Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №522/14211/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1835/26

Справа № 522/14211/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Щербіни Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що ОСОБА_1 , припиняючи з 15.09.2023 року діяльність на посаді секретаря судового засідання відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, (далі секретар судового засідання Господарського суду Одеської області), будучи державним службовцем категорії «В» та суб`єктом декларування відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон), суб`єктом згідно Примітки ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасно 23.06.2026 року, без поважних причин, подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, та вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

16.08.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 179-к від 11.08.2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

16.08.2023 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.

15.09.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 194-к від 05.09.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

Згідно частини першої, пункту 1, підпункту «в» ст. 3 Закону, суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону є державні службовці.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно ст. 1 Закону, державний орган орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Таким чином, секретар судового засідання Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування та суб`єктом на яку поширюється дія Закону відповідно п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону та Примітки до ст. 172-6 КУпАП, зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі визначені ч. 2 ст. 45 вказаного Закону в частині обов`язку подати декларацію при припиненні діяльності та виконувати інші вимоги фінансового контролю відповідно до цього Закону.

У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єкти декларування особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "«а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного фонду» визначено, що декларація при звільненні декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру, крім декларації кандидата на посаду.

Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у п.п. «а», «в» «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, п.п. «а», «в» «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Частина перша статті 241-1 КЗпП України «Обчислення строків, передбачених цим Кодексом» визначає, що строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Частина п`ята вказаної статті встановлює, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Таким чином, строком перебування особи в часі як такої що «припиняє діяльність», зазначеного в абзаці першому ч. 2 ст. 45 Закону, є останній день перебування працівника в трудових правах та обов`язках визначених у наказі про звільнення, а з наступного дня особа вважається звільненою, тобто такою що припинила трудові права та обов`язки.

12.10.2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Пунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Таким чином, секретар судового засідання Господарського суду Одеської області Дідова М.А., як особа, яка припиняє 15.09.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, до 00 годин 00 хвилин 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, яка повинна бути обізнана щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, подала відповідну декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 23.06.2026 року о 22 год. 58 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Також, згідно відповіді на запит за підписом керівника управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації Національного агентства з питань запобігання корупції А. Ковтуненко (вихідний № 71-03/4127/20 від 06.02.2020), зазначено, що усі документи, які суб`єкт декларування подав до інформаційно - телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - ІТС Реєстр), зберігаються в ІТС Реєстр й автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині ІТС Реєстр відповідно до цього Порядку. Дата в публічній частині ІТС Реєстру відповідає фактичній даті подання документів суб`єктами декларування.

У своїх поясненнях ОСОБА_1 підтвердила факт несвоєчасної подачі декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, відсутність у неї поважних причин.

Згідно листа за підписом Голови Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 (вихідний № 44-01/8418/19 від 06.02.2019 року), Закон не передбачає затвердження Національним агентством обґрунтованого висновку або повідомлення із встановленим фактом порушення вимог фінансового контролю у разі виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за частинами першою, другою статті 172-6 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за умови несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Факт несвоєчасності подачі ОСОБА_1 відповідної декларації встановлений.

Поважні причини несвоєчасної подачі відповідної декларації ОСОБА_1 не встановлені.

Таким чином, ОСОБА_1 , припиняючи з 15.09.2023 року діяльність на посаді секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області, будучи особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на вказаній посаді, вчинила дії, які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період неохоплений раніше поданими деклараціями.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі. Тому, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 з питань офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 276 КУпАП місцем вчинення правопорушення є адміністративно-територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, які виникли у неї як у секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області, тобто місцем вчинення правопорушення є Господарський суд Одеської області, який розташований за адресою: пр-п. Шевченка, 29, м. Одеса.

Датою і часом вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією ОСОБА_1 , є фактичний час і дата несвоєчасної подачі декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, тобто 23.06.2026 року об 22 год. 58 хв.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу за участю особи ОСОБА_1 , а саме 20.07.2026 року.

Юридичними наслідками в даному випадку є несвоєчасне, без поважних причин подання ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, у визначений Законом строк, декларації особи, яка припиняє діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період неохоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП.

Згідно ст. 255 КУпАП «Особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення»: у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: 1) уповноважені на те посадові особи: Національної поліції статті 172-4 172-9 (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Відповідно Положення про «Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України» (далі УСР в Одеській області ДСР НПУ), затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань НПУ № 17 від 06.11.2019, завданням УСР в Одеській області ДСР НПУ є реалізація повноважень Національної поліції України та департаменту в частині боротьби з організованою злочинністю, злочинністю в органах державної влади та місцевого самоврядування, протидії корупції, захисту прав і свобод людини і громадянина та об`єктів права власності від протиправних посягань. Пунктом 3 Розділу ІІ Положення визначено завдання УСР в Одеській області ДСР НПУ - протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Пунктами 22-24 розділу ІІІ Положення визначено, що УСР в Одеській області ДСР НПУ відповідно до покладених на нього завдань: здійснює моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»; здійснює збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією; здійснює складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилася із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та винесеною з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступні обставини:

- під час її звільнення з посади секретаря судового засідання 15.09.2023, вона була зобов`язана подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності, тобто до 00 годин 00 хвилин 15.10.2023 року, а отже фактичне вчинення адміністративного правопорушення було на наступний день після закінчення строку на подання декларації при звільненні, а саме 16.10.2023 року;

- у протоколі про адміністративне правопорушення суб`єкт владних повноважень вказав, що Пунктом 2-7 розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подавали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року, а тому дата вчинення правопорушення вважається 01 лютого 2024 року та строк притягнення до адміністративної відповідальності сплив - 01 лютого 2026 року;

- відповідно до повідомленням про виклик від 22.06.2026 та відомостей, що зазначені у протоколі, виявлення адміністративного правопорушення було вже на момент вручення повідомлення про виклик - 22.06.2026 року об 11 год. 00 хв., а вчинення на думку суб`єкта складання протоколу - 23.06.2026 року об 22 год. 58 хв. Отже, фактичне виявлення адміністративного правопорушення було раніше ніж саме вчинення адміністративного правопорушення, згідно до відомостей протоколу.

З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

В судове засідання апеляційного суду, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою, не з`явилася, подала письмове клопотання, в якому просила апеляційний розгляд справи здійснювати за її відсутності. Зазначила, що вона вперше притягується до адміністративної відповідальності, не мала наміру уникнути фінансового моніторингу доходів, а тому зазначені обставини, на її думку, суттєво знижують суспільну шкоду правопорушення, яке не становить великої суспільної небезпеки, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам, а інкриміноване правопорушення можливо вважати малозначним. У зв`язку з чим просила за можливості застосувати ст. 22 КУпАП, звільнивши її від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю адміністративного правопорушення й можливістю обмежитися усним зауваженням.

Заслухавши пояснення прокурора Щербіни Н.М., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та не заперечувала щодо розгляду справи за відсутністю ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що фактично особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не заперечує обставин вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та кваліфікації її дій. Разом з цим, ОСОБА_1 вказує, що незаконність оскарженої постанови полягає в тому, що місцевим судом не застосовано при прийнятті рішення положення п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи в суді строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, суд мав закрити провадження.

З огляду на суть доводів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та апеляційних вимог, суд переглядає справу в межах апеляційних вимог.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржена постанова є законною, обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованим та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності в цій частині не оспорюються.

Зібрані по справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено поняття правопорушення, пов`язаного з корупцією як діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1, п. 1, підпункту «в» ст. 3 Закону, суб`єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону є державні службовці.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», інші посади державної служби, не віднесені до категорії «А» і «Б» віднесено до посад категорії «В» державної служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу», посадова особа державної служби це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно ст. 1 Закону, державний орган -орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб`єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Водночас, Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 03.03.2022 №2115-ІХ було призупинено кампанію декларування в Україні.

Втім, 12.10.2023 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 № 3384-ІХ, яким відновлено декларування та функції НАЗК.

Пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024.

Отже, оскільки ОСОБА_1 , займаючи посаду секретаря судового засідання відділу контролю та організаційного забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, будучи посадовою особою категорії «В» державної служби була суб`єктом декларування та не виконала свого обов`язку, уповноважений орган склав стосовно неї протокол, який направив в суд для розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що на момент судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.

Так, із матеріалів справи вбачається, що 16.08.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 179-к від 11.08.2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

16.08.2023 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.

15.09.2023 року відповідно до наказу Господарського суду Одеської області № 194-к від 05.09.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря судового засідання Господарського суду Одеської області.

Таким чином, секретар судового засідання Господарського суду Одеської області ОСОБА_1 , як особа, яка припиняє 15.09.2023 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов`язана подати декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, до 00 годин 00 хвилин 31.01.2024 року.

Проте, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, яка повинна бути обізнана щодо обов`язку, способу, та терміну подачі такого типу декларації, за відсутності поважних причин, в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, подала відповідну декларацію за період неохоплений раніше поданими деклараціями, лише 23.06.2026 року о 22 год. 58 хв., що встановлено відповідно до відкритих загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У подальшому, за результатами розгляду вказаних матеріалів, оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) УСР в Одеській обл. Департаменту стратегічних розслідувань НПУ Романенком С.С., 20.07.2026 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане із корупцією №709/2026 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Надалі, супровідним листом за вих.№57357-2026 року від 20.07.2026, уповноваженою особою національної поліції вказаний протокол (разом із долученими до них документами) направлений для розгляду до місцевого суду.

23.07.2026 місцевим судом отримані та зареєстровані вказані матеріали.

07.08.2026 за результатами розгляду справи, судом першої інстанції винесена оскаржена постанова про визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Перевіряючи дотримання строків накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд звертає увагу, що з урахуванням приписів ч. 4 ст. 38 КУпАП, ключовою обставиною, яка має значення, є встановлення дати виявлення адміністративного правопорушення, від якої має відраховуватись відповідний строк.

Апеляційний суд звертає увагу, що датою виявлення адміністративного правопорушення є момент з`ясування наявності об`єктивних та суб`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення.

Час вчинення адміністративного правопорушення: є дата фактичного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 23.06.2026 о 22 год. 58 хв.

Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановленим Законом строком утворює в діях ОСОБА_1 об`єктивну сторону правопорушення.

Із матеріалів справи вбачається, що у даному конкретному випадку, моментом виявлення адміністративного правопорушення є 20.07.2026, тобто день складення оперуповноваженим 6-го відділу (протидії корупції) УСР в Одеській обл. Департаменту стратегічних розслідувань НПУ Романенком С.С. протоколу про адміністративне правопорушення, коли в діях ОСОБА_1 були виявлені всі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що в даній справі, саме 20.07.2026 оперуповноваженим були встановлені всі дані, які свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і саме цей день є датою виявлення адміністративного правопорушення.

Датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, є дата завершення збору доказів, встановлення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, фактичних даних для висновку про наявність в діях особи вини у вчиненні правопорушення, встановлення складу адміністративного правопорушення та складання протоколу, а саме 20.07.2026 року.

Крім того, згідно з висновками Верховного Суду (лист від 09.04.2021 № 1089/0/2-21, абз. 1, 2) виявити адміністративне правопорушення означає установити наявність підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Виходячи з вищевикладеного, датою вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією слід вважати дату несвоєчасного подання декларації, тобто - 23.06.2026 року, а датою виявлення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто - 20.07.2026 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що датою вчинення адміністративного правопорушення слід вважати 16.10.2023 року, а строк притягнення її до адміністративної відповідальності сплив 01.02.2026 року, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає саме за несвоєчасне подання без поважних причин декларації, а тому об`єктивна сторона цього правопорушення є закінченою в момент фактичного подання декларації з порушенням установленого законом строку, а не наступного дня після спливу такого строку. У цій справі ОСОБА_1 фактично подала відповідну декларацію 23.06.2026 о 22 год. 58 хв., у зв`язку з чим саме ця дата є датою вчинення адміністративного правопорушення.

Посилання апелянта на те, що правопорушення було вчинено 01.02.2024 року, тобто після спливу граничного строку подання декларації, є безпідставними, оскільки закінчення встановленого законом строку для подання декларації саме по собі не є моментом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Відповідальність за вказаною нормою настає не за неподання декларації у встановлений строк як таке, а за її несвоєчасне подання, яке в цьому випадку відбулось 23.06.2026.

Не спростовують відповідного висновку і доводи ОСОБА_1 про те, що адміністративне правопорушення було виявлено 22.06.2026 року, оскільки саме по собі направлення ОСОБА_1 повідомлення про виклик не свідчить про встановлення уповноваженою особою на цю дату всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак складу правопорушення. Більше того, станом на 22.06.2026 ОСОБА_1 ще не подала декларацію, тоді як диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність саме за її несвоєчасне подання. Тому направлення повідомлення про виклик до моменту фактичного подання декларації могло свідчити лише про здійснення уповноваженим органом перевірочних заходів щодо дотримання вимог фінансового контролю, однак не про виявлення закінченого складу правопорушення, яке було вчинено лише 23.06.2026 о 22 год. 58 хв.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо неправильного визначення часу вчинення та виявлення адміністративного правопорушення не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на день винесення постанови місцевого суду 07.08.2026, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не спливли, тому відсутні передбачені п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження по справі.

Щодо посилання ОСОБА_1 на її звільнення від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю адміністративного правопорушення апеляційний суд зазначає наступне.

Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998).

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави.

Таким чином, інкриміноване ОСОБА_1 протиправне діяння пов`язане з корупцією, не можуть визнаватися малозначимим.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников