Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №545/296/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/296/26

Провадження № 2/545/963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа- приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Воронкова Олена Анатоліївна, про визнання в порядку спадкування право засновника Фермерського благодійного господарства «Васюта»,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук О.В., звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько- ОСОБА_2 . Позивачка у грудні 2025 року звернулася до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Воронкової О.А. із заявою про прийняття спадщини. До спадкового майна входила частка у статутному капіталі Фермерського благодійного господарства «Васюта» (Код ЄДРПОУ 21061371), яке зареєстроване в с. Миколаївка Полтавського району Полтавської області по вул. Пушкіна, 2-А. За результатом вивчених документів нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.12.2025 р. № 218/02-31- видачі свідоцтва про спадщину на право засновника фермерського господарства, у зв`язку з відсутністю у Статуті Фермерського господарства сформованого статутного капіталу юридичної особи.

Враховуючи вищенаведене, просить суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 право засновника Фермерського благодійного господарства «Васюта».

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Цибізової С.А. від 25.02.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області Зуб Т.О. від 10.07.2026 року справу прийнято до свого провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Савчук О.В. надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача- Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа- приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Воронкова О.А. надіслали заяви про розгляд справи у їх відсутність на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Враховуючи наведене, та вимоги ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим судовий розгляд даної справи здійснити за відсутності учасників справи, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що Іванова9 до ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 9 звор. бік, 13). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 5). За життя останній 22.09.2022 року склав заповіт, яким заповідав усе належне йому майно своїй дочці- ОСОБА_1 (а.с. 71). ОСОБА_1 29.08.2025 року звернулася до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Воронкової О.А. з заявою про прийняття спадщини після померлого батька (а.с. 63). До складу спадкового майна також входить право засновника фермерського господарства, оскільки за життя ОСОБА_2 був засновником Фермерського благодійного господарства «Васюта» (а.с. 137-140).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.12.2025 р. № 218/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на право засновника фермерського господарства, у зв`язку з відсутністю у Статуті Фермерського господарства сформованого статутного капіталу юридичної особи (а.с. 181-182).

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (частина перша статті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про фермерське господарство» (далі- Закон № 973-IV) фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Стаття 23 Закону № 973-IV передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі № 908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду зазначала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом № 973-IV.

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про фермерське господарство». Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі№ 922/989/18 вказувала, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

У разі смерті громадянина- засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі. (п. 63 постанови ВП ВС від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц).

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання за спадкоємцем в порядку спадкування прав засновника є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника.

Як вбачається зі змісту Статуту, на момент реєстрації та на період його діяльності за життя засновника ОСОБА_2 статутного капіталу господарства не було. Часток засновника та його членів у статутному капіталі фермерського господарства не має (а.с. 141-147). Майно фермерського господарства формується із майна, майнових прав у складеному капіталі господарства. Отже і об`єктом спадкування господарства є майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства. Складений капітал фермерського господарства за нормами Закону України «Про фермерське господарство» розглядається, як цілісний майновий комплекс.

Установивши, що на момент смерті спадкодавець ОСОБА_2 був засновником Фермерського благодійного господарства «Васюта», а позивач ОСОБА_1 є його єдиною спадкоємицею за заповітом, яка прийняв спадщину, суд доходить висновку про те, що спадкові права позивача підлягають захисту шляхом визнання за нею в порядку спадкування за заповітом після померлого батька права засновника Фермерського благодійного господарства «Васюта».

Перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини закріплений у ст.1219 ЦК України, до цього переліку не відносяться ні майнові права засновника/члена фермерського господарства, ні його частка у складеному капіталі фермерського господарства, тому загальна норма щодо обсягу спадкової маси не містить заборон щодо спадкування вказаних майнових прав (частки).

Відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.08.2005 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а також те, що ОСОБА_1 у позасудовому порядку позбавлена можливості оформити спадщину, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, третя особа: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Воронкова Олена Анатоліївна, про визнання в порядку спадкування право засновника Фермерського благодійного господарства «Васюта»- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька- ОСОБА_2 , право засновника Фермерського благодійного господарства «Васюта», ЄДРПОУ: 21061371.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

.

Суддя: Т. О. Зуб