Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №521/10334/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3932/26

Справа № 521/10334/25

Головуючий у першій інстанції Леонов О.С.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 липня 2025 року

за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» щодо скасування повідомлення та зобов`язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду міста Одеси із вищевказаною скаргою та просить суд:

- визнати протиправними дії Державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з винесення повідомлення від 05.06.2025 у ВП №78276615 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.06.2025 у ВП №78276615 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання;

- зобов`язати Державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівну вирішити питання про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом - ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 про забезпечення позову у справі №521/21034/24.

В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначила, що її представник звернулась до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу - ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 по справі №521/21034/24.

05.06.2025 року заступником начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівною було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», мотивоване тим, що суд та стягувач не зазначив у виконавчому документі будь-яких відомості відносно боржника окрім його назви, у тому числі і коду ЄДРПОУ.

ОСОБА_1 отримала повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та оригінал виконавчого документу 10.06.2025 року.

Скаржниця вважає рішення державного виконавця неправомірним та таким, що не відповідають вимогам закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник – АТ КБ «Приватбанк» щодо скасування повідомлення та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Скасовано повідомлення заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. від 05.06.2025 у ВП №78276615 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відсутність у виконавчому документі відомостей про місцезнаходження і коду ЄДРПОУ боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. При цьому, скаржницею не був пропущений строк звернення до суду, оскільки копію повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.06.2025 року скаржником отримано 10.06.2025 року, а до суду скаргу подано 20.06.2025 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з судовим рішенням, Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що така ухвала постановлена без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та з порушенням процесуального і матеріального права. Скаржник просить скасувати ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається. Державний виконавець не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - відкрити, або відмовити, існує лише один правомірний варіант поведінки. При цьому, до відкриття виконавчого провадження особа не набуває статус боржника, і державний виконавець на цій стадії позбавлений права отримувати інформацію від органів, установ, організацій щодо сторін виконавчого провадження.

Окремо скаржник зауважив, що розуміючи невідповідність виконавчого документу вимогам закону, ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду із заявою про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами зазначеними у ст. 4. Закону України «Про виконавче провадження», погоджувавшись з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечуючи проти її задоволення, просив залишити ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 липня 2025 року без змін, як законну та обґрунтовану, крім того зазначила, в апеляційній скарзі не спростовано, що державним виконавцем були вчинені дії щодо отримання інформації про місцезнаходження та коду ЄДРПОУ боржника, а за наявності таких відомостей у державного виконавця не було підстав повертати виконавчий документ без виконання.

У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу Печерський відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), зауважує, що доводи ОСОБА_1 не спростовують факту видачі судом першої інстанції, в порушення імперативних вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України, виконавчого документу (ухвали про забезпечення позову), який не містить всіх необхідних даних відносно боржника які суду було надано позивачем.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від представника Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Терновської Т.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, в заяві також зазначено, що відділ вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Хаджибейського районного суду м. Одеси від 04.07.2025 року — скасуванню.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Бандури Х.Ю. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, оскільки сам факт скасування зазначеної ухвали не впливає на предмет даного спору.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У провадженні Хаджибейського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №521/21034/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, в якому позивачка просить зобов`язати відповідача скасувати /списати/ нараховану їй заборгованість за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення 02 серпня 2023 року операцій (транзакцій) з відкритої кредитної картки/рахунку на суму 39 944 грн без її згоди на таку транзакцію, стягнути з відповідача сплачені відсотки за використання кредитного ліміту по операціям (транзакціям) здійсненим 02 серпня 2023 року з відкритої на ім`я ОСОБА_1 кредитної картки/рахунку без її згоди на таку транзакцію у розмірі 9 328,38 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 року у вказаній справі вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» нараховувати ОСОБА_1 будь-які обов`язкові щомісячні платежі, відсотки за користування кредитом, штрафи, пені, неустойки, річні, тощо на списані 02 серпня 2023 року з відкритої на ім`я ОСОБА_1 кредитної картки/рахунку грошові кошти у загальній сумі 39 944 грн без її згоди на таку транзакцію.

Представник стягувача звернулась до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документу - ухвали Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 року по справі № 521/21034/24.

05.06.2025 року заступником начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівною було винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідно до п. 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із тим, що стягувач не зазначив у виконавчому документі будь-яких відомостей боржника окрім його назви.

10.06.2025 року ОСОБА_1 отримала вказане повідомлення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Так, відповідно до частин 1 - 3 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі також - Закон № 1404-VIII) у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

2. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

3. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;

12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Тобто, Законом № 1404-VIII визначено вичерпний перелік вимог до виконавчого документа, які є обов`язковими для органу, який його видав, а, також, визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається.

Аналізуючи наведені положення Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону № 1404-VIII, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. Треба зауважити також, що виконавчий документ видав суд і державний виконавець не може на власний розсуд вносити зміни за цим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Цивільного процесуального кодексу Країни (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Отже, колегія суддів, враховуючи правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 757/33742/19 від 07.12.2023 року, що постанова про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом, вважає, що у державного виконавця були відсутні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Так, як обґрунтовано зауважено заступником начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Любов Іванівною у поданому до примусового виконання виконавчому документі - ухвалі Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.12.2024 по справі № 521/21034/24, не зазначено будь-яких відомостей відносно боржника окрім його назви.

В даному випадку, дії державного виконавця є правомірними, законними та ґрунтуються виключно на вимогах ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, ці недоліки можуть бути виправлені стягувачем, який може звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення виконавчого документа у відповідність із зазначеними вимогами, і це не позбавляє його права пред`явити виконавчий документ на виконання.

Таку правову позицію стосовно вирішення спорів вказаної категорії висловлював Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року справа № 806/1376/17.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції, при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми процесуального права щодо спірних правовідносин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід скасувати та залишити скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» щодо скасування повідомлення та зобов`язати вчинити дії без задоволення, з викладених підстав.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) – задовольнити.

Ухвалу Хаджибейського районного суду міста Одеси від 04 липня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» щодо скасування повідомлення та зобов`язати вчинити дії – залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький