Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №504/1635/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1589/26

Номер справи місцевого суду: 504/1635/26

Головуючий у першій інстанції Якимів А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

захисника – Пірога Сергія Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Пірога Сергія Васильовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

на постанову Доброславського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Доброславського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 05.04.2026 о 13.20 год. за адресою: с-ще Світле, дорога М14 21 км, керував автомобілем Фольксваген LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Пірог С.В., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- посилання в постанові суду на порушення п. 2.5. ПДР України, як на підставу притягнення до адміністративної відповідальності є некоректним і не відноситься до справи про адміністративне правопорушення, тим більше, що склад адміністративного правопорушення, визначений ч. 1 ст. 130 КУпАП, на зазначений тут п. 2.5 ПДР та і взагалі на ПДР не посилається і не відсилає до них, оскільки викладена в ч. 1 ст. 130 КУпАП правова норма є бланкетною, тобто такою, що закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, відсилає до норм іншого нормативного акта іншої галузі права;

- порушення п. 2.5. ПДР не є адміністративним правопорушенням, а відповідальність за порушення п. 2.5 ПДР не передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це неправомірно зазначено в постанові, оскільки в п. 2.5. ПДР йдеться не про відмову від проходження огляду на стан алкогольного чи іншого сп?яніння, а про обов`язок водія, невиконання якого не є адміністративним правопорушенням;

- довідка про отримання (неотримання) особою посвідчення водія не містить інформацію, що стосується відмови водія від проходження огляду на стан сп?яніння;

- висновок № 000685 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 05.04.2026 о 17.30 не є належним доказом, оскільки висновок неможливо встановити через неповне обстеження та не містить інформацію щодо предмета доказування - відмови;

- всупереч п. 2 розділу ІІІ основна частина огляду проводилась за відсутності поліцейського;

- всупереч п. 9 розділу III лікарі відмовились брати у водія кров на дослідження;

- всупереч п.п. 11 та 12 розділу III лікарі відмовились брати у водія як біологічне середовище для досліджень слину, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, крові, враховуючи, що ОСОБА_1 фізіологічно не зміг здати необхідну кількість сечі;

- всупереч п. 16 розділу III зміст висновку в присутності поліцейського водієві ніхто не повідомляв, так як при наданні водію висновку, поліцейського в приміщені медичного закладу не було;

- всупереч п. 17 розділу III запис в п. 10 висновку «висновок встановити неможливо через неповне обстеження» є нерозбірливим та незрозумілим чому лікарі не провели повне обстеження, оскільки водій виконував усі їхні вимоги, та навіть виявляв бажання здати додатково слину чи кров;

- всупереч п. 19 розділу III висновок складено при неповному обстеженні та за відсутності поліцейських;

- на відеозаписі відсутня інформація, що стосується відмови водія пройти огляд;

- позиція судді, що «під час проведення огляду ОСОБА_1 не вказував лікарю та поліцейським про наявність у нього будь-яких захворювань, які б призводили до затримки сечі, що підтверджується відеозаписом з бодікамер працівників поліції, а також і письмовими поясненнями ОСОБА_2 » не відповідає дійсності та матеріалам справи, оскільки під час знаходження водія в закладі охорони здоров?я, по-перше, водій повідомив медичному персоналу про наявні у нього медичні діагнози, пов`язані з частковим порушенням функції тазових органів з затримкою сечопуску, по-друге, бодікамери працівників поліції не працювали, так як поліцейські покинули приміщення, де перебував водій і медичний персонал, що означає, що суддя зробив висновок щодо того, що, буцімто «під час проведення огляду ОСОБА_1 не вказував лікарю та поліцейським про наявність у нього будь-яких захворювань, які б призводили до затримки сечі, що підтверджується відеозаписом з бодікамер працівників поліції» суперечить матеріалам справи, оскільки, тих відеозаписів бути не могло у зв`язку відсутністю поліцейських в приміщенні, а в матеріалах справи відсутні відеозаписи, здійснені в закладі охорони здоров?я, що визнано і суддею;

- у судді ж не було підстав вважати, що предметом дослідження біологічного середовища може бути лише сеча, так як в п. 11 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук є рівноцінними предметами дослідження біологічного середовища, а про необхідність «встановлення причин, які б свідчили про неможливість здати сечу як біологічне середовище», про що некоректно зазначено в постанові, в Інструкції взагалі нічого не зазначено, більше того, неможливість з боку водія виділити необхідну кількість сечі протягом трьох годин вже саме по собі об`єктивно свідчить про неможливість взяття зразків біологічних середовищ, вказаних у пункті 11 розділу III, що зобов`язує осіб, що проводять огляд, для дослідження біологічного середовища використати кров, чого вони протиправно не зробили.

В судовому засіданні захисник Пірог С.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , до судового засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. В судовому засіданні 12.08.2026 ОСОБА_1 підтримував доводи апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно з п. 12 вказаної Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, разом з тим такий висновок суду не підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632807 від 05.04.2026 року, 05.04.2026 о 13.20 год. за адресою: с-ще Світле, дорога М14 21 км, ОСОБА_1 керував автомобілем Фольксваген LT35, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. (а.с. 1)

Згідно з висновку № 000685 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 05.04.2026 року о 17.30 годині, висновок встановити неможливо через неповне обстеження (а.с. 5).

За письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.04.2026 року, останній, зокрема підтвердив факт керування ним транспортним засобом, його зупинку працівниками на блокпосту та виявлення останніми в нього ознак наркотичного сп`яніння, хоча не перебував в такому стані, вказав, що виконував вимоги працівників: продував в драгер, моргав, дивився на сонце, проте було недостатньо, від обстеження не відмовлявся, однак через фізіологічні причини не зміг здати зразок сечі (а.с. 6).

Відеозаписом, оглянутим судом під час розгляду справи, підтверджено, що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції на блокпосту, під час перевірки документів та особи, працівниками поліції встановлено наявність кримінального провадження щодо збуту наркотичних засобів (13:25:21). На запитання працівника поліції, чи вживає ОСОБА_1 будь-які речовини, останній відповів, що, крім чачі, нічого не вживав (13:27:54). На уточнювальне запитання поліцейського: «Травку якусь вживали?», ОСОБА_1 відповів заперечно (13:28:03).

Після цього працівник поліції перевірив зіниці очей та пальці рук ОСОБА_1 і зазначив, що вбачає в останнього ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук та зіниці очей, що не реагують на світло, у зв`язку з чим запропонував йому пройти огляд у медичному закладі (13:29:34). На зазначену пропозицію ОСОБА_1 запитав: «Ну, а если нет, то что?». У відповідь працівник поліції роз`яснив, що в разі відмови від проходження огляду буде складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, а також повідомив про передбачену цією статтею відповідальність. Після цього ОСОБА_1 погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду (13:30:34).

Надалі, перебуваючи у службовому автомобілі та прямуючи до медичного закладу, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти також огляд на стан алкогольного сп`яніння, пославшись на наявність запаху алкоголю з порожнини рота (13:46:08). За результатами огляду за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» стан алкогольного сп`яніння не встановлено (13:48).

Після прибуття до медичного закладу лікар запропонувала ОСОБА_1 пройти та взяти воду, після чого поліцейський разом з ОСОБА_1 вийшли з приміщення лікарні (14:39:21). Надалі відеозапис містить фрагменти подій, зафіксованих зі службового автомобіля, а також на іншому відеофайлі — ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи доводи скарги, що всупереч п.п. 11 та 12 розділу III лікарі відмовились брати у водія як біологічне середовище для досліджень слину, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, крові, враховуючи, що ОСОБА_1 фізіологічно не зміг здати необхідну кількість сечі, апеляційний суд вказує таке.

Правовий аналіз законодавства про адміністративні правопорушення дає підстави стверджувати про можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, лише у тому випадку, коли така відмова висловлена цією особою, або дії, бездіяльність особи фактично спрямовані на відмову від проходження такого огляду.

В обох випадках відмова від проходження огляду на стан сп`яніння повинна бути зафіксована належним чином та бути явною, очевидною, формою вини вчинення вказаного правопорушення є виключно умисел.

Пунктом 11 розділом III Інструкції № 1452/735 визначено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. (п. 12 розділу III Інструкції № 1452/735)

Отже, Інструкція чітко передбачає, що у разі неможливості взяття в обстежуваної особи сечі, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, тим більше, що саме кров поряд із сечею мала б використовуватися для проведення дослідження на вміст наркотичних речовин в організмі особи згідно з Інструкцією.

Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи наявний Консультаційний висновок спеціаліста від 14.04.2026, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено часткове порушення функцій тазових органів (ПФТО) із затримкою сечопуску (а.с. 22).

Зазначений висновок хоча і складений після проведення медичного огляду, однак об`єктивно підтверджує наявність у ОСОБА_1 порушення функції сечовипускання, що узгоджується з його доводами про неможливість надати необхідну кількість сечі для проведення дослідження.

Обставини справи у сукупності з вимогами пунктів 11 та 12 розділу III Інструкції свідчать про те, що фізіологічна нездатність ОСОБА_1 надати необхідну кількість сечі протягом відведеного для цього часу сама по собі не може розцінюватися як його відмова чи ухилення від проходження медичного огляду, що проводився в установленому законом порядку у разі, якщо працівниками медичного закладу не вжито заходів щодо відібрання інших видів біологічного середовища.

У зв`язку з тим, що в матеріалах справи відсутні відеозаписи проведення огляду безпосередньо в закладі охорони здоров`я, апеляційний суд позбавлений можливості пересвідчитись, чи було запропоновано ОСОБА_1 проведення дослідження з використанням іншого біологічного середовища або що лікарями вживалися заходи для його відбору, від чого ОСОБА_1 би відмовився в медичному закладі.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо звинувачення мають тлумачитися на користь особи, то підстави вважати, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння – відсутні.

Зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неодноразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадження слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В матеріалах справи також наявний Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Додаток № 4 до Інструкції № 1452/735, в якому у розділі 10, Висновок огляду зазначено, що « ОСОБА_1 , висновок: встановити неможливо через неповне обстеження» (а.с. 5).

Зазначене не свідчить про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а лише засвідчує неможливість дачі медичного висновку через неповне обстеження, проте не деталізує, в чому саме полягає така неповнота обстеження: суб`єктивно – через ухилення особи, ненадання достатньої кількості біологічного середовища або ненадання його взагалі, або ж об`єктивно - відсутність у медичному закладі певного обладнання, реагентів, недостатня кваліфікація медичного персоналу, тощо, а також якщо у висновку йдеться про обстеження, але неповне, то яке дослідження було проведено і чому воно є недостатнім для однозначного висновку.

Вказане у сукупності із відсутністю відеозапису подій в медичному закладі унеможливлює покладення такої неможливості виключно на ОСОБА_1 через наявність в його діях умислу на ухилення від проходження такого медичного огляду.

Враховуючи викладене, за відсутності об`єктивних даних, за якими ОСОБА_1 відмовився від проведеного огляду на стан наркотичного сп`яніння, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632807 від 05.04.2026 року та висновок № 000685 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не можуть вважатися належними доказами вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заразом апеляційний суд відзначає, що інші доводи скарги, як окремі підстави для скасування судового рішення, є безпідставними та не впливають на вирішення справи в цілому.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та визначив його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, а тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Пірога Сергія Васильовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , задовольнити.

Постанову Доброславського районного суду Одеської області від 30 червня 2026 року скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова