Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №546/531/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/531/26

номер провадження 1-кп/546/61/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2026 року за № 12026175440000098 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , громадянина України, який народився у селі Жовтневе Решетилівського району Полтавської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 та фактично проживає по АДРЕСА_2 , з професійною освітою, не працює, не депутат, не є особою з інвалідністю, знятий з військового обліку військовозобов`язаних за станом здоров`я, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одружений, в силу ст. 89 КК України є особою раніше не судимою,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_3 24 квітня 2026 року близько 12 години 00 хвилин, перебуваючи поряд з територією залізничного вокзалу за адресою: АДРЕСА_3 , зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_4 , з яким вступив у словесний конфлікт, під час якого у нього виник прямий умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 24 квітня 2026 року близько 12 години 00 хвилин поряд з територією залізничного вокзалу за вказаною вище адресою наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в ділянку скроні зліва ближче до лоба, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді осаднення шкіри лобної ділянки зліва, яке згідно висновку судово-медичного експерта від 28.04.2026 кваліфікується за ступенем тяжкості як легке тілесне ушкодження.

Своїми протиправними діями, що виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

15 травня 2026 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 укладена угода про примирення.

За змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами потерпілого та підозрюваного, ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Підготовче судове засідання, яке було призначено на 20 липня 2026 року, у зв`язку із неявкою обвинуваченого та потерпілого було відкладено на 26 серпня 2026 року, а у подальшому - на 23 вересня 2026 року.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні 23 вересня 2026 року зазначив, що між ним та потерпілим була укладена угода про примирення, винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого обвинувачений визнає себе винними, вид покарання, і інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Обвинувачений просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений підтвердив, що вказана угода про примирення укладена ним з потерпілим добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.

Потерпілий ОСОБА_4 проти затвердження угоди про примирення не заперечував, зазначив, що в даний час вони примирилися з обвинуваченим, претензій до останнього він не має.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 просив затвердити угоду про примирення, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про примирення, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України, віднесене до кримінальних проступків.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 та ч. 4 ст. 474 КПК України, а потерпілий ОСОБА_4 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України. Також обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені положеннями статті 476 КПК України.

Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Суд зазначає, що узгоджена міра покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі 850,00 грн відповідає вимогам закону, а отже ОСОБА_3 слід призначити визначене сторонами угоди покарання. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань судом не встановлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 .

Ураховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз`яснити положення ч. 7 ст. 128 КПК України про те, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 174, 314, 373, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення від 15 травня 2026 року, укладену між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений лише з підстав передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.

Суддя ОСОБА_1