Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №695/1792/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 695/1792/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2015/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Разгуляєвої О. В.,

суддів Любчика О. В., Стельмаха А. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на те, що 04.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 1417-4343, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 600,00грн, який у подальшому був збільшений до 2 000,00грн на підставі додаткових угоди від 05.07.2024 та від 06.07.2024.

За доводами позову, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору, проте відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 27.03.2026 виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 12 093,00грн, з яких 2 000,00грн - прострочена заборгованість за кредитом, 9 793,00грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 300,00грн – прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту.

Також позивач зазначав, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 2 093,00грн, за умови сплати позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 000,00грн, а саме: 2 000,00грн - прострочена заборгованість за кредитом, 8 000,00грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

У позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1417-4343 від 04.07.2024 у розмірі 10 000,00грн, з яких: 2 000,00грн – прострочена заборгованість за кредитом; 8 000,00грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судові витрати.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 в задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.

Рішення обґрунтованим тим, що недоведеним є факт перерахування відповідачеві кредитних коштіву сумі 2 000,00грн, оскільки надані позивачем розрахунок заборгованості, квитанції та інформаційна довідка не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують перерахування коштів.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Сміщук А. О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1417-4343 від 04.07.2024 у розмірі 10 000,00грн та судові витрати.

За доводами апеляційної скарги рішення прийнято судом першої інстанції з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1417-4343 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та підписав договір електронним підписом шляхом застосування одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказує, що відповідно до положень п. 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» документи про рух коштів клієнта по рахунку в тому числі виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.

Як зазначає заявник, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у зв`язку з чим позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. А оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ у тому числі виписки по рахунку ОСОБА_1 не вбачається можливим.

Крім того, щодо неналежності доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, заявник посилається, що Законом України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII, який набув чинності з 03.01.2017, з визначення поняття первинного документа, наведеного в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було виключено слова «та підтверджує її здійснення», тому, на переконання заявника, первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку і в матеріалах справи містяться такі документи: довідка про перерахування суми кредиту № 1417-4343 від 04.07.2024, розрахунок заборгованості за договором № 1417-4343 від 04.07.2024 станом на 27.03.2026, квитанції АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів за кредитним договором та Додатковими угодами від ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За доводами скарги, створюючи заявку на отримання кредиту відповідач самостійно вносить власні дані в тому числі номер банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти і згідно змісту Кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 і при заповненні заявки відповідачем був зазначений повний номер картки, на яку було перераховано кредитні кошти, тому заявник вважає, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

За твердженням заявника, надані квитанції від АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1417-4343 від 04.07.2024 та Додаткових угод до нього, які підписані за допомогою електронної печатки АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 та є належними доказами перерахування коштів.

Також заявник зазачає, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 30 днів, протягом якого був зобов`язаний сплачувати відсотки за користування кредитом, проте відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином і правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційних скарг та додані до них матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 04.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний про відкриття кредитної лінії № 1417-4343 та додаткові угоди на загальну суму 2 000,00грн, строком на 365 днів (а.с. 31-36, 43-44, 45-45 зворот).

Згідно наданого позивачем розрахунку по кредитному договору станом на 27.03.2026 заборгованість відповідача складає 12 093,00грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 2 000,00грн; простроченої заборгованості за відсотками – 9 793,0грн, простроченої заборгованості по комісії – 300,00грн (а.с. 47-50), проте до відповідача застосована Програма лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», згідно якої заборгованість відповідача складає 10 000,00грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 2 000,00грн, прострочена заборгованість за відсотками – 8 000,00грн.

За матеріалами справи, на підтвердження наявності заборгованості відповідача, позивачем надано наступні докази: копію договору про відкриття кредитної лінії № 1417-4343 (а.с. 31-36); паспорт споживчого кредиту (а.с. 39-40) розрахунок заборгованості (а.с. 47-50).

На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу позивачем надано квитанції «LIQPAY» (а.с. 41-42) та довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с. 46 зворот).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що недоведеним є факт перерахування відповідачеві кредитних коштіву сумі 2 000,00грн, оскільки надані позивачем розрахунок заборгованості, квитанції та інформаційна довідка не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують перерахування коштів.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими висновками першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.07.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 1417-4343 про відкриття кредитної лінії шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» про надання споживчого кредиту в електронній формі і який підписаний відповідачем шляхом використання одноразового пароля, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 31-36).

Апеляційний суд враховує, що оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і у судовому порядку не оскаржувався, а відповідачем ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних і допустимих доказів на спростування факту укладення кредитного договору № 1417-4343 від 04.07.2024.

Крім того, апеляційний суд враховує, що ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час її апеляційного перегляду відповідач ОСОБА_1 не заперечував факту укладення кредитного договору.

До кредитного договору додано Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с. 36 зворот - 38), паспорт споживчого кредиту (а.с. 39 - 40), таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1417-4343 від 04.07.2024 (Графік платежів за договором), відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 38 зворот), які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Крім того, 05.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 1417-4343, підписану відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6114, разом із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, за умовами якої відповідачу надано 600,00грн (а.с. 45-46).

06.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 1417-4343, підписану відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3965, разом із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором, за умовами якої відповідачу надано 800,00грн (а.с. 43-44).

Отримання відповідачем кредитних коштів на загальну суму 2 000,00грн підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, через систему платежів liqpay на підставі договору 1417-4343 від 04.07.2024 (а.с. 46 зворот).

Відповідно до квитанцій платіжної системи liqpay від 04.07.2024 за номером платіжного інструменту 545708*36 перераховано кошти в сумі 600,00 грн (а.с. 41), від 05.07.2024 за номером платіжного інструменту 545708*36 перераховано кошти в сумі 600,00 (а.с. 41 зворот), від 06.07.2024 за номером платіжного інструменту 545708*36 перераховано кошти в сумі 800,00 грн (а.с. 42).

На підтвердження позовних вимог, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало розрахунок заборгованості, з якого убачається, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання щодо погашення кредиту, процентів, а тому станом на 27.03.20236 утворилась заборгованість у розмірі 12 093,00грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2 000,00грн, прострочена заборгованість за простроченими процентами – 9 793,00грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 300,00грн (а.с. 47-50 зворот). Проте за Програмою лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість була зменшена до 10 000,00грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2 000,00грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 8 000,00грн.

На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору не повернув, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась кредитору.

Апеляційний суд також враховує, що ОСОБА_1 не звертався із письмовою заявою про припинення дії договору до кредитора.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем розрахунок заборгованості, квитанції та інформаційна довідка не є первинними бухгалтерськими документами та не підтверджують перерахування коштів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4.6 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 1417-4343 від 04.07.2024 містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача у форматі, передбаченому Постановою НБУ № 113 ( НОМЕР_1 ). Цей номер зазначений на підставі даних, наданих самим відповідачем при заповненні заявки на отримання кредиту, що підтверджується моніторингом дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Перерахування кредитних коштів на вказану картку підтверджується: довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1417-4343 від 04.07.2026; квитанціями платіжної системи liqpay від 04.07.2024, 05.07.2024, 06.07.2024, які скріплені електронною печаткою АТ КБ «ПриватБанк» та підписом уповноваженої особи банку, які містять номер картки відповідача 545708*36, суми переказів 600,00грн, 600,00грн та 800,00грн, дату операції 04.07.2024, 05.07.2024, 06.07.2024 та номер кредитного договору 1417-4343 від 04.07.2024.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача та коду отримувача. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг має право зупинити проведення платіжної операції або повернути кошти. Оскільки перерахування коштів відбулось, вказане свідчить про те, що картковий рахунок належить саме відповідачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта, є банківською таємницею. Тому позивач не міг отримати інформацію про банківські реквізити відповідача інакше як від самого відповідача.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не подав відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу, не заперечував факту отримання кредитних коштів та не надав доказів на спростування позовних вимог.

Відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, а також відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження відсутності заборгованості, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Відсутні також і посилання на наявність таких доказів, крім того відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про витребування таких доказів у суді апеляційної інстанції, враховуючи заперечення укладення договору та перерахування коштів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Крім того, апеляційний суд враховує, що Товариство є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність», в т. ч. Інструкції, затвердженої Постановою НБУ від 27.12.2007 року за № 481.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 334/3056/15 зроблено висновок про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена кредитору.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок кредитора, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та частково нарахованими відсотками.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, який долучений позивачем до позовної заяви, згідно якого станом на 27.03.2026 за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 12 093,00грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 2 000,00грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 9 793,00грн, прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 300,00грн.

Крім того, позивачем (кредитором) було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання позичальнику заборгованості за нарахованими процентами у сумі 2 093,00грн, а відтак, прострочена заборгованість за нарахованими процентами визначена позивачем в сумі 8 000,00грн.

Разом з тим, заявлений позивачем відсотків не відповідає положенням ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Пунктом 4.10. кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1,50% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 каслендарних днів з дати укладення цього договору; 1,18% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат, яка настане раніше).

Згідно п. 4.13. кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 03.07.2025.

Згідно з пунктом 10.1. договору позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2, 10.3 цього договору, користується програмою лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставками: знижена процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом за умовами своєчасного і належного виконання позичальником умов договору щодо оплати кредиту та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.

Пунктом 10.2 кредитного договору встановлено, що право користування кредитом за пільговою процентною ставкою протягом першого базового періоду надається позичальнику якщо про це вказано в п. 10.1 договору за умови, що позичальник у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, нараховані за пільговою процентною ставкою та комісією за видачу кредиту не пізніше останнього дня базового періоду шляхом сплати кредитодавцю обов`язкового платежу у повному обсязі.

Згідно з пунктом 4.9. договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здіснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є Додатком 3 до договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює обов`язковому платежу, на банківський рахунок кредитодавця.

Відповідно до пункту 4.8. договору базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду, крім наступного випадку: якщо позичальник у поточному базовому періоді має заборгованість зі сплати процентів і здійснив повне погашення цієї заборгованості, в дату погашення вказаної заборгованості перебіг поточного базового періоду припиняється достроково та з наступного календарного дня починається перебіг наступного базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Пунктом 2.11. Додаткової угоди від 05.07.2024 сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З ураахуванням цього строк кредитування за договором становить: 366 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому п. 12.7 договору.

Пунктом 2.11. Додаткової угоди від 06.07.2024 сторони домовились продовжити строк кредитування на 365 днів з дати укладення цієї додаткової угоди. З ураахуванням цього строк кредитування за договором становить: 367 днів, а строк дії договору визначається у порядку, передбаченому п. 12.7 договору.

Як убачається з матеріалів справи, а саме розрахунку заборгованості, з 04.07.2024 по 01.01.2025 нарахування відсотків здійснювалось ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за зниженою процентною ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом, з 02.01.2025 по 05.07.2024 застосовувалась процентна ставка 1,18%, а з 06.07.2025 по 27.03.2026 відсотки не нараховувались (а.с. 47-50).

Перевіряючи доводи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» щодо правомірного нарахування процентів за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, колегія суддів враховує наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

У кредитному договорі сторони обумовили розмір процентів за кожен день користування кредитом, визначили строк кредиту у 365 днів, який продовжено з урахуванням додаткових угод.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.

Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

За матеріалами справи, договір про надання кредитної лінії № 1417-4343 укладено 04.07.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у виді 1 %.

Отже, умови укладеного між сторонами договору (п. 4.10) щодо встановлення процентної ставки 1,50% та 1,18% є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки на дату укладення договору, 04.07.2024, максимальний допустимий розмір такої ставки, визначений ч. 5 ст. 8 цього Закону, становив у розмірі 1%.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами упродовж строку дії договору (365 днів), враховуючи додаткові угоди, з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування», складає 7 318,00грн та відповідає такому розрахунку:

за пероід 04.07.2024 – 600,00грн х 1% х 1 день = 6,00грн;

за пероід 05.07.2024 – 1 200,00грн х 1% х 1 день = 12,00грн;

за період з 06.07.2024 по 05.07.2025 – 2 000,00грн х 1% х 365 днів = 7 300,00грн, а всього 7 318,00грн.

Отже, загальна заборгованість ОСОБА_1 за укладеним договором кредитної лінії № 1417-4343 від 04.07.2025 складає 9 318,00грн, з яких прострочена заборгованість за кредитом – 2 000,00грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 7 318,00грн.

Разом з тим, у позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності, а саме часткове списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 2 093,00грн, за умови сплати позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 000,00грн, а саме: 2 000,00грн - прострочена заборгованість за кредитом, 8 000,00грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку і просив стягнути як у позові, так і в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Межі розгляду справи апеляційним судом чітко визначені змістом частини першої статті 367 ЦПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи межі заявлених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9 318,00грн, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення.

За викладених обставин, колегія суддів, враховучи межі позовних вимог та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

З урахуванням задоволення позовних ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на суму 9 318,00грн (9 318,00грн від 10 000,00грн складає 93%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 2 476,03грн (2 662,40грн х 93%) за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 714,05грн (3 993,60грн х 93%) за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1417-4343 від 04 липня 2024 року у розмірі 9 318,00грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 476,03грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3 714,05грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий О. В. Разгуляєва

Судді О. В. Любчик

А. П. Стельмах