Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №552/4504/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 552/4504/26

Номер провадження 2/541/1954/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини,

установив:

01 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини на його користь. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22 грудня 2021 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/10688/21 з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти в розмірі 3 000,00 грн на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , починаючи з 09 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення суду видано виконавчий лист, який пред`явлено до примусового виконання до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З 23 грудня 2025 року дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на його повному забезпеченні. Кошти на утримання дитини відповідач не надає, хоча відповідно до чинного законодавства зобов`язана утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Просив припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідача та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно до досягнення нею повноліття, стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, представник надала заяву, в якій просила провести судове засідання у їх відсутність, позовні вимоги задовольнити на підставі матеріалів, наявних у справі, проводити стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини через виконавчу службу. Зазаначила, що банківська карта, на яку, начебто, добровільно сплачуються аліменти матір`ю неповнолітньої дитини, знаходиться безпосередньо у ОСОБА_2 ; ні дитина, ні позивач цю банківську карту не отримували.

Відповідач, її представник в судове засідання не з`явилися, представник подала заяву про проведення судового засідання у їх відсутність та визнання позовних вимог. Заперечувала проти стягнення правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн, оскільки вважає, що заявлений розмір не відповідає складності справи, просила врахувати визнання позову відповідачем, не проведення судових засідань за участю сторін (а.с. 91-93).

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 10).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 22 квітня 2015 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, а.с. 9).

22 грудня 2021 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/10688/21 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було стягнуто аліменти в розмірі 3 000,00 грн, починаючи з 09 листопада 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-12).

Відповідно до виконавчого листа, виданого 22 лютого 2022 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 серпня 2025 року ВП №78750156 на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист, виданий 22 лютого 2022 року Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 3 000,00 грн на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13-14).

24 лютого 2026 року виконавчий комітет Київської районної м. Полтави ради ухвалив рішення № 58, яким затвердив висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 (а.с. 27).

У відповідності до висновку про визначення місця проживання, акту про фактичне місце проживання від 28 травня 2026 року ОСОБА_3 , затвердженого виконавчим комітетом Київської районної м. Полтави ради від 24 лютого 2026 року, зі слів матері, дочка до 16 січня 2026 року проживала з матір`ю, але потім пішла жити до батька. ОСОБА_3 без реєстрації проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 21 листопада 2025 року (а.с. 28-32).

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено, ОСОБА_3 , проживає з батьком та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дочки, які стягуються на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2021 року у справі № 554/10688/21.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Оскільки припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, припинення стягнення аліментів має бути з дати подання позову до суду, тобто з 01 червня 2026 року.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно із ч. 2-3 ст. 39 вищевказаного закону постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься вдень настання відповідних обставин або вдень, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадку, передбаченому, зокрема пунктом 5 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Щодо вимоги про стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Положенням ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Причому обов`язок утримувати дитину є рівним обов`язком як матері, так і батька.

Відповідно до ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За вимогами ст. 182 СК України суд при визначенні розміру враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Проте, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 77 СК України за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі.

Положенням ч. 1 ст. 80 СК України передбачено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про задоволення позову і стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 79, 191 СК України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Таким чином, у даному випадку аліменти необхідно стягнути з 01 червня 2026 року.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1 331,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів на користь позивача, а судовий збір в сумі 1 331,20 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів на користь держави.

Згідно з положенням п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник ОСОБА_2 адвокат Кучерява Т.В. звернулася до суду із заявою, в якій заперечувала проти задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначила, що розмір гонорару адвоката, визначений стороною, є завищеним з огляду на складність справи та витрачений адвокатом час на надання правничої допомоги.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Серьогіною І.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2026 року в якому зазначена фіксована сума гонорару 20 000,00 грн. Відповідно до квитанції від 14 травня 2026 року гонорар сплачений в повному розмірі (а.с. 33-35, 36, 37)

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 00,00 грн не є співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 80, 84, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 4, 13, 18, 133, 137, 141, 273, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок щомісячно, які стягуються на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 грудня 2021 року у справі № 554/10688/21, з 01 червня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 01 червня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя: О. М. Вірченко