Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №601/987/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/987/26Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.

Провадження № 33/817/508/26 Доповідач - Сарновський В.Я.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою об`єднано справу №601/987/26 провадження №3/601/342/2026 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП зі справою №601/988/26 провадження №3/601/343/2026 за ч.1 ст.130 КУпАП та присвоїно справі №601/987/26 провадження №3/601/342/2026.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.130 КУпАП, та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в користь держави в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Згідно постанови, 30.03.2026 о 02:16 год. в м. Почаїв по вул. Кременецька, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатор 6820, проба позитивна 1,50‰. З результатом згідний. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився. Факт вживання спиртних напоїв не заперечував. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, 04.04.2026 о 17:27 год. в м. Почаїв по вул. Свідерського, 33, ОСОБА_1 керував електроскутером Fada д.н.з. б/н з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, хитка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, а саме КНП «Кременецька опорна лікарня» відмовився. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Сідоров В.М. просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2026 року, а провадження у справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що:

(за апізодом 30 березня 2026 року)

ОСОБА_1 не був згідний із результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу;

працівники поліції не доставили ОСОБА_1 у медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, де він бажав пройти повторний огляд;

працівники поліції схилили ОСОБА_1 до відмови у проходженні огляду на стан сп`яніння у найближчому медичному закладі;

(за апізодом 04 квітня 2026 року)

електровелосипед потужністю до 3 кВт не є механічним транспортним засобом і водій такого велосипеду не повинен мати документи визначені у п.2.1 ПДР;

чинним законодавством не передбачено обов`язок водія велосипеду з електродвигуном потужністю до 3 кВт згідно ПДР отримувати посвідчення водія, а тому така особа не може вважатися водієм в розумінні ст.130 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та доводи його захисника - адвоката Сідорова В.М., які підтримали апеляційну скаргу і просили задовольнити її з викладених у ній підстав та скасувати постанову, проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об`єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушень ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколах про адміністративне правопорушення від 30.03.2026 серії ЕПР1 №627529 та серії ЕПР1 №632023 від 04.04.2026; актах огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленнях на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; тестуванні на алкоголь №1515 з результатом 1,50‰; рапорті інспектора з РПП СПД №1 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області О.Адамчук; копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6967461 від 04.04.2026; розписці ОСОБА_2 .

Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП доведений належним чином дослідженими в судовому засіданні доказами.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.

Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не був згідний із результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також те, що працівники поліції не доставили ОСОБА_1 у медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, де він бажав пройти повторний огляд, суд апеляційної інстанції оцінює критично з огляду на наступне.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі – Інструкція) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627529 від 30 березня 2026 року, 30.03.2026 о 02:16 год. в м. Почаїв по вул. Кременецька, 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатор 6820, проба позитивна 1,50‰. З результатом згідний. Від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився. Факт вживання спиртних напоїв не заперечував. Від керування відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Даний протокол є документом, що засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.

Як убачається з інформації з роздруківки приладу «Alcotest 68210», результат продуття ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,50% проміле, який останнім підписано без зауважень (а.с.3).

Також, як вбачається із акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у ОСОБА_1 виявлені такі ознаки алкогольного сп`яніння як: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, поведінка що не відповідає обстановці, результат огляду на стан сп`яніння 1.50 проміле, який ОСОБА_1 також підписано без зауважень (а.с.4).

Зафіксовані у вказаних документах обставини підтверджуються також даними наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що працівники поліції, при спілкуванні з водієм виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння і йому було запропоновано пройти відповідний огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти огляд саме на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестеру «Драгер», результат позитивний – 1,50 проміле. З даним результатом ОСОБА_1 був згідний.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що після проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не ставив під сумнів законність походження приладу Драгер та не висловлював незгоди із результатами тестування, а навпаки неодноразово пояснював працівникам поліції, що вживав алкогольний напій (файл export-bb9b7.mp4 з 02:25:30 год).

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо результату проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із подальшому із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп`яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався.

Перевіркою матеріалів справи апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які би доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що працівники поліції схиляли ОСОБА_1 відмовитися від огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки з наявних у матеріалах цієї справи відеозаписів нагрудних камер працівників поліції не вбачається з боку працівників поліції тиску на ОСОБА_1 . Також, з цих відеозаписів видно, що зафіксовані ними події узгоджуються з даними протоколу.

Доводи сторони захисту про те, що електровелосипед потужністю до 03 кВт не є механічним транспортним засобом і водій такого велосипеду не повинен мати документи визначені у п.2.1 ПДР а також те, що чинним законодавством не передбачено обов`язок водія велосипеду з електродвигуном потужністю до 3 кВт згідно ПДР отримувати посвідчення водія, а тому така особа не може вважатися водієм в розумінні ст.130 КУпАП., були предметом дослідження суду першої інстанції і в оскарженій постанові суду отримало належну правову оцінку, з якою суд апеляційної інстанції погоджується. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. З огляду на вищевикладене, електровелосипед Фада без д.н.з., яким керував ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху, офіційно визнається транспортним засобом. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом (електровелосипедом), чим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Сідорова В.М. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 — без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя