - 183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 274 - 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь аліменти на утримання ОСОБА_1 щомісячно в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача, починаючи з 29 травня 2026 року і до досягнення трьох років неповнолітньою дитиною: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1311 гривень 20 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Н. Г. Кучина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua