Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №681/1630/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/1630/25

Провадження № 22-ц/820/1775/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Костенка А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року(суддя Горгулько Н.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Таліон плюс» (далі – ТОВ «Таліон плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 14 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 147125501 шляхом його підписання відповідачем електронним підписом, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису) NDQT, надісланого на номер його мобільного телефону кредитодавцем.

Відповідно до договору №147125501 від 14 лютого 2025 року кредитодавець надав ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії в сумі 15400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник (відповідач) зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач кредитні кошти отримав, але свої зобов`язання належним чином не виконав.

20 травня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений Договір факторингу № МВ-ТП/36, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передало (відступило) за плату ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за Договором кредитної лінії № 147125501 від 14 лютого 2025 року до відповідача ОСОБА_1

ОСОБА_1 умови вищезазначеного кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, у зв`язку з чим, заборгованість за кредитним договором становить 46931,96 грн., з яких: 15399,68 грн. заборгованість по тілу кредиту; 31532,28 грн. заборгованість за процентами, яку позивач просив суд стягнути з відповідача та вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №147125501 від 14.02.2025 в сумі 46931,96 грн., що складається з: 15399,68 грн. заборгованості по кредиту, 31532,28 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Суд керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Таліон Плюс» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «Таліон Плюс» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на правову допомогу, а тому ці витрати слід покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за кредитним договором від 14.02.2025 №147125501, нарахованих ТОВ «Таліон Плюс».

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» у повному обсязі, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо безпідставності нарахування фактором процентів за користування кредитом після переходу до нього права вимоги. З матеріалів справи вбачається, що після укладення 20.05.2025 договору факторингу первісний кредитор передав позивачу право вимоги за кредитним договором, однак сам факт переходу права вимоги не надає новому кредитору статусу кредитодавця та не створює права нараховувати проценти за користування кредитними коштами за період після такого переходу. Водночас суд не перевірив належним чином розрахунок заборгованості, зокрема правомірність нарахування ТОВ «Таліон Плюс» 22 336,16 грн. процентів, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про стягнення всієї заявленої суми.

Крім того, на думку апелянта сума витрат на професійну правничу допомогу є надмірною і неспівмірною зі складністю справи на наданими адвокатом послугами та ціною позову. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Таліон Плюс» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 14 лютого 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії № 147125501, підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора NDQT, отриманого від кредитодавця ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на вказаний ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14 лютого 2025року номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.28-39).

Відповідно до п.2.2 загальний розмір кредиту за цим договором становить 15400,00 грн. разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових траншів.

За користування кредитом, позичальник зобов`язався сплачувати ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Інших витрат, крім процентів, за належне користування кредитом Договором не передбачено (п.8.1).

Відповідно до пункту 8.3 Договору базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту, що становить 357,70 відсотків річних.

Розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 924 грн.

Згідно з п. 9.1.1.2. договору кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання Кредиту, та/або отримання негативної інформації про Позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання Кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання Договору в порядку передбаченому Договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів Позичальником.

Відповідно до п. 9.1.1.7. договору, кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення Договору.

Згідно з п. 9.2.1.6. договору позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від Договору, розірвати чи припинити договір, без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. У такому випадку позичальник зобов`язаний повернути суму отриманого Кредиту та нарахованих процентів за користування Кредитом відповідно до кількості днів користування.

За пунктом 7.2 в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 днів після настання однієї з наступних обставин, п. 7.2.1 закінчення строку дії договору, передбаченому п.11.1 договору, п.7.2.2. дострокового припинення дії Договору в порядку передбаченому п.9.1.1 2 або п.9.1.1 7 Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 16.03.2030 ( п.7.3).

З паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору №147125501 від 14 лютого 2025 року визначено можливу сума ліміту/кредиту - 15400 грн.; строк кредитування - до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження); мета отримання кредиту - на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту - цілодобово (24/7) шляхом переказу грошових коштів позичальнику, після заповнення заявки на сайті www.moneyveo.ua або в мобільному додатку, або за допомогою іншого програмного забезпечення з доступом до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця (особистого кабінету позичальника) в строк від 1 хвилини до 3-х днів. Дисконтна процентна ставка 3,65% - (357,70% річних); індивідуальна процентна ставка 321,20% - (357,70% річних); базова процентна ставка – 357,70 %. Тип процентної ставки - фіксована. Загальні витрати за кредитом за базовою процентною ставкою – 276503,92 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту. проценти, комісії та інші платежі) 291903,92 грн. Реальна річна процентна ставка 2525,82%. Паспорт містить електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 9383 (а.с.26-27).

Умови укладеного між TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем Договору кредитної лінії № 147125501 від 14.02.2025 року були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і відповідач проти них не заперечував.

Згідно заявки на отримання грошових коштів у кредит від 14.02.2025 вбачається, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 14.02.2025 укладено договір на початковий строк дисконтного періоду 30 днів та строк кредитування до 1826 днів, за яким відповідач отримав кредит у сумі 15400 грн., в заявці ОСОБА_1 вказано номер банківської картки НОМЕР_2 (а.с.25 зворот).

Із довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №147125501/25112025/Є від 25.11.2025 вбачається, що 14.02.2025 о 17:07:08 здійснено переказ коштів у сумі 15400 грн. на рахунок отримувача НОМЕР_3 (а.с.53 зворот).

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника b7c14d15-9b7e-4885-be82-176935924cd4, ТОВ «ПрофітГід» 14.02.2025 було здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 15400 грн. на рахунок отримувача НОМЕР_3 , номер транзакції 43954-56291-38983, призначення платежу: Credit transaction 3464712971 ОСОБА_1 . Договір (оферта): 147125501 від 14.02.2025 (а.с.53).

З листа АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/2676БТ від 20.02.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) було випущено платіжну картку № НОМЕР_2 до рахунку НОМЕР_5 у гривні і за 14.02.2025 було виявлено операцію по надходженню грошових коштів в сумі 15400 грн. (а.с.134).

20 травня 2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/36, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства «Таліон плюс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 147125501, що укладений з відповідачем (а.с.11 зворот -14).

Відповідно до Реєстру боржників від 20.05.2025 до вказаного договору факторингу Товариство отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №147125501 від 14.02.2025 на загальну суму 54631,80 грн. (а.с.15,119-125).

Згідно повідомлення про відступлення права вимоги та повідомлення про дострокове розірвання договору судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 направлено письмове повідомлення про перехід права вимоги до нового кредитора та про дострокове розірвання договору №147125501 від 14.02.2025 на загальну суму 54631,80 грн. (а.с.54 зворот, 55).

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як установлено судом першої інстанції, 14.02.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії № 147125501 договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором - NDQT, відправлено 17:06:43 року, введено 14.02.2025 року 17:07:05.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

За умовами договору позичальник отримав кредит в сумі 15400,00 грн., рекомендована. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 16.03.2030 року.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника b7c14d15-9b7e-4885-be82-176935924cd4, ТОВ «ПрофітГід» 14.02.2025 було здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 15400 грн. на рахунок отримувача НОМЕР_3 , номер транзакції 43954-56291-38983, призначення платежу: Credit transaction 3464712971 ОСОБА_1 . Договір (оферта): 147125501 від 14.02.2025.

Наведене свідчить, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало в повному обсязі, видавши кредит відповідачу у розмірі 15400 грн., проте відповідач ОСОБА_1 вказані кошти разом із процентами за користування ними не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по кредитному договору № 147125501.

Факт укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів сторонами не оспорюються.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 20 травня 2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/36, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь Товариства права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 147125501, що укладений з ОСОБА_1 .

Доказів того, що договір факторингу № МВ-ТП/36 від 20.05.2025 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло статус нового кредитора за договором кредитної лінії № 147125501 від 14.02.2025 року.

Після відступлення прав вимоги за договором, відповідачу нараховано проценти з 20.05.2025 року по 15.10.2025 року, в порядку передбаченому п.9.1.1 2 або п.9.1.1 7 Договору, в розмірі 22336,16 грн. і після цієї дати товариством не здійснювало жодних додаткових нарахувань.

Таким чином, нарахування відповідачу відсотків здійснювалося як первісним кредитором так і фактором на законних підставах.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Тапліон Плюс» як нового кредитора слід стягнути неповернутий кредит і нараховані проценти.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

У справі відсутні належні та допустимі докази про те, що кредитний договір містить незрозумілі чи несправедливі умови. Заявлені ТОВ «ФК «Таліон Плюс» проценти є процентами за користування чужими грошовими коштами (статті 536, 1048 ЦК України)

Проценти за користування кредитними коштами нараховані судом згідно з умовами кредитного договору.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо покладення на позичальника зобов`язання зі сплати процентів у межах строку кредитування, оскільки у справах, в яких судом касаційної інстанції викладені правові висновки, та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

На підтвердження таких витрат надано договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, укладений між ТОВ «Ліга юридичних технологій та інновацій» (а.с.57 зворот-61), додаткову угоду №2226 від 06.11.2025 (а.с.62), акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, відповідно до якого по справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №147125501 від 14.02.2025 адвокатським об`єднанням було виконано підготовку до розгляду справи (час виконання 4 год. вартість 1000 грн.), підготовку та направлення досудової вимоги (час виконання 2 год. вартість 500 грн.), підготовку позовної заяви, що включає збір доказів, перевірку, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних документів у справі та направлення копії та доданих до неї документів до суду (час виконання 10 год. вартість 3500 грн.), а всього на загальну суму 5000 грн. (а.с.63), платіжну інструкцію кредитового переказу коштів в сумі 5000 грн. (а.с.63 зворот).

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

Проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг з професійної правничої допомоги, а також подані документи, колегія суддів вважає що 5000 грн. витрати на правничу допомогу мають розумний характер, та вважає, що така сума відповідає критеріям розумності, реальності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, та пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаний висновок суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 12 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 22 вересня року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

А.М. Костенко