Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №521/4836/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4357/26

Справа № 521/4836/25

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Хроменкова Володимира Сергійовича

на заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року, ухвалене Хаджибейським районним судом міста Одеси у складі: судді Гуревського В.К. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 103281920 від 20 жовтня 2023 року в сумі 64086,75 гривень та судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 103281920, згідно з умовами якого відповідач отримав 18000 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму, проте відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору, 28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 105- МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, згідно якого відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 103281920 від 20 жовтня 2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Згідно з Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 року, з яких: 18000 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 44286,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1800 - прострочена заборгованість за комісією.

Заочним рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 103281920 від 20 жовтня 2023 року в сумі 64086,75 грн, яка складається з: 18000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 44286,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1800 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Хроменкова В.С. просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в сумі 24255,00 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що про розгляд справи відповідача належним чином не повідомлено.

Вказує, що відповідач не спростовує факт укладення кредитного договору, але не згоден з безпідставними нарахуваннями процентів та комісії банку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 18000 грн, згідно з анкети-заяви на кредит № 103281920 передбачено суму кредиту -18000 грн, комісія за надання кредиту -1800 грн (10%) та проценти за користування кредитом у сумі 4455,00 грн (1,65%) та зазначено суму до повернення 24255 грн.

Вказує, що зважаючи на те, що відповідач договір споживчого кредиту № 103281920 не підписував, тобто у відповідача не було можливості ознайомитися з додатковими штрафними санкціями та процентами, що при розрахунку склали 44286,75 грн, відповідачу не зрозуміло, з яких підстав та за якою процентною ставкою здійснено нарахування вищезазначеної суми.

Згідно з наданої позивачем копією вищевказаної анкети-заяви від 20.10.2023 року відповідач погодився отримувати банківські послуги, при цьому в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено усі розміри процентних ставок, умов їх застосування, штрафу, пені та комісії у заяві не визначені, анкета-заява підписана позивачем, що ніким не оспорюється.

Вказує, що у відповідача не було можливості ознайомитися з умовами договору, у тому чисті і з його додатками, а дана заява (Додаток 2 ) є як додаток до договору, тому повинна підписуватися першочергово та бути підставою для укладення договору та ознайомленням з його умовами, також відповідачу не надано до ознайомлення паспорт споживчого кредиту, тому вважає, що надання кредиту здійснено з порушенням умов його надання.

Сам договір та всі додатки не містять підпису відповідача.

Зазначає, шо на підтвердження заявлених вимог щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом за вищевказаним кредитним договором, позивач не надав до суду паспорт споживчого кредиту, який повинен бути підписаний відповідачем простим електронним підписом шляхом підтвердження з номеру телефону. У заяві на кредит позичальника від 20.10.2023 року не зазначені усі процентні ставки.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на умови та правила надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору, при цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з зазначеними Умовами відповідач ознайомився і погодився з ними та розумів, підписуючи заяву анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі свого представника Баранової А.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Відповідач був у повній мірі поінформований про умови надання кредиту відповідно до вимог чинного законодавства, що не заперечується і позивачем. Наголошує, що укладення договору не відбувається як юридичний факт без підпису сторін, а наведені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача є невизначеними (один абзац говорить, що відповідач не укладав договір, наступний - що укладав), тобто складається враження, що відповідач намагається зловжити передбаченим законодавством правом на судовий захист та просто ухилитися від виконання взятих на себе зобов`язань у вигляді сплати заборгованості та такими, що не відповідають дійсності.

Щодо відсотків та комісії вказує, що відповідно до п. 1.5.1 Договору про споживчий кредит № 103281920 від 20.10.2023 року, комісія за надання кредиту: 1800 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Зауважує, що ТзОВ Фінансова Компанія «Мілоан» не банк, а небанківська (фінансова) установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Щодо неотримання відповідачем матеріалів судової справи, зазначає, що з боку ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та його представника всі матеріали справи надсилались відповідачу в електронний кабінет ЄСІТС «Електронний суд», про наявність якого свідчить відповідь № 14576125 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, датою реєстрації якого зазначено 09.01.2025 року, позовна заява подана ТОВ ФК «Кредит-Капітал» датою надсилання якої є 26.03.2025.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості у розмірі 64086,75 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині розміру стягнутих відсотків та комісії, в іншій частині рішення не переглядається.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 103281920 та виконання ТОВ «Мілоан» умов цього кредитного договору. Суд зазначив, що в порушення вимог статей 509, 526, 1054 ЦК України відповідач не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме не здійснював передбачені договором платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 64086,75 грн, з яких: 18000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 44286,75 грн - прострочена заборгованість за процентами; 1800,00 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 103281920, згідно з умовами якого відповідач отримав 18000,0 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.

ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит на потрібну їй суму, Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Підтвердженням добровільного укладення Відповідачем даного Договору є Анкета-заява на кредит № 103281920 Позичальника від 20 жовтня 2023 року.

Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 103281920 від 20 жовтня 2023 року Позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

Таким чином, відповідно до умов кредитного договору, 28.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги № 105- МЛ/Т від 28 лютого 2024 року.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 103281920 від 20 жовтня 2023 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 .

Позивачем проведено роботу щодо погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову Претензію від 26.02.2025 про погашення кредитної заборгованості вих. № 23402327/2222 у сумі 64086,75 грн та роз`яснено наслідки невиконання такого у вигляді звернення до суду (а.с. 30зв.).

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед Позивачем становить 64086,75 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 105- МЛ/Т від 28 лютого 2024 року, з них: 18000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 44286,75 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1800 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, колегія суддів вказує на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є користувачем підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» та має зареєстрований електронний кабінет.

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Як убачається з довідки про доставку електронного документа, ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2025 у справі № 521/4836/25, а також прикріплені до неї файли, було надіслано ОСОБА_1 до його електронного кабінету та доставлено 29.03.2025 о 21:11:27, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 46).

Отже, твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не отримував позовної заяви з додатками та ухвали суду про відкриття провадження у справі спростовуються наявними у матеріалах справи відомостями про їх доставку до електронного кабінету відповідача.

Крім того, судову повістку про призначення справи до розгляду на 10.06.2025 о 08:50 год, в якому ухвалено заочне рішення і повний текст якого складено 11.06.2025, було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 07.05.2025 о 07:19:36, що відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 128 ЦПК України є належним врученням судової повістки (а.с. 53).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується направлення ОСОБА_1 процесуальних документів та судової повістки до його електронного кабінету, а відтак доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи.

Щодо суті позову, то за правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до часини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію"(далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, вбачається, що 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір № 103281920, відповідно до п. 1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначеним цим Договором, на строк, визначений п. 1.3., надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користуванням кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника (а.с. 12-22).

Вказана обставина по справі не оспорюється, оскільки хоча вимогою апеляційної скарги є скасування рішення в цілому, проте одночасно заявник просить ухвалити рішення, яким стягнути з нього 24255,00 грн кредитної заборгованості.

За умовами укладеного між сторонами Кредитного договору № 103281920 відповідач отримав кредит у розмірі 18000 гривень строком на 105 днів з 20.10.2023.

Дата надання кредиту складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04.11.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 02.02.2024 (п. 1.3., 1.3.1., 1.3.2. Договору).

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідач ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «Мілоан» як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував, підписавши 20.10.2023 17:42:04 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: 842345, направленого на номер телефону: НОМЕР_1 (а.с. 19).

Анкета-заява на кредит № 103281920 від 20.10.2023 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 19зв).

Згідно із платіжним дорученням № 74840246 від 20.10.2023 ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 18000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 1103281920 (а.с. 20 зв).

28.02.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 103281920 від 20.10.2023 (а.с. 23-27).

Згідно з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04.02.2025 року) заборгованість відповідача перед позивачем становить 64086,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 18000 грн; заборгованість за відсотками - 44286,75 грн; заборгованість за комісією - 1800 грн. (а.с. 30)

26.02.2025 на адресу ОСОБА_1 позивачем направлено претензію з вимогою сплатити борг у сумі 64086,75 грн. (а.с. 30зв)

Отже, кредитний договір № 103281920 від 20.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.

Факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорюється.

Оцінюючи доводи скарги щодо стягнення відсотків, колегія суддів вказує таке.

Згідно із пунктом 3.3.2 Кредитного договору № 103281920 від 20.10.2023 позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни, передбачені п. 1.1-1.5 та п. 2.4 цього договору.

Кредитний договір № 103281920 від 20.10.2023 є договором про споживчий кредит, тому на правовідносини, що виникли під час його укладення та виконання, розповсюджується Закон України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року прийнято Закон України N 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IXвід 22листопада 2023 року) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З викладеного вище убачається, що починаючи з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, при цьому, протягом перших 120 днів, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно процента ставка не має перевищувати 2,5 %, та протягом наступних 120 днів, тобто 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно не має бути більшою ніж 1,5%.

Як убачається з матеріалів справи, з 24.12.2023 до 02.02.2024 (поточний період - 41 день) позикодавець нараховував відсотки за процентною ставкою 3,50 %, що перевищує максимально можливий розмір відсоткової ставки, встановленої законом у розмірі 2,5% в день.

Отже, за цей період часу розмір відсотків не може перевищувати 18450 грн, виходячи з розрахунку: 18000 грн (тіло кредиту)*2,5 %*41 день.

Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що з 44286,75 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, заявленої позивачем, стягненню підлягає лише 18450 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору № 103281920 від 20.10.2023 комісія за надання кредиту становить 1800 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Тобто, умовами укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі N 740/3852/19 (провадження N 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Зміст кредитного договору не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредитного договору, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на викладене вище, пункти 1.5.1., 2.2.1. кредитного договору № 103281920 від 20.10.2023, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в частині зобов`язання сплати позичальником комісії у розмірі 1800 грн, є нікчемними, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної вище суми грошових коштів відсутні.

Цим обставинам суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 1800 грн, на що слушно посилається скаржник.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, з урахуванням наведеного неправильного застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні шляхом зменшення суми заборгованості за кредитним договором № 103281920 від 20.10.2023 з 64086,75 до 36450 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подачу позовної заяви ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн, за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1375,21 грн (24255*100%/64086,75*3633,60), а сплачено 3633,60 грн.

Позов задоволено частково, що становить 56,88% (36450*100%/64086,75) від загальної ціни позову, а отже з відповідача підлягає стягненню за подачу позовної заяви 1377,86 грн (2422,40*56,88%), за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 593 грн (1375,21*43,12%), тому шляхом взаємозарахування з відповідача на користь позивача належить до стягнення 784,86 грн (1377,86-593).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Хроменкова Володимира Сергійовича задовольнити частково.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за Кредитним договором № 103281920 від 20.10.2023 з 64086,75 грн до 36450 грн.

Заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 червня 2025 року в частині судового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ - 35234236; адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) судовий збір у розмірі 784,86 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Дата складення повного тексту постанови - 22 вересня 2026 року

Судді: М.В. Назарова

В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко