Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №750/4955/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/4955/26

Головуючий у першій інстанції – Рахманкулова І. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2128/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Любчика О.В., Стельмаха А.П.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 29.07.2026 у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

29.04.2026 АТ «Універсал Банк» через систему «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.03.2018 у розмірі 51 840,15 грн та судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 14.03.2018 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank», якою приєднався до Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів мonobank / Universal Bank (далі – Умови і правила). Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять укладений між сторонами договір.

На виконання умов договору банк установив відповідачу кредитний ліміт та надав можливість користуватися кредитними коштами за платіжною карткою № НОМЕР_1 . Розмір отриманого кредиту, за твердженням позивача, становив 45 900,00 грн. Відповідач зобов`язався щомісячно сплачувати мінімальний платіж, однак належним чином свої зобов`язання не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість.

Банк зазначав, що станом на 27.10.2025 прострочення сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку з чим настало істотне порушення умов договору. Цього ж дня відповідачу було направлено повідомлення про необхідність погашення заборгованості. Оскільки порушення не було усунуто, 26.11.2025 кредит став таким, що підлягає поверненню на вимогу, відповідно до пунктів 5.18, 5.19 Умов і правил.

За розрахунком банку, станом на 03.03.2026 загальна заборгованість відповідача становила 51 840,15 грн, яка повністю складається із залишку заборгованості за тілом кредиту.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 29.07.2026 відмовив у позові АТ «Універсал банк» та стягнув із позивача на користь відповідача 4 000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписана ОСОБА_1 14.03.2018 Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить процентної ставки за користування кредитом, порядку його повернення та сплати процентів, а також інших умов щодо відповідальності за порушення кредитних зобов`язань. При цьому надані банком Умови і правила обслуговування, Тарифи, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту не містять як підпису відповідача, у тому числі електронного, так і доказів ознайомлення ним саме з цими редакціями документів на момент укладення договору.

Із огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, суд дійшов висновку, що зазначені документи не можуть уважатися складовою кредитного договору, а тому сторони не погодили у письмовій формі умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Водночас суд установив, що виписка по картковому рахунку підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними, а тому є належним і допустимим доказом виконання банком своїх зобов`язань та руху коштів за рахунком. Із цієї ж виписки вбачається, що за період користування кредитом банком було списано в рахунок погашення процентів 103 256,27 грн, які, з огляду на відсутність погоджених сторонами умов щодо їхньої сплати, суд визнав неправомірно нарахованими.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що після виключення неправомірно нарахованих та сплачених процентів заборгованість, заявлена банком до стягнення у розмірі 51 840,15 грн, фактично погашена, оскільки сума таких процентів перевищує розмір заявленої до стягнення заборгованості.

31.08.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга АТ «Універсал банк», у якій апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував особливості укладення договору про надання банківських послуг в електронній формі та не дослідив механізм отримання відповідачем банківських послуг за проєктом Monobank. Підписанням 14.03.2018 Анкети-заяви відповідач приєднався до Умов і правил обслуговування, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які відповідно до умов Анкети-заяви є складовими договору. При цьому в Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що ознайомлений із зазначеними документами, отримав їх у мобільному додатку, розуміє їхній зміст та погоджується з ними. Умови і правила обслуговування були доступними відповідачу через мобільний додаток та розміщені у відкритому доступі на офіційному сайті банку, а укладення договору та його підписання в електронній формі відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». При цьому відповідач, користуючись карткою та здійснюючи банківські операції, фактично прийняв умови договору.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про недоведеність ознайомлення відповідача саме з тими редакціями Умов і правил, які діяли на час укладення договору, є безпідставним, оскільки умови договору були доступні відповідачу в мобільному додатку та на офіційному сайті банку, а сам відповідач підтвердив в Анкеті-заяві факт ознайомлення з ними. Апелянт також указує, що відповідні документи можуть змінюватися та оновлюватися, а згода клієнта з їх змінами підтверджується, зокрема, подальшим користуванням банківськими послугами та проведенням банківських операцій.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідач не виконував належним чином обов`язок зі сплати щомісячних мінімальних платежів, унаслідок чого прострочення перевищило 90 днів. У зв`язку з істотним порушенням умов договору вся заборгованість за кредитом стала простроченою, після чого банк направив відповідачу повідомлення про необхідність погашення заборгованості, а кредит набув форми «на вимогу».

За розрахунком банку, станом на 03.03.2026 заборгованість відповідача становила 51 840,15 грн та складалася виключно із залишку заборгованості за тілом кредиту, а заборгованість за пенею, комісією та іншими платежами не заявлялася. Апелянт уважає, що надані ним докази в сукупності підтверджують факт укладення договору, отримання та використання відповідачем кредитних коштів, порушення ним умов договору та розмір заборгованості.

У зв`язку з наведеним апелянт уважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, адвокат Кушнеренко Є.Ю., заперечував проти її задоволення та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначав, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Підписана ОСОБА_1 14.03.2018 Анкета-заява не містить умов щодо процентної ставки, порядку сплати процентів, комісій чи штрафних санкцій, а надані банком Умови і правила, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту не підписані відповідачем і не містять доказів його ознайомлення та погодження саме з редакціями, на які посилається банк. Заперечував проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до наданого банком розрахунку за період із 01.05.2020 по 03.03.2026 відповідач сплатив на погашення заборгованості 177 734,91 грн, що перевищує розмір установленого кредитного ліміту. Також представник відповідача просив стягнути з позивача понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із недоведеності погодження сторонами умов кредитування, на які посилається банк, та, відповідно, розміру заявленої до стягнення заборгованості.

Суд установив, що АТ «Універсал Банк» створено проєкт «Monobank». «Monobank» – це мобільний банк, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам). Спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Банківське обслуговування у рамках цього проєкту здійснюється дистанційно без відділень.

12.06.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 66).

У Анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити на своє ім`я поточний рахунок № НОМЕР_2 * у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, указану в додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов.

Відповідно до пункту 2 Анкети-заяви відповідач погодився, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), укладання якого позичальник підтвердив та зобов`язувався виконувати його умови.

Згідно з пунктом 3 Анкети-заяви підписанням цього Договору, позичальник підтвердив, що ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додатково тлумачення. Позичальник погодився, що банк має право в односторонньому порядку на свій розсуд зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Позичальник погодився, що про міну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту, банк повідомить його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.

У пункті 6 Анкети-заяви позичальник просив уважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Також він визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що наступні правочини (у тому числі підписання Договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису.

Відповідно до пункту 9 Анкети-заяви позичальник підтвердив, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису.

У пункті 7 Анкети-заяви, відповідач підтвердив ознайомлення його з довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

У пункті 10 Анкети-заяви відповідач надав право та доручив АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк», без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.

Згідно з пунктом 11 Анкети-заяви відповідач просив усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору.

На підставі укладеного Договору, яким є Анкета-заява від 14.03.2018, ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 (Довідка про наявність рахунку від 03.03.2026 на а.с. 64).

Із Довідки про розмір встановленого ліміту, сформованої позивачем станом на 03.03.2026, убачається, що розмір установленого кредитного ліміту ОСОБА_1 за карткою НОМЕР_1 неодноразово збільшувався та зменшувався, а остаточно був установлений 01.04.2025 на суму 45 900,00 грн (а.с. 65).

Таким чином, АТ «Універсал банк» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

На підтвердження факту укладення Договору позивачем надано копію Анкети-заяви від 14.03.2026, підписану відповідачем власноруч (а.с. 66), розрахунок заборгованості за Договором № б/н від 14.03.2018, укладеним між АТ «Універсал банк» та ОСОБА_1 , станом на 03.03.2026 (а.с. 18-35), а також виписку про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період із 14.03.2018 по 03.03.2026 (а.с. 37-63).

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № б/н від 14.03.2018 та виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 за період із 14.03.2018 по 03.03.2026 відповідач має заборгованість перед АТ «Універсал банк» у розмірі 51 840,15 грн, яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).

Крім того, до позову, крім Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 14.03.2018, позивач подав копії: Умов та правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank?Universal Bank, у редакції чинній із 27.11.2021 (а.с. 67-73); Тарифів «Чорна картка monobank» (у редакції від 08.12.2022) (а.с. 74-75); Паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, наведена інформація в якому вважається чинною та актуальною до 01.01.2023 (а.с. 76-78). Указані документи не містять підписів відповідача – ані власноручного, ані електронного.

Заборгованість за процентами позивачем визначена в розмірі 0 грн, водночас із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що протягом періоду користування кредитними коштами ОСОБА_1 нараховувалися проценти за ставками 38,4 % та 37,2 %, що відображено у колонці 9 «Нараховано відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом». Як вірно установив суд першої інстанції, загальна сума нарахованих процентів становить 103 256,27 грн.

Із зазначеного розрахунку також убачається, що внесені ОСОБА_1 за Договором кошти спрямовувалися, зокрема, на погашення нарахованих процентів, що відображено в колонці 10 «Сплачено відсотків».

Натомість в Анкеті-заяві, підписаній відповідачем 14.03.2018, відсутні погоджені сторонами умови щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строку кредитування, порядку повернення кредиту, а також відповідальності за порушення умов договору, зокрема сплати штрафних санкцій. При цьому в Анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, примірники яких отримав у мобільному додатку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (статті 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за змістом наведених норм у кредитних правовідносинах проценти за користування кредитними коштами можуть мати законний або договірний характер. Законні проценти підлягають нарахуванню у випадках, порядку та розмірі, визначених законом, тоді як договірні проценти сплачуються позичальником лише за умови їх погодження сторонами в кредитному договорі, зокрема визначення відповідної процентної ставки та інших умов такого нарахування.

В Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 14.03.2018 умова щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами відсутня. Також у підписаній відповідачем Анкеті-заяві не визначено умов щодо відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання у вигляді неустойки, зокрема пені чи штрафу, та не встановлено розміру такої відповідальності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, крім розрахунку заборгованості, посилався на Умови і правила, а також на Тарифи за карткою monobank, які, на його думку, є невід`ємними складовими укладеного між сторонами договору.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що при підписанні Анкети-заяви відповідач був ознайомлений саме з тією редакцією Умов і правил та Тарифів, яку банк надав суду, розумів її зміст та погодився з передбаченими нею умовами. Надані банком документи не містять підпису відповідача – ані власноручного, ані електронного. Не надано також доказів направлення відповідачу саме цих документів або іншої фіксації його волевиявлення щодо приєднання до конкретної редакції Умов і правил та Тарифів.

При цьому, сам факт зазначення в Анкеті-заяві про ознайомлення та згоду з Умовами і правилами та Тарифами не дає підстав для висновку про погодження відповідачем їх конкретного змісту, якщо банк не довів, які саме умови були доведені до його відома на момент укладення договору. Особливо це має значення з огляду на те, що Умови і правила протягом часу існування спірних правовідносин неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк». Тому, для встановлення змісту договірних правовідносин необхідно достовірно визначити редакцію таких документів, яка діяла на момент укладення договору та до якої приєднався відповідач.

Розміщення Умов і правил та Тарифів на веб сайті банку або в застосунку саме по собі не підтверджує погодження позичальником їх конкретної редакції, оскільки зміст цих документів визначається та може змінюватися банком в односторонньому порядку. За таких обставин, банк, посилаючись на відповідні документи як на підставу визначення розміру процентної ставки та інших платежів, повинен довести не лише факт їхнього існування або розміщення в мережі Інтернет, а й те, що саме відповідна редакція діяла на момент укладення договору, була доведена до відома відповідача та прийнята ним.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки за відсутності доказів приєднання відповідача до конкретної редакції Умов і правил та Тарифів неможливо достовірно встановити зміст запропонованих йому умов договору. Саме по собі посилання в Анкеті-заяві на такі документи не може замінити доказів погодження їхнього конкретного змісту, тим більше щодо умов, які безпосередньо впливають на розмір грошових зобов`язань позичальника.

Отже, надані позивачем Умови і правила, Тарифи за карткою monobank та інші документи, на які посилається банк, не можуть бути визнані складовими Договору про надання банківських послуг від 14.03.2018, оскільки не містять підпису відповідача, а банк не довів факту ознайомлення та погодження ним саме з тією редакцією цих документів, що надана суду. Відтак положення зазначених документів, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів та інших платежів, не можуть використовуватися для визначення обсягу грошових зобов`язань відповідача за укладеним сторонами кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) указала, що банк, обґрунтовуючи свої вимоги умовами та правилами надання банківських послуг, має довести, що саме ці умови діяли на момент укладення договору та що позичальник був із ними ознайомлений. При цьому сам факт розміщення відповідних умов на вебсайті банку не підтверджує погодження позичальником їх конкретної редакції, оскільки такі умови розробляються та змінюються самим банком.

Із огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані АТ «Універсал Банк» Умови і правила, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, які не містять підпису відповідача та датовані редакціями, що не відповідають даті укладення договору, не можуть самі по собі підтверджувати погодження ОСОБА_1 передбачених ними умов кредитування.

При цьому, безпосередньо підписана відповідачем Анкета-заява від 14.03.2018 не містить розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, строку кредитування та порядку повернення кредиту, а тому положення статті 1056-1 ЦК України щодо визначення розміру та порядку сплати процентів за кредитним договором не можуть бути реалізовані шляхом посилання банку на документи, погодження яких відповідачем не доведено.

Водночас, відсутність погоджених сторонами умов щодо сплати договірних процентів не звільняє відповідача від обов`язку повернути фактично отримані ним кредитні кошти. За змістом статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві отриману суму кредиту в порядку та строк, визначені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі укладеного між сторонами договору відповідачу був установлений кредитний ліміт, яким він користувався. Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту його остаточний розмір із 01.04.2025 становив 45 900,00 грн. Факт руху коштів за картковим рахунком підтверджується наданою банком випискою за період із 14.03.2018 по 03.03.2026.

Разом із тим, із розрахунку заборгованості вбачається, що банк протягом користування кредитними коштами нараховував відповідачу проценти за ставками 38,4 % та 37,2 %, загальна сума яких становить 109 451,01 грн, що підтверджується його колонкою 9 «Нараховано відсотків на залишок фактичної заборгованості за кредитом».

Із огляду на зроблений вище висновок про непогодження сторонами умов щодо розміру процентів за користування кредитом, нараховані банком 109 451,01 грн не є складовою грошового зобов`язання відповідача та неправомірно списувалися банком у якості процентів за рахунок унесених відповідачем грошових коштів.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлений до стягнення розмір заборгованості за тілом кредиту (51 840,15 грн) менший за розмір неправомірно нарахованих та сплачених відповідачем процентів за користування ним (109 451,01 грн).

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визначаючи загальну суму нарахованих банком процентів у розмірі 103 256,27 грн, допустив арифметичну помилку, оскільки відповідно до колонки 9 наданого банком розрахунку загальна сума нарахованих процентів становить 109 451,01 грн. Проте вказана помилка не впливає на правильність висновку суду щодо відсутності у відповідача заборгованості, ураховуючи те, що визначена ним сума все одно перевищує заявлений банком до стягнення залишок заборгованості за тілом кредиту.

За правилом частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив стягнути витрати на правничу допомогу, на підтвердження яких надав такі докази: копію Договору № 248 про надання правової допомоги від 18.09.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю. та Мельником М.М.; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 248 від 18.09.2026 на суму 5 000,00 грн; копію акта виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 18.09.2026.

Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта – шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої – шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують із огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Апеляційний суд ураховує, що АТ «Універсал Банк» не подало клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляло.

Як зазначалося, правнича допомога, надана ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, полягала виключно в підготовці відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно Договору № 248 про надання правової допомоги від 18.09.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю. та Мельником М.М., гонорар адвоката становить 5 000,00 грн.

Згідно акта виконаних робіт за Договором про надання правової допомоги від 18.09.2026, об`єм виконаних робіт: консультування щодо підстав та порядку подання відзиву на апеляційну скаргу у справі з приводу стягнення заборгованості – 1 година, аналіз судової практики – 1 година, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі з приводу стягнення заборгованості, у тому числі виготовлення копій документів – 3 години.

Апеляційний суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Подібні за змістом правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 139-148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23.

Отже, урахувавши конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа – відзиву на касаційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст відзивів на позовну заяву, за підготовку яких суд першої інстанції вже стягнув з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 відповідне відшкодування, а тому заявлений відповідачем розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, належить задовольнити частково на суму 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 367-370, 375, 381–384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк», а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29.07.2026 – без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: О.В. Любчик

А.П. Стельмах