Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №509/3285/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2701/26

Справа № 509/3285/25

Головуючий у першій інстанції Козирський Є.С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

23 червня 2025 року позивач ТОВ «Цикл Фінанс» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 22039000175668 від 24 вересня 2019 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачкою було укладено зазначений кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти (кредит) та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. 28 березня 2024 року згідно умов договору факторингу №28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 22039000175668 від 24.09.2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до Відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить: 42 155,47 грн, з яких: 24 554,83 грн – заборгованість по тілу кредиту; 14600,29 грн – заборгованість по комісії.

Позивач стверджує, що відповідачка порушила зобов`язання за договором, не здійснювала належних платежів, унаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідачка проти позову заперечила.

У поданому відзиві вона стверджує, що жодного кредитного договору з позивачем не укладала, коштів не отримувала, а підпис у договорі їй не належить. Таким чином, відповідачка оспорює дійсність договору, посилаючись на підроблення її підпису. З огляду на це, відповідачка подала клопотання про витребування оригіналів кредитного договору та інших документів, підпис справжності яких заперечується, з метою проведення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою суду від 26.08.2025 зазначене клопотання було задоволено – суд зобов`язав позивача надати оригінали документів (кредитного договору № 22039000175668 від 24.09.2019, заяви позичальника тощо) для дослідження їх експертом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Цикл Фінанс» просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

«У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що між ним та АТ «Банк Кредит Дніпро» не було укладено Кредитного договору №22039000175668 від 24.09.2019 р. та підписи, що містяться на Договорі є сфальсифікованими, однак це не відповідає дійсності.

Кредитний договір №22039000175668 від 24.09.2019 року складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами і доповненнями, затверджений Банком та розміщений на Офіційному сайті Банку www.creditdnepr.com.ua та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір.

Відповідач заперечуючи укладання кредитного договору подала до суду першої інстанції клопотання у якому просила витребувати у Позивача оригінал Кредитного договору для проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 серпня 2025 року витребовано у ТОВ «Цикл Фінанс» оригінали всіх документів, що були надані до позову та містять підпис відповідачки ОСОБА_1 .

ТОВ «Цикл Фінанс» у визначений судом строк оригінали документів не надав, посилаючись на неможливість їх надання у зв`язку з тим що Позивач територіально знаходиться у місті Києві, тому направлення шляхом поштового пересилання оригіналів документів є неможливим, у зв`язку із існуючим ризиком їх втрати та/або неповерненням, що вже неодноразово траплялось.

Також відповідно до п.4.4. Кредитного договору №22039000175668 від 24.09.2019 року цей Кредитний договір укладений в 2 примірниках, що мають однакову юридичну силу, один – для Клієнта, другий – для Банку. Тобто, ОСОБА_1 має власний примірник Кредитного договору, що має таку ж юридичну силу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту укладення кредитного договору та наявності боргу покладений на позивача, оскільки саме позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з підстав існування договору.

А тому Позивач зазначив що на вимогу Суду може надати нотаріально завірені копії вищевказаних документів, як доказ укладення договору, але це залишилось поза увагою Суду»

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 23 вересня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доведення факту укладення кредитного договору та наявності боргу покладений на позивача, оскільки саме позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості з підстав існування договору.

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за кредитним договором №22039000175668 від 24 вересня 2019 року, який укладений між АТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 .

Позивач у підтвердження своїх вимог надав копію кредитного договору № 22039000175668 від 24.09.2019 та копії додаткових документів. Однак достовірність цих письмових доказів була поставлена під сумнів відповідачкою, яка заперечує свій підпис у договорі.

Згідно зі ст.95 ЦПК України письмові докази повинні подаватися в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено Кодексом. При цьому, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника або з власної ініціативи може витребувати оригінал. Частина 6 цієї ж статті передбачає, що якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У даній справі відповідачка подала обґрунтоване клопотання про витребування оригіналу договору для проведення експертизи, яке суд задовольнив. Проте позивач вимогу суду не виконав – оригінал договору не надав, чим унеможливив його перевірку. За змістом наведених норм процесуального права копія договору за відсутності оригіналу, достовірність якого викликає сумнів, не може бути допустимим доказом факту укладення договору.

Надані позивачем копії документів не усувають сумнівів щодо справжності договору. Засвідчення копії лише підтверджує, що копія виготовлена з певного примірника документа, але не підтверджує, що цей примірник є автентичним і підписаний саме відповідачкою. Єдиним належним способом перевірити дійсність підпису відповідачки було дослідження оригіналу договору шляхом судової почеркознавчої експертизи, чого не можна здійснити без самого оригіналу. Отже, відмова позивача надати оригінал письмового доказу позбавила суд можливості пересвідчитися у достовірності копій. У силу прямої норми ч.6 ст.95 ЦПК така копія договору не може братися до уваги судом як доказ.

Аналогічна правова позиція відображена й у практиці Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-ц (провадження № 61-2616св19) зазначив, що єдиним належним доказом достовірності наданих копій може бути лише дослідження оригіналу документа. Якщо оригінал не подано для такого дослідження, а автентичність копії заперечується, то копія документу не має доказової сили. У згаданій справі Верховний Суд наголосив, що у разі виникнення сумнівів щодо достовірності копій договорів суд зобов`язаний витребувати оригінали та співставити копії з ними; без цього належне з`ясування обставин спору є неможливим. Таким чином, процесуальний закон та усталена судова практика виходять з недопустимості врахування копій документів за відсутності їх оригіналів, коли автентичність цих копій оспорюється стороною.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів належними доказами наявності між сторонами реального кредитного договору, підписаного саме відповідачкою, а відтак не довів і факту виникнення у відповідачки зобов`язання щодо повернення коштів.

Позов ТОВ «Цикл Фінанс» фактично ґрунтується на копіях документів достовірність, яких не встановлена у визначений законом спосіб, тому вимоги позивача визнаються недоведеними.

Оцінивши надані сторонами докази та дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитного договору, підписаного відповідачкою. У зв`язку з відсутністю оригіналів документів та неможливістю проведення експертизи підпису, копії договору не можуть бути враховані як належний доказ (ст.ст. 81, 84, 95 ЦПК України, постанова ВС від 23.12.2020 у справі №757/28231/13-ц).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21 (провадження № 11-114 заі 23)).

Згідно із ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Посилання скаржника на те, що «позивач територіально знаходиться у місті Києві, тому направлення шляхом поштового пересилання оригіналів документів є неможливим, у зв`язку із існуючим ризиком їх втрати та/або неповерненням, що вже неодноразово траплялось» є неспроможними, оскільки на сторону позивач був покладений процесуальний обов`язок ухвалою суду щодо надання доказів.

Також посилання ТОВ «Цикл Фінанс» на те, що у відповідача наявний примірник договору оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки ОСОБА_1 загалом заперечує факт укладання кредитного договору.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, власної інтерпретації судового рішення, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева