Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №745/433/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 745/433/26 Головуючий у 1 інстанції Смаль І. А.

Провадження № 33/4823/781/26

Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року місто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору на користь держави.

Згідно з оскаржуваною постановою, 11.06.2026 року о 20.45 год по вул. Жолдака, 70, в с. Кудрівка ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Рвачов О.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення або вирішити питання щодо можливості призначення більш м якого стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом є виключно припущенням працівників поліції та не ґрунтується на жодних доказах наявних в матеріалах справи. Вказує, що працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_1 право відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, при цьому не повідомивши останнього, що за відмову відносно нього буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, що свідчить про провокацію з боку поліцейського до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім того, поліцейські запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, не повідомивши йому жодних ознак стану алкогольного сп`яніння. Також зазначає, що в протоколі час, коли ОСОБА_1 нібито здійснював керування автомобілем, не співпадає з часом, який зафіксований на відеозаписі доданому до матеріалів справи. При цьому, поліцейські не роз`яснили ОСОБА_1 його прав, в тому числі права скористатися правовою допомогою захисника. Зазначає, що в матеріалах справи відсутня частина відеозаписів з портативних відеореєстраторів, на яких було б зафіксовано керування ОСОБА_1 автомобілем та відсутні пояснення свідків та інформація щодо їх залучення. В направленні, яке наявне в матеріалах справи немає підпису про ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом. Крім того, захисник просить застосувати аналогію закону, враховуючи особу ОСОБА_1 , а саме те, що він обіймає посаду водія на службі в ЗСУ, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду, постанова судді першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до п. 2.5. ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного сп`яніння. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного сп`яніння в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містить і розділ Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року, №1395, Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735 та Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що у випадку встановлення ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, поліцейський повинен запропонувати такому водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський зобов`язаний запропонувати такому водієві пройти огляд в закладах охорони здоров`я. У випадку відмови водія від проходження огляду у закладі охорони здоров`я, поліцейським складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, для фіксації факту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння наявність свідків не вимагається, якщо така фіксація здійснена поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 11.06.2026 року о 20.45 год по вул. Жолдака, 70, в с. Кудрівка, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозаписів з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що патрульний автомобіль певний час переслідує транспортний засіб ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 . Після зупинки зазначеного транспортного засобу, поліцейський підходить до ОСОБА_1 , повідомляє про здійснення відеофіксування та просить надати документи, що посвідчують особу водія. В процесі спілкування з водієм, поліцейський виявляє у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі. Після цього ОСОБА_1 повідомив поліцейського, що він керував автомобілем, але проходити огляд на стан сп`яніння не буде, оскільки вживав алкоголь. Надалі були складені адміністративні матеріали та протокол про адміністративне правопорушення було зачитано поліцейським в голос.

Такі обставини, крім протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписів, також підтверджуються:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено ознаку алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота) та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду.

Зазначені вище докази, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно досліджені судом першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що відеозаписи з автомобільного відеореєстратора службового автомобіля поліції та з нагрудного відеореєстратора поліцейського є послідовними, на яких зафіксовано як рух транспортного засобу ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , так і процедура виявлення адміністративного правопорушення, його документування, складення матеріалів про адміністративне правопорушення, оголошення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та його вручення. При цьому, записи є безперервними та надають можливість суду встановити фактичні обставини події, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

З вищезазначених підстав, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неточностей в зазначені часу вчинення адміністративного правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення та зафіксованих на відеозаписах, оскільки як протокол, так і відеозапис є окремими джерелами доказів відповідно до ст. 251 КУпАП, на основі яких, оцінивши в сукупності, суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, апеляційний суд звертає увагу, що в силу ст. 266 КУпАП та п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, поліцейський є особою, уповноваженою на виявлення ознак, які дають поліцейському підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння.

Тобто поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу. При цьому оцінка поліцейським наявності ознак сп`яніння є лише підставою для направлення особи на медичний огляд, а не доказом перебування у стані сп`яніння. Остаточне встановлення або спростування такого стану повинно здійснюватися саме за результатами огляду у визначеному законом порядку.

Поліцейським було виявлено у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, які відповідно до п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1452/735, є ознаками алкогольного сп`яніння, що зафіксовано на відеозаписі, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд першої інстанції, оцінюючи ці відомості у сукупності з відеозаписом, поясненнями самого ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у працівників поліції достатніх підстав запропонувати водієві пройти огляд на стан сп`яніння.

Отже доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення та відсутність у водія ознак алкогольного сп`яніння є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд також вважає безпідставними.

Так, з відеозапису з автомобільного відеореєстратора патрульного автомобіля вбачається, що поліцейськими зупинено автомобіль ВАЗ. При цьому, ОСОБА_1 не заперечував, що керував даним транспортним засобом та на вимогу поліцейського пред`явив документи, що посвідчують його особу, а потім в ході спілкування повідомив, що керував даним транспортним засобом. При цьому, подальша поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції також свідчить про те, що він був особою, яка керувала вказаним транспортним засобом.

Щодо доводів апелянта про провокацію з боку поліцейського, то це питання було предметом розгляду суду першої інстанції і як правильно зазначив місцевий суд, що з відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 про наявність в нього ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, або в медичному закладі, або відмовитися від проходження такого огляду. ОСОБА_1 повідомив, що вживав спиртне. Після повторної пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився та повідомив, що в цьому немає сенсу, після чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак, до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпаП за фактом відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 був обізнаний про наслідки такої відмови та не виявляв бажання пройти огляд.

Відтак, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційного скарги, що в зазначеній обстановці мала місце провокація з боку поліцейських.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права, в тому числі право скористатися правовою допомогою, є безпідставним, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, який попередньо був оголошений поліцейським в голос, у відповідних графах містяться підписи ОСОБА_1 про те, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що також зафіксовано і на відеозаписах.

Крім того, відсутність захисника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а лише фіксується факт правопорушення, висновок щодо якого належить до компетенції суду.

Отже апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 245, 251 252, 280 КУпАП, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши вищезазначені докази, з`ясувавши всі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який 11.06.2026 року керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу вчиненого адміністративного правопорушення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Щодо доводів про можливість накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно з ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відтак встановивши, що ОСОБА_1 , будучи водієм, керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що є порушенням п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав адміністративне стягнення у межах, установлених санкцією зазначеної статті, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативність адміністративного стягнення у цьому випадку, а в імперативному порядку встановлює адміністративне стягнення виключно у виді штрафу одночасно з позбавленням права керування транспортними засобами.

Апеляційний суд акцентує увагу, що за змістом абз. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яким також є і правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відтак, у цьому випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Тобто, у цій справі така функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже безальтернативність адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає як засадам національного законодавства, так і Конвенціі про захист прав людини і основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини.

При цьому, законодавство про адміністративні правопорушення взагалі не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

Доводи захисника про можливість застосування положень діючого Кримінального кодексу України за аналогією, в тому числі ст. 69 КК України, щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є необґрунтованими з огляду на таке.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини дійсно неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п. 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

У зв`язку з чим, у разі відсутності відповідних норм у КУпАП, які регламентують певну процедуру (провадження) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має право застосовувати аналогію з кримінальним процесом, тобто Кримінальним процесуальним кодексом України, а не з нормами Кримінального кодексу України, який є законом про кримінальну відповідальність.

При цьому, ч. 4 ст. 3 КК України встановлено пряму заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Тобто норму Кримінального кодексу України про можливість призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, як і будь-яку іншу норму Кримінального кодексу України, не можна застосовувати за аналогією.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, то підстав для скасування або зміни постанови суду не вбачається.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу захисника Рвачова О.О. слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В.Авраменко