Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №947/23771/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/358/26

Справа № 947/23771/23

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»

на рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2024 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 про стягнення шкоди внаслідок ДТП

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 , у якому просив стягнути на свою користь:

з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування – 44426,26 грн, відшкодування витрат на проведення експертного дослідження,

з ОСОБА_2 у якості відшкодування майнової шкоди 22 260,54 грн, відшкодування витрат на проведення експертного дослідження та відшкодування моральної шкоди – 35 000 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог позову ОСОБА_1 зазначив, що 02.09.2021 року о 20 годині 45 хв. в м. Одесі по вул. Ак. Корольова, Франчук керуючи автомобілем Hyundai номерний знак НОМЕР_1 , у порушення у правил Дорожнього руху скоїла зіткнення з автомобілем MG 5, номерний знак НОМЕР_2 . В результаті ДТП останній автомобіль отримав механічні пошкодження. Вина ОСОБА_3 встановлена постановою Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021 року у справі №947/28013/21, а вартість відновлювального ремонту висновком експерта №115-22 від 30.11.2022 року. На день вказаної ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» - поліс №203125835, ліміт страхової відповідальності 130 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування – 44 426,26 грн та відшкодування витрат на проведення експертного дослідження у сумі 2 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування майнової шкоди 22 260,54 грн, відшкодування витрат на проведення експертного дослідження у сумі 2000 грн та відшкодування моральної шкоди – 6000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що з відповідача ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування, розмір якого розраховується як різниця між вартістю матеріального збитку (75144,81), фактично сплаченою страховою компанією сумою (28718,55), за вирахуванням величини втрати товарної вартості т/з (20235,62), франшизи (1000) та розміром франшизи (2000), і становить 44426,26 грн. При цьому, оскільки суми страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту (108405,35) та страховим відшкодуванням (75144,81), що становить 33260,54 грн.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив зі ступеню та тривалості моральних страждань, принципу розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» зазначило, що у вказаній частині таке рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням процесуального і матеріального права. Скаржник просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2024 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні таких позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» вчасно, відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оглянуло автомобіль та здійснило страхові виплати. Вимога про стягнення витрат на проведення експертизи на замовлення Позивача не підлягає задоволенню, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» не було надано належних доказів понесених витрат. Отже, страхове відшкодування в розмірі - 22 316,32 грн виплачено, за вирахуванням 20% ПДВ.

Крім того, висновок № 115-22 від 30.11.2022 року, наданий ОСОБА_1 , як підставу для визначення вартості завданого матеріального збитку, не можє бути належним та допустимим доказом по справі оскільки: Огляд пошкодженого транспортного засобу відбувся 24.11.2022 року, тобто більш ніж через рік після ДТП, під час огляду пошкодженого транспортного засобу представником ТДВ СК «Альфа-Гарант», що відбувся 06.09.2021 року було зафіксовано показання одометру (пробіг) - 55367 км, а у висновку наданому ОСОБА_1 , станом на 24.11.2022 року, показання одометру - 58471 км, що свідчить про використання ОСОБА_1 вказаного автомобілю після 06.09.2021 року.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржника Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» у судове засідання не з`явився, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи за відсутності не заявляв.

Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Пятигорець В.І. в судовому засіданні надав пояснення щодо необґрунтованості рішення суду в частині позовних вимог пред`явлених до останньої, рішення суду в зазначеній частині відповідачкою не оскаржено.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лукашук П.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Фактичні обставини справи

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Київського районного суду м. Одеси від 29.09.2021р. у адміністративній справі №947/28013/21 встановлено, що 02.09.2021 року о 20 годині 45 хв. в м. Одесі біля будинку №129 по вул. Ак. Корольова, Франчук керуючи автомобілем Hyundai номерний знак НОМЕР_1 , у порушення у п.10.9 Правил Дорожнього руху, рухаючись заднім ходом, скоїла зіткнення з автомобілем MG 5, номерний знак НОМЕР_2 .

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» поліс №203125835, франшиза склала 2 000 грн, ліміт страхової відповідальності 130 000 грн.

06.09.2021 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол огляду а/м MG 5, номерний знак НОМЕР_2 , підписаний довіреною особою ОСОБА_1 .

У вказаному протоколі огляду зазначено пошкодження наявні на автомобілі «MORRIS GARAGES» д.н.з. НОМЕР_3 , що не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП від 02.09.2021 року. Заперечення, щодо неправомірних дій представника Страховика, під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування, ОСОБА_1 . Страховику не надавались.

Оскільки між ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди, щодо розміру страхового відшкодування, Товариство, згідно ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт на підставі аварійного сертифікату № 58-D/97/0 від 25.10.2021 p., з вирахуванням ПДВ та з вирахуванням зносу).

Станом на 01.11.2021 року ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виплачено страхове відшкодування в розмірі - 22 316,32 грн, за вирахуванням 20% ПДВ, на рахунок, вказаний заявником - ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку № 08-0/10/03 від 06.12.2021 року, виготовленого на замовлення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку складає 30 718,56 грн з вирахуванням зносу та ПДВ.

08.12.2021 року ТзДВ СК «Альфа-Гарант» здійснено доплату до страхового відшкодування в розмірі 6 402,23 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25309 від 08.12.2021 року.

Загалом ТДВ СК «Альфа-Гарант» було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 28 718, 55 грн.

Згідно висновку експерта №115-22 від 30.11.2022 року вартість матеріального збитку власнику а/м MG 5, номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП 02.09.2021р. становить 75144,81 грн, а вартість відновлювального ремонту 108 405,35 грн.

Вартість проведення експертного дослідження у розмірі 4 000 грн сплачена ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ураховуючи викладене, предметом апеляційного перегляду є законність рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2024 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Законність рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування майнової шкоди 22 260,54 грн, відшкодування витрат на проведення експертного дослідження у сумі 2000 грн та відшкодування моральної шкоди – 6000 грн, колегією суддів не перевіряється, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку, Страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Звертаючись до суд із цим позовом ОСОБА_1 обґрунтовував розмір шкоди, що просив відшкодувати експертним висновком №115-22 від 30.11.2022 року.

Проте, погоджуючись із доводами скаржника, апеляційний суд виснує, що вказаний висновок не є ані належним, ані достовірним, у розумінні, ст. 77, 79 ЦПК України, доказом стверджувальних позивачем обставин.

Так, як слушно зауважено ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» огляд експертом пошкодженого транспортного засобу позивача відбувся 24.11.2022 року, тобто більш ніж через рік після ДТП.

Крім того під час огляду пошкодженого транспортного засобу представником ТзДВ СК «Альфа-Гарант» 06.09.2021 року було зафіксовано показання одометру (пробіг) а/м MG 5, номерний знак НОМЕР_2 , 55367 км, у висновку №115-22 від 30.11.2022 року показання одометру - 58471 км, що свідчить про використання ОСОБА_1 вказаного автомобілю після 06.09.2021 року.

Відтак, зі вказаного висновку неможливо установити, що відновлювальний ремонт, якого потребує транспортний засіб позивача є наслідком пошкоджень отриманих а/м MG 5, номерний знак НОМЕР_2 , саме в наслідок ДТП, що сталась 02.09.2021 року.

Водночас, за результатами огляду, проведеного в день звернення ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», встановлено пошкоджень автомобілю «MORRIS GARAGES» д.н.з. НОМЕР_3 , які не відносяться до пошкоджень отриманих в ДТП від 02.09.2021 року.

Заперечень, щодо неправомірних дій представника страховика, під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування, ОСОБА_1 не заявлялось.

Погоджується апеляційний суд і з зауваженнями ТзДВ СК «Альфа-Гарант» про відсутність підстав для стягнення з нього вартості проведеного на замовлення позивача ОСОБА_1 експертного дослідження, зважаючи на виконання скаржником, як страховиком, вимог ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дійсно, відповідно до п. 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Проте, у спірних правовідносинах підстави для застосування положень вказаного пункту відсутні.

Тож, зважаючи встановлену у висновку № 08-0/10/03 від 06.12.2021 року вартість матеріального збитку у розмірі, 30 718,56 грн, положення, п. 36.2. ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розміром шкоди, яка підлягала компенсації ОСОБА_1 за рахунок ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» є 22 316,32 грн, які станом на 01.11.2021 року були виплачені.

Викладене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант».

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати у оскаржуваній частині та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди внаслідок ДТП.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 22 березня 2024 року в оскарженій частині, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди внаслідок ДТП – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення шкоди внаслідок ДТП – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький