Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №295/10893/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10893/26

Категорія 69

2/295/5074/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

головуючого судді Чішман Л.М.,

секретаря судогвого засідання Лайчук В.В.

розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, в якій просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 16.07.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20.11.2025 шлюб розірвано. В шлюбі сторони стали батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з матір"ю, проте фактично проживає з батьком. Відповідачка добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, участі у витратах на його забезпечення у належному обсязі не бере, дитина перебуває на повному утриманні та вихованні батька, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 24.06.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (а.с. 11).

Відповідач 09.07.2026 направила до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що не заперечує того факту, що спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає з батьком, не заперечує свого обов"язку щодо утримання сина, проте не погоджується з розміром аліментів заявленим позивачем. Просила врахувати, що має нестабільний заробіток, має на утриманні іншу дитину від шлюбу з позивачем, дитина хворіє та потребує регулярного медичного обстеження та лікування, середньомісячне утримання доньки становить 8000,00 -11000,00 грн., принцип рівності обох дітей. Заперечувала щодо тверджень позивача про нібито самоусунення матері від виховання та утримання сина. Вказала, що вона підтримує з сином телефонний зв"язок, листується в месенджерах, зустрічається з сином, купує одяг, надає кошти готівкою та перераховує на банківський рахунок, дарує подарунки, організовує спільне дозвілля. Проте не заперечувала, що батько несе основні витрати щодо утримання сина. Просила відмовити в задоволенні позову про стягнення аліментів у заявленому розмірі 1/4 усіх видів заробітку, але не менше 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення аліментів, визначити їх розмір з урахуванням вимог ст.182 СК України, матеріального становища відповідача та перебування на утриманні іншої дитини.

13.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив не містить обставин які б спростовували позовні вимоги, вважає доводи викладені у відзиві безпідставними, а позицію відповідачки суперечливою. Відповідачем на думку позивача не надано жодного доказу про неможливість виконання свого обов"язку щодо утримання дитини, або підстав для відмови в задоволенні позову.

Ухвалою Богунського райнного суду м.Житомира від 31.08.2026 справц призначенодо розгляду за участю сторін.

22.09.2026 сторони подали до суду заяви в яких зазначили, що складу суду довіряють, просили розгляд справи провести без їх участі,

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.07.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис №830.

У шлюбі сторони стали батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 20.11.2025 шлюб розірвано.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 11.08.2025 в справі № 295/7457/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.06.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2026 в справі № 295/2080/25 визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір"ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 06.04.2026 рішення Богунського районного суду м.Житомира в справі № 295/7457/25 скасовано та ухвалено рішення про часткове задоволення позову стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.06.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР№ 789ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років – 2 817,00 грн; дітей віком від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Посилання відповідача на ту обставину, що остання має мінливий не регулярний дохід не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, а також з урахуванням балансу та рівності прав дітей на утримання та матеріальну допомогу від батьків, встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд стягує з відповідача на утримання сина ОСОБА_7 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але неменше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 до про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.06.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 22.09.2026.

Суддя Л.М. Чішман