Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №741/645/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/645/25

Головуючий у першій інстанції – Ляшко Р. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1704/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Стельмаха А. П., Супруна О. П.,

із секретарем Зіньковець О. О.,

учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , Носівська міська рада Чернігівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Носівської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та Носівської міської ради Чернігівської області, в якому просили:

- визнати недійсним рішення Носівської міської ради Чернігівської області від 19.01.2024 № 18/43/VІІІ «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 »;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, прийняте на підставі рішення Носівської міської ради Чернігівської області від 19.01.2024 № 18/43/ІІІ «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 »;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236;

- понесені позивачами судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.05.2017, виданих державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори зареєстровим № 1-699, №1-702 по спадковій справі № 649/2011, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкували по 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Носівське», що знаходиться в м. Носівка Ніжинського (раніше Носівського) району Чернігівської області, розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0163788, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 25.09.1996 на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації від 01.07.1996 за №155 та зареєстрованого 26.09.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 302, ОСОБА_5 , тітці спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої на підставі заповіту, посвідченого Голотою К. І., секретарем виконавчого комітету Горбачівської сільської Ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області 04.04.1989 за реєстровим № 17, була племінниця її ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Вказували, що Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області на підставі статей 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 22, 81 Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, протоколу № 11 від 22.06.2017 комісії по врегулюванню земельних питань, поданих заяв громадянина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 06.06.2017 та документації із землеустрою щодо паювання земель та видано розпорядження від 03.07.2017 № 262, № 263 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання інформації з державного реєстру речових прав на земельні ділянки власнику сертифікату на право на земельні частку (пай)».

На підставі цих розпоряджень Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 262, № 263 від 03.07.2017, ТОВ «РайЗем» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної(их) ділянки(ок) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якої сформована та зареєстрована 25.10.2017 в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236.

Зазначали, що Відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області позивачу 2 виданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.10.2017 № НВ-7405620682017, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236, розташована на території Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області, має площу 4,7587 га, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.07.2017, виготовленої ТОВ «РайЗем».

Однак, довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельну ділянку взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) позивачам видані не були.

При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складений та підписаний позивачами акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 03.07.2017, тобто земельна ділянка передана у фактичне володіння та користування позивачам 03.07.2017, які користуються нею за її цільовим призначенням (обробляють та вирощують сільськогосподарську продукцію).

Позивачі у грудні 2024 року з`ясували, що право власності на вищевказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за громадянином ОСОБА_3 на підставі рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) № 18/43/VІІІ, виданого 19.01.2024 Носівською міською радою Носівського району Чернігівської області.

Згідно Інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про вищевказану земельну ділянку від 11.12.2024 її власником зазначений відповідач 1.

Відповідно до змісту рішення Носівської міської ради Чернігівської області від 19.01.2024 № 18/43/VІІІ Носівська міська рада вирішила виділити ОСОБА_3 земельну ділянку в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) площею 4,7584 га кадастровий номер 7423810000:02:0005:0236 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель колишнього КСП «Носівське», на території Носівської міської ради Чернігівської області згідно реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2023 в замін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №016767, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів 26.09.1996 за № 283.

Отже, ОСОБА_3 у власність передано земельну ділянку шляхом встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка вже була фактично сформована на підставі розпоряджень Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 262 від 03.07.2017 та № 263 від 03.07.2017 згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.07.2017, виготовленої ТОВ «РайЗем» саме для позивачів за їх кошти, зареєстрована в Державному земельному кадастрі та передана у спільну часткову власність позивачам по 1/2 частці кожному.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 28.05.2026 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Носівської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права та визнання права власності - задоволено.

Визнано недійсним рішення Носівської міської ради Чернігівської області № 18/43/VІІІ від 19.01.2024 «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 ».

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, прийняте на підставі рішення Носівської міської ради Чернігівської області № 18/43/VІІІ від 19.01.2024 «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 ».

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236.

Стягнуто з Носівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що рішення про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 , прийнято на підставі неповної інформації щодо земельної ділянки площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, внаслідок чого було виділено земельну ділянку з кадастровим номером, ідентичним кадастровому номеру земельної ділянки, яку зареєстровано відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 25.10.2017 на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , враховуючи, що право на земельну ділянку у позивачів виникло раніше ніж у ОСОБА_3 позов є обґрунтованим.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28.05.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовити повністю та вирішити питання про компенсацію відповідачу 1 судових витрат.

Посилається на незаконність; неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачі у 2017 році стали спадкоємцями та отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/2 частині права на земельну частку /пай/ розміром 5,79 га у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Носівське» Носівського району, на яке мала право ОСОБА_5 згідно сертифікату на право на земельну частку /пай/ ЧН №0163788, виданого Носівською РДА 25.09.1996. На підставі розпоряджень Носівської РДА №262, 263 від 03.07.2017 сертифікована землевпорядна організація ТОВ «Райзем» виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення /відновлення/ меж земельної ділянки в натурі, відповідно до якої сформована та зареєстрована в ДЗК земельна ділянка площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236. На підставі акту прийому-передачі межових знаків від 03.07.2017 позивачі користувались і користуються даною земельною ділянкою. Державна реєстрація права власності на цю земельну ділянку за позивачами не здійснена.

Вказана земельна ділянка не внесена до Державного реєстру речових прав, не мала ніяких обтяжень, була вільною, тому 19.01.2024 за № 18/43/УІІІ Носівська міська рада прийняла рішення, яким виділила земельну ділянку кадастровим номером 7423810000:02:005:0236 ОСОБА_3 , який отримав право на земельну ділянку в порядку спадкування взамін сертифікату на право на земельну частку /пай/ із земель колишнього КСП «Носівське» на території Носівської міської ради. ОСОБА_3 здійснив державну реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236.

Звертає увагу на те, що спадкодавиця, після якої позивачі успадкували право на земельну частку/пай/, ОСОБА_5 при паюванні земель КСП «Носівське» включена у список громадян-членів КСП по Степовохутірській сільській раді, нині Макіївська сільська рада, на землях якої частково розташовувалось КСП «Носівське» і не мала права отримувати земельну частку /пай/ у землях КСП «Носівське» на території Носівської міської ради. Відповідач ОСОБА_3 отримував інформацію про те, що земельний пай, який належав ОСОБА_5 по Степовохутірській сільській раді до цього часу значиться як не витребуваний.

Вказує, що ніякої довідки, які б свідчили, про реєстрацію права власності на земельну ділянку позивачі не отримували, довідки їм не видавались, ніхто не уповноважувався у їх видачі, якщо вони б видавались, то дії Носівської міської ради мали б явну ознаку порушень законодавства щодо захисту права власності позивачів.

Вважає, твердження суду першої інстанції, що Носівська міська рада, виділивши ОСОБА_3 земельну ділянку, яка раніше сформована, але на яку не зареєстроване право власності з боку позивачів, «порушила право спільної часткової власності позивачів на вказану земельну ділянку» нічим не вмотивоване. Суд помиляється коли погоджується із позивачами, що розпорядження Носівської РДА №262, 263 від 03.07.2017 є правовстановлюючими документами, вони є лише підставою для набуття права власності на землю, а не засвідчують його.

Стверджує, що судом повністю проігноровано виписані законами та підзаконними нормативними актами процедуру оформлення права власності на землю, однією з причин уникнення реєстрації права власності на землю є уникнення в такий спосіб сплати податків на землю та отриманий дохід. Оскаржуване судове рішення фактично заохочує в такий спосіб уникати податкових зобов`язань, право власності надає не тільки права, а і має цілий перелік обов`язків зі сторони власника перед державою (ст. 322 ЦК України).

Зазначає, що для Носівської міської ради, як і для державного реєстратора не було перепон у прийнятті рішення про передачу і реєстрацію сформованої земельної ділянки, яка за даними всіх реєстрів була вільною від будь-яких обтяжень, не мала власника, тому в їх діях відповідачів відсутні жодні порушення законодавства.

Наголошує на тому, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту, оскільки земельна ділянка перейшла у власність іншій особі, тому належним способом захисту є позов про витребування (віндикація), а не визнання дій органу місцевого самоврядування незаконними і скасування державної реєстрації.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивачі просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін та стягнути з ОСОБА_3 на їх користь судові витрати, понесені на стадії апеляційного розгляду справи, докази на підтвердження який будуть надані суду пізніше.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу полягають в тому, що в діях ОСОБА_3 відсутні будь-які порушення законодавства. Оскаржуване рішення, в першу чергу, порушило його право власності, яке є непорушним.

Законодавчі норми не передбачають умов, що член КСП має право на одержання земельної частки (паю) в натурі лише з земель тієї територіальної громади (сільської ради), на території якої він проживав на момент паювання земель. Така особа має право на одержання земельної ділянки з земель колишнього КСП, в тому числі й резервного фонду, незалежно від місця розташування такої ділянки. Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що спадкодавець позивачів ОСОБА_5 не мала права отримувати земельну частку (пай) у землях КСП «Носівське» на території Носівської міської ради, оскільки була включена у список членів КСП по Степовохутірській сільській раді, на землях якої частково розташовувалося КСП «Носівське», не ґрунтуються на законі.

Позивачі вказують, що розпорядження Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області є рішеннями органу державної влади про передачу часток земельної ділянки у власність, а не про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, як це трактує заявник.

Вважає, що за правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 09.06.2021 по справі № 509/4216/16-ц підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Відтак, висновок Верховного Суду по справі № 688/2908/16-ц, на який посилається заявник в своїй апеляційній скарзі, не є релевантними до обставин даної справи, оскільки в ньому міститься посилання не на рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність, яке є правовстановлюючим документом, а на рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яке дійсно не є правовстановлюючим документом.

Зазначає, що на дату прийняття цього рішення (19.01.2024) в Державному земельному кадастрі вже містилася інформація, що вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ТОВ «Райзем» 17.07.2017 за заявою ОСОБА_2 . За таких обставин Носівська міська рада не з`ясувала, на якій підставі була сформована та зареєстрована земельна ділянка в Державному земельному кадастрі, хто та у зв`язку з чим замовляв виготовлення технічної документації із землеустрою, у зв`язку з чим право власності на земельну ділянку не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав та хто має таке право.

Посилаються на те, що ОСОБА_3 до використання земельної ділянкою не приступав. Позивачі до цього часу нею користуються з 2017 року безперервно, але зареєструвати право власності на цю земельну ділянку за собою не мають можливості. Обставини справи вказують, що ОСОБА_3 не діяв відкрито, без прихованих намірів і з урахуванням законних інтересів позивачів, оскільки він знав або повинен був знати про права позивачів. Ознаки недобросовісності містять і діях Носівської міської ради яка не дотримала повною мірою критерію правомірного здійснення повноважень, що призвело до конфліктної ситуації і цього спору.

У спірних правовідносинах в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, відсутні відомості про речові права позивачів, оскільки реєстрація таких прав не проводилася раніше. Крім того, реєстрація таких прав є неможливою й на підставі розпоряджень Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області 03.07.2017 № 262, № 263 про передачу спірної земельної ділянки у спільну часткову власність позивачів, як самостійних правовстановлюючих документів, оскільки у них не вказані кадастровий номер та площа земельної ділянки. Таким чином, позивачі вважають, що саме обраний ними спосіб захисту порушених прав є належним і ефективним у контексті спірних правовідносин цієї справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017, виданого державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори – Кучерявець Л. О., зареєстроване в реєстрі № 1-699, ОСОБА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності коллективного сільськогосподарського підприємства «Носівське», що знаходиться в м. Носівка Ніжинського (раніше Носівського) району Чернігівської області, розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0163788, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 25.09.1996 на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації від 01.07.1996 за № 155 та зареєстрованого 26.09.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 302, ОСОБА_5 , тітці спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої на підставі заповіту, посвідченого Голотою К. І., секретарем виконавчого комітету Горбачівської сільської Ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області 04.04.1989 за реєстровим № 17, була племінниця її ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 14 на зворот).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017, видане державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори зареєстроване в реєстрі № 1-702 Коросташивець С. М. у порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкував 1/2 частку у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності коллективного сільськогосподарського підприємства «Носівське», що знаходиться в м. Носівка Ніжинського (раніше – Носівського) району Чернігівської області, розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0163788, виданого Носівською районною державною адміністрацією Чернігівської області 25.09.1996 на підставі рішення Носівської районної державної адміністрації від 01.07.1996 за № 155 та зареєстрованого 26.09.1996 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 302, ОСОБА_5 , тітці спадкодавця, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої на підставі заповіту, посвідченого Голотою К. І., секретарем виконавчого комітету Горбачівської сільської Ради народних депутатів Бобровицького району Чернігівської області 04.04.1989 за реєстровим № 17, була племінниця її ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 15).

Розпорядженням Носівської районною державною адміністрацією Чернігівської області від 03.07.2017 № 262 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання інформації з державного реєстру речових прав на земельні ділянки власнику сертифікату на право на земельні частку (пай)» передано у власність 1/2 частину земельних ділянок згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0163788 громадянину ОСОБА_1 із земель колишнього КСП «Носівське» на території Носівської міської ради. Видано громадянину ОСОБА_1 довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельні ділянки взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с. 15 на зв.).

Розпорядженням Носівської районною державною адміністрацією Чернігівської області від 03.07.2017 № 263 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання інформації з державного реєстру речових прав на земельні ділянки власнику сертифікату на право на земельні частку (пай)» передано у власність 1/2 частину земельних ділянок згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЧН № 0163788 громадянину ОСОБА_2 із земель колишнього КСП «Носівське» на території Носівської міської ради. Видано громадянину ОСОБА_2 довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельні ділянки взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с. 16).

На підставі розпоряджень Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 262, № 263 від 03.07.2017 ТОВ «РайЗем» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної(их) ділянки(ок) в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідно до якої сформована та зареєстрована 25.10.2017 в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236 (а.с. 16 на зворот - 20).

При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) складено та підписано 03.07.2017 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 акт прийому-передачі межових знаків на зберігання (а.с. 21).

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7405620682017 від 25.10.2017 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, площа - 4,7587 га, місце розташування - Чернігівська область, Носівський район, Носівська міська рада, цільове призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрована Відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 17.07.2017, ТОВ «РайЗем» (а.с. 23).

Відповідно до повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № К-105/0-172/6-25 від 21.02.2025 у відповідності до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) (далі - Книга) ОСОБА_5 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП «Носівське» м. Носівка Носівського району Чернігівської області серії ЧН № 0163788, виданий на підставі розпорядження Носівської районної державної адміністрації від 01.07.1996 № 155 зареєстрований 26.09.1996 у Книзі № 302. Інформація про повернення (вилучення) зазначеного сертифіката на право на земельну частку (пай) у Головному управлінні відсутня. Державний акт на право власності на земельну ділянку взамін зазначеного сертифіката, у розмірі земельної частки (пай) на ім`я ОСОБА_5 на території Носівського району Чернігівської області станом на 01.01.2013 не видавався та не реєструвався (а.с. 25 зворот).

Рішенням Носівської міської ради Чернігівської області № 18/43/VІІІ від 19.01.2024 «Про виділення земельної ділянки в натурі на місцевості у розмірі земельної ділянки (паю) ОСОБА_3 » виділено ОСОБА_3 земельну ділянку в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) площею 4,7587 га кадастровий номер 7423810000:02:0005:0236 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із земель колишнього КСП «Носівське», на території Носівської міської ради Чернігівської області згідно реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2023 в замін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0163767, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів 26.09.1996 за № 283 (а.с. 27 на зворот).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.12.2024 власником земельної ділянки площею 4,7587 га кадастровий номер 7423810000:02:0005:0236, місце розташування: Чернігівська область, Носівський район, Носівська міська рада є ОСОБА_3 (а.с. 26).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі успадкували по 1/2 частки у праві на земельну частку (пай), яка перебувала в колективній власності КСП «Носівське», розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах, проте вказана сформована земельна ділянка на підставі рішення Носівської міської ради була виділення ОСОБА_3 », яке було прийнято на підставі неповної інформації, внаслідок чого було виділено земельну ділянку з кадастровим номером, ідентичним кадастровому номеру земельної ділянки, яку зареєстровано відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 25.10.2017 на підставі виготовленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , враховуючи, що право на земельну ділянку у позивачів виникло раніше ніж у ОСОБА_3 , отже, позов є обґрунтованим.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції не може апеляційний суд через неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Отже, лише в разі порушення, невизнання або оспорювання належного їй права особа може звернутися до суду за його захистом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним рішення Носівської міської ради Чернігівської області від 19.01.2024 № 18/43/VІІІ «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 »; скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, прийняте на підставі рішення Носівської міської ради Чернігівської області від 19.01.2024 № 18/43/ІІІ «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_3 »; визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236; визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.

Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23) також вказала, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).

У цій справі належна позивачам земельна ділянка сформована позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі поданої заяви від 22.06.2017, проте в подальшому рішенням Носівської міської ради від 19.01.2024 передана у власність ОСОБА_3 .

З огляду на встановлені у справі обставини, характер спірних правовідносин та заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , належним та ефективним способом захисту їхніх прав є позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, право власності на яку вони набули в результаті реалізації успадкованих кожним із них по 1/2 частці у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Носівське», що знаходиться в м. Носівка Ніжинського (раніше Носівського) району Чернігівської області, розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та яка в подальшому була сформована як земельна ділянка площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236, проте в подальшому право власності було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Такий позов у цій справі не заявлено.

Обрання позивачами неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункт 155)).

З врахуванням викладеного, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги, що позивачами обрано неналежний спосіб захисту, оскільки земельна ділянка перейшла у власність іншої особи, отже неправильним є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Носівської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права та визнання права власності.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, такі речові права, як право власності, право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 60).

За статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).

Як було встановлено судом, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.05.2017, зареєстрованих у реєстрі за № 1-699 та № 1-702, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували після смерті ОСОБА_4 по 1/2 частці у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Носівське», розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

У подальшому розпорядженнями Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 03.07.2017 № 262 та № 263 позивачам передано у власність по 1/2 частині земельних ділянок взамін сертифіката на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «Носівське» на території Носівської міської ради.

На підставі зазначених розпоряджень була виготовлена технічна документація із землеустрою, а 25.10.2017 у Державному земельному кадастрі сформована та зареєстрована земельна ділянка площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що державна реєстрація речового права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена не була.

19.01.2024 Носівська міська рада Чернігівської області прийняла рішення № 18/43/VIII, яким виділила ОСОБА_3 у натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 4,7587 га з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236, тобто земельну ділянку, яка до цього часу була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі саме на підставі технічної документації, виготовленої у зв`язку з передачею земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі зазначеного рішення Носівської міської ради право власності на цю ж земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Отже, спір у цій справі виник не лише щодо правомірності рішення органу місцевого самоврядування, а передусім щодо належності речового права на конкретний об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 7423810000:02:005:0236, право на яку на час звернення до суду зареєстровано за ОСОБА_3 .

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.

Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14- ц (провадження № 14-256цс18), від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20)].

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи позивачів про те, що саме вимоги про визнання недійсним рішення Носівської міської ради, скасування державної реєстрації права власності та визнання за ними права власності є належним способом захисту.

Сам по собі факт того, що рішення Носівської міської ради від 19.01.2024 прийнято щодо земельної ділянки, яка раніше була сформована у Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації, виготовленої для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , може свідчити про наявність спору щодо належності права на відповідну земельну ділянку. Проте встановлення таких обставин не змінює характеру спору та не усуває необхідності застосування належного речово-правового способу захисту.

Колегія суддів зауважує, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі та наступна державна реєстрація права власності за такою особою є обставинами, які можуть бути оцінені судом у межах розгляду належної вимоги про витребування майна. Натомість скасування такого рішення та запису про державну реєстрацію без вирішення питання про витребування земельної ділянки не забезпечує остаточного усунення правової невизначеності щодо належності права на спірну земельну ділянку.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7587 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0236, суд першої інстанції не врахував наступного.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначила, що відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Це правило за аналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається право власності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 додатково наголосила, що у випадках, коли має застосовуватися віндикаційний спосіб захисту, вимоги про визнання права власності або інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування статей 387, 388 ЦК України, є неефективними. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.

Визнання за позивачами права власності у цій справі також не забезпечує самостійного та остаточного відновлення їхнього становища, оскільки на момент звернення до суду спірна земельна ділянка перебуває у фактичному володінні іншої особи - ОСОБА_3 , за яким зареєстровано право власності, тому вимога про визнання права власності не може замінити вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обрання позивачами неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту порушеного права, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 03 січня 2025 року у справі № 754/7860/22 (провадження № 61-13339св24).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку (постанова Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 334/6336/22 (провадження № 61-5290св24)).

У даній справі позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2017, видані державним нотаріусом Бобровицької районної державної нотаріальної контори, згідно яких у порядку спадкування після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкували по 1/2 частки у праві на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Носівське», розміром 5,79 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Розпорядженнями Носівської районною державною адміністрацією Чернігівської області від 03.07.2017 № 262, № 263 «Про передачу у власність земельних ділянок та надання інформації з державного реєстру речових прав на земельні ділянки власнику сертифікату на право на земельні частку (пай)» позивачам передано у власність 1/2 частину земельних ділянок згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 29.05.2017 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай).

Таким чином, ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, є вимога про визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього, проте таких обставин у справі не встановлено, що залишено судом першої інстанції поза увагою.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення районного суду скасуванню, з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права та визнання права власності.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При зверненні до суду ОСОБА_3 необхідно було сплатити 5450,40 грн, які відповідно до квитанції № 231 від 17.06.2026 (а.с. 168) ним сплачено.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову, тому з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2725,20 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Носівської міської ради Чернігівської області про визнання недійсним рішення, скасування державної реєстрації права та визнання права власності – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 725,20 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22.09.2026.

Головуючий Судді