Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №542/1521/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1521/26

Провадження № 2/542/952/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (надалі також – позивач, ТОВ «Фінпром Маркет») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 45299255 в розмірі 30022 грн 20 коп., із яких: 18000 грн 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 502 грн 20 коп. – сума заборгованості за процентами, 2880 грн 00 коп. – сума заборгованості за комісією, 8640 грн 00 коп. – сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Ухвалою суду від 29 липня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача (а.с. 48) позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до даної ухвали суд витребував у АТ «Універсал Банк» інформацію (а.с. 49-50).

Витребувана судом інформація надійшла до суду 31 серпня 2026 року (а.с. 62-63) та 07 вересня 2026 року (а.с. 68-69).

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Фінпром Маркет» посилалось на те, що 31 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальність «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі також – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 45299255, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 18000 грн 00 коп., строком на 30 днів, із 31 грудня 2025 року по 29 січня 2026 року, з (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,093%, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, розмір комісії за надання кредиту – 16,00% від суми наданого кредиту, що складає 2880 грн 00 коп.

Вказано, що у разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування нараховувались проценти - 4,00%.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Позивачем зазначено, що факт отримання коштів позичальником підтверджується довідкою АТ«Таскомбанк», відповідно до якої на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , було перераховано кредитні кошти в сумі 18000 грн 00 коп., що є доказом видачі кредитних коштів.

У свою чергу, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатив заборгованість за відсотками.

У зв`язку з цим, заборгованість відповідача за договором кредиту № 45299255 від 31 грудня 2025 року склала: 30022 грн 00 коп., із яких: 18000 грн 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 502 грн 20 коп. – сума заборгованості за процентами, 2880 грн 00 коп. – сума заборгованості за комісією, 8640 грн 00 коп. – сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі і за кредитним договором № 45299255 від 31 грудня 2025 року.

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 3-зі звороту).

Крім того, у заяві від 11 серпня 2026 року позивач просив справу розглядати за відсутності його представника та не заперечував проти постановлення заочного рішення (а.с. 57).

03 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він акцентував увагу на дійсності доказів, наданих позивачем, що підтверджують перерахування коштів на рахунок відповідача, зокрема: довідка АТ «Таскомбанк» та лист, виданий ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»(а.с. 64).

Відповідач у судове засідання не з`явився про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.

Відповідно до інформації, наданої Виконавчим комітетом Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48).

Судова повістка на 23 вересня 2026 року разом із ухвалою про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29 липня 2026 року, якою встановлювався відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, направлялись на зареєстровану адресу відповідача, однак повернулись до суду із відміткою поштового відділення від 06 серпня 2026 року «адресат відсутній» (а.с. 53-56).

З огляду на положення пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, судова повістка вважається врученою відповідачу, отже суд доходить висновку про те, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до змісту пункту 5 частини 6 статті 272 ЦПК України, ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29 липня 2026 року вважається такою, що вручена відповідачу.

В ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29 липня 2026 року суд встановлював відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання до суду відзиву на позов разом із усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Правом подати до суду відзив на позовну заяву відповідач не скористався.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання та зважаючи на неподання ним відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 31 грудня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45299255 (надалі також – договір) (а.с. 11-18).

Пунктом 2.2. договору визначені параметри та умови кредиту, зокрема: сума кредиту 18000,00 грн; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка/день 0,093% (фіксована); комісія за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2880,00 грн); дата надання кредиту: 21.12.2025; дата повернення кредиту (останній день): 29.01.2026; денна процентна ставка/день – 0,626%; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною)/день – 4,00%; пеня/день – 4,00%; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 773,36%, орієнтовна загальна вартість кредиту – 21382,20 грн; загальні витрати за кредитом – 3382,20 грн.

Згідно з пунктом 5.5. договору, він укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 6.1. договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з пунктом 6.2. договору за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником в останній день користування кредитом відповідно до пункту 2.2. договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений підпунктом 2.2.4. пункту 2.2. договору.

Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором від імені ОСОБА_1 (а.с. 17-зі звороту).

Крім того, електронним підписом відповідач підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року (а.с. 18-зі звороту-19).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора, який був відправлений йому на електронну пошту, зазначену у договорі (а.с. 20-зі звороту).

У інформації, що міститься у довідці АТ «Таскомбанк» вказано, що 31 грудня 2025 року на номер платіжної картки: НОМЕР_2 перераховано суму: 18000 грн 00 коп. (а.с. 21-зі звороту)

Крім цього, згідно з інформацією вих. 20/05/26-50191 від 20 травня 2026 року, наданою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджено видачу на банківську карту ОСОБА_1 онлайн-позики (а.с. 21).

Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк», наданої на виконання ухвали суду від 29 липня 2026 року, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ), банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 .

Згідно з випискою по карті № НОМЕР_2 , на рахунок ОСОБА_1 31 грудня 2025 року, надійшли кошти в сумі 18000 грн 00 коп. (а.с. 62-63, 68-69).

З розрахунку заборгованості за договором №45299255 від 31 грудня 2025 року,наданого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 у загальному розмірі склав: 30022грн 20 коп. із яких: 18000 грн 00 коп. – залишок заборгованості за тілом кредиту, 502 грн 20 коп. – залишок заборгованості за процентами, 8640 грн 00 коп. – залишок заборгованості за відсотками за понадстрокове користування, 2880 грн 00 коп. – залишок заборгованість за комісією (а.с. 9-10).

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого , ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає), а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників (а.с. 22-26).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, за цим договором клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до реєстру прав вимог № 8 від 20 травня 2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №45299255 від 31 грудня 2025 року у загальному розмірі 30022грн 20 коп. із яких: 18000 грн 00 коп. – сума заборгованості за тілом, 502 грн 20 коп. – сума заборгованості за процентами, 8640 грн 00 коп. - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування, 2880 грн 00 коп. – сума заборгованості за комісією за надання позики (а.с. 27-28).

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів ТОВ «Фінпром Маркет» здійснило оплату за договором факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, згідно з реєстром прав вимог № 8 від 20 травня 2026 року (а.с. 29).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики №45299255 від 31 грудня 2025 року за період із 19 травня 2026 року по 22 червня 2026 рокурозмір заборгованості ОСОБА_1 у загальному розмірі складає 30022 грн 20 коп. із яких: 18000 грн 00 коп. – сума заборгованості за тілом кредиту, 502 грн 20 коп. – сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, 2880 грн 00 коп. – сума заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією, 8640 грн 00 коп. – сума заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування (а.с. 6).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов договору №45299255 від 31 грудня 2025 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 30022 грн 20 коп.

Із огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості та судові витрати, у зв`язку з чим звернувся до суду в цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Висновки щодо правозастосування

Судом установлено, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 18000 грн 00 коп. строком на 30 днів, із 31 грудня 2025 року по 29 січня 2026 року з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,093%, яка нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісією за надання кредиту – 16,00% (2880 грн 00 коп.) та сплатою процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4,00% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Відповідно до довідки АТ «Таскомбанк» (а.с. 21-зі звороту) та з інформації вих. 20/05/26-50191 від 20 травня 2026 року, наданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», грошові кошти в сумі 18000 грн 00 коп. за договором перераховані на картковий рахунок відповідача (а.с. 21).

Відомості про отримання відповідачем кредитних коштів також підтверджуються інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів від 29 липня 2026 року (а.с. 62-63, 68-69).

Отже, суд зазначає, що позивачем належними чином доведений факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором у сумі 18000 грн 00 коп.

Доказів на спростування факту укладення кредитного договору та факту отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року набуло статус нового кредитора за кредитним договором №45299255 від 31 грудня 2025 року, та отримало право вимоги щодо ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним договором.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за кредитом, заборгованості за відсотками та комісією не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «Фінпром Маркет», яке набуло право вимоги за відповідним кредитним договором на підставі договору факторингу.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач не виконує умови кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 у добровільному порядку грошові кошти ТОВ «Фінпром Маркет» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року у загальному розмірі 21382 грн 20 коп., із яких: 18000 грн 00 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу, 502 грн 20 коп. – сума заборгованості за процентами, 2880 грн 00 коп. – сума заборгованості за комісією.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

За умовами договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року строк кредитування встановлений до 29 січня 2026 року включно. Зі спливом цього строку, тобто з 30 січня 2026 року відповідач був зобов`язаний повернути позивачу всю його заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.

Таким чином, абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення коштів у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В постанові Великої Палати ВС по справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року в подібній справі було зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

З огляду на викладене, нарахування процентів за період після 29 січня 2026 року є необґрунтованим, оскільки здійснене поза межами строку кредитування.

Отже вимога про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування, в сумі 8640 грн задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 5).

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 71,22% з розрахунку: 21382 грн 20 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 30022 грн 20 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 71,22% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1896 грн 16 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 71,22% (відсоток задоволених позовних вимог).

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6500 грн 00 коп.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 6500 грн 00 коп., що підтверджується договором № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11 травня 2026 року (а.с. 29-зі звороту-32), витягом із Акту № 2-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року, датований 12 червня 2026 року, що є додатком № 2 до договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11 травня 2026 року із детальним описом робіт, виконаних адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною (а.с. 33-зі звороту), актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком №1 до договору № 11-05/26/ФП про надання правничої допомоги від 11 травня 2026 року (а.с. 34-35), платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 850022336.1 від 12 червня 2026 року про здійснення оплати акту № 2-ФП приймання наданої правничої допомоги від 12 червня 2026 року за договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року (а.с. 35-зі звороту), копією ордеру про надання правничої допомоги серії АХ № 1363629 від 11 травня 2026 року (а.с. 36), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03 квітня 2018 року (а.с. 36-зі звороту).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є неспівмірним з вартістю послуг, оплачених позивачем.

Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 6500 грн, що не відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір правової допомоги до 3000 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2136 грн 60 коп., із розрахунку: 3000 грн 00 коп. (сума зменшеної правової допомоги) х 71,22% (відсоток задоволений позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область) суму заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45299255 від 31 грудня 2025 року у загальному розмірі 21382 грн 20 коп. (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дві гривні двадцять копійок), що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 18000 грн 00 коп. (вісімнадцять тисяч гривень), суми заборгованості за процентами в розмірі 502 грн 20 коп. (п`ятсот дві гривні двадцять копійок) та суми заборгованості за комісією в розмірі 2880 грн 00 коп. (дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень).

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1896 грн 16 коп. (одна тисяча вісімсот дев`яносто шість гривень шістнадцять копійок) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2136 грн 60 коп. (дві тисячі сто тридцять шість гривень шістдесят копійок).

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь, Київська область, 08205;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва