Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №377/768/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/768/26

Провадження №2/377/652/26

22 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, в якій позивач, посилаючись на статті 110, 112, 113 СК України, просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 січня 2022 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис №02.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач уклали шлюб 25 січня 2022 року, зареєстрований Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис № 02. До укладення шлюбу, під час спільного проживання, у позивача та відповідача народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що з червня 2026 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через різні погляди на життя та сімейні стосунки. Кожен з подружжя живе окремим самостійним життям, а тому шлюб існує формально, подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. Спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній. На час подання позову спірні питання щодо поділу майна відсутні. Після розірвання шлюбу діти залишаються проживати разом із позивачкою.

Ухвалою судді від 04 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року судове засідання відкладено на 22 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку судової повістки sms - повідомленням на номер телефону, зазначений нею у заявці на отримання судових повісток в електронному. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 у призначене судове засідання не прибув, про дату, час і місце якого повідомлявся в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Відповідно до трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» рекомендований лист з повідомленням про вручення R067280547473, яким йому направлялась судова повістка, копія ухвали суду від 11 вересня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання, 19.09.2026 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній» після чого 21.09.2026 вручено члену сім`ї. У такому випадку відповідач ОСОБА_2 відповідно до частини восьмої статті 128 ,частини третьої статті 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не направив, причини неявки суду не повідомив.

За наявності умов, передбачених статтями 280 - 282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 22 вересня 2026 року, суд ухвалив заочне рішення у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку в судове засідання всіх учасників справи, що узгоджується з приписами частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

З матеріалів справи суд встановив, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25 січня 2022 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 25 січня 2022 року, про що Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис за № 02. Прізвища після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_6 ( а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10 лютого 2009 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації народження 24 вересня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за № 173, батьком якого є ОСОБА_2 , матір`ю ОСОБА_5 ( а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син ОСОБА_4 , про що 20 липня 2018 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області складено відповідний актовий запис № 89 та повторно видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 05.05.2022, батьком якого є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_1 (а.с. 8).

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру Славутицької міської територіальної громади 2026/010638723 від 26.06.2026 ( а.с. 10).

Відповідно до інформації Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №15-08/1385 від 01.07.2026, яка надійшла на адресу суду на запит в порядку частини шостої статті 187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 15).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивачки з позовом про розірвання шлюбу є те, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини через різні погляди на життя та сімейні стосунки. Позивачка та відповідач кожен живе окремим самостійним життям, спільне господарство не ведуть, шлюб існує формально.

Відповідно до статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

За змістом частини другої статті 18, статті 51, частини третьої статті 56, частини першої статті 110 СК України дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина друга статті 112 СК України).

Суд встановив, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, між сторонами досягнуто згоди щодо виховання спільних дітей, які як зазначає позивачка, після розірвання шлюбу, будуть проживати з нею. Спірні питань щодо розподілу майна на даний час відсутні.

Зазначена інформація відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивачка у позовній заяві просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_6 , тому суд вважає за необхідне залишити їй прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_6 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати (пункт 6 частини першої статті 264 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Позивачка за подання позовної заяви сплатила судовий збір у сумі 1 331 гривня 20 копійок, що підтверджується квитанцією №6034-4259-5637-5367 від 29.06.2026( а.с.2). Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України ( а.с.1).

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то за правилами частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25 січня 2022 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), актовий запис №02.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 331 гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 22 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич