Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №484/2507/26 — Миколаївський апеляційний суд

22.09.26

22-ц/812/1833/26

Провадження №22-ц/812/1833/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників у письмовому провадженні цивільну справу № 484/2507/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області, під головуванням судді Панькова Дениса Анатолійовича у приміщенні цього суду 09 червня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

У травні 2026 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позов мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів - боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» (далі – КП «Первомайськводоканал») за комунальними платежами згідно з додатком № 1 до договору від 09 лютого 2026 року, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . Зазначений особовий рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_3 . Відповідно до вказаного особового рахунку за період з вересня 2021 року до жовтня 2023 року включно розмір заборгованості за надані послуги становить 916 грн. 50 коп. Актом зміни показників лічильника підтверджується, що показники передавалися, нарахування за надані послуги є вірними. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 475015273 від 29 квітня 2026 року) за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Відповідач не погасив заборгованість перед ФОП ОСОБА_2 , який є правонаступником КП «Первомайськводоканал».

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в сумі 1210 грн 09 коп., яка складається з 916 грн 50 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з вересня 2021 року до жовтня 2023 року, інфляційних втрат в розмірі 229 грн 56 коп., 3% річних в розмірі 64 грн 03 коп.

У відзиві відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що позивачем не було надано належних доказів переходу до позивача права вимоги саме щодо заборгованості відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 та не здійснив свого обов`язку щодо письмового повідомлення її, як потенційного боржника, щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Також, вказує, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних - незалежно від методики їх розрахунку і незастосування спеціального законодавства, чинного під час дії воєнного стану - є необґрунтованими через неповідомлення відповідача про заміну кредитора та дійсність зобов`язання. Крім того, на думку відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами факт існування заборгованості.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1210 грн 09 коп., яка складається з: 916 грн 50 коп. - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2021 року до жовтня 2023 року, інфляційних втрат в розмірі 229 грн 56 коп., 3% річних в розмірі 64 грн 03 коп., а також стягнуто витрати по сплаті судового збору в сумі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг та належним відповідачем у справі. Відповідно до нарахування за надані послуги за спірний період, за адресою АДРЕСА_1 , які містять повний і чіткий розмір нарахувань за кожен місяць, існує заборгованість за надані послуги в сумі 916 грн 50 коп.

Також суд установив, що позивач набув прав вимоги за вказаною заборгованістю на підставі договору відступлення права вимоги банкрута на аукціоні, укладеного 09 лютого 2026 року між КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 , яким визначено, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув право на нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат згідно долученого розрахунку, який відповідачем не спорстовано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначила, що позивач не здійснив свого обов`язку щодо письмового повідомлення відповідача як потенційного боржника щодо заміни кредитора у зобов`язанні, що свідчить про відсутність предмету спору. ОСОБА_1 вказує, що зверталася до позивача, просила надати завірені копії документів, які підтверджують заявлену заборгованість, натомість відповіді не отримала, тому позивач не надав їй можливості виконати заявлене боргове зобов`язання. У той же час, вимоги, заявлені у позовній заяві, є ширшими за заявлене зобов`язання, включають в себе інфляційні втрати, 3% річних, і компенсацію судових витрат (загалом 9541 грн 29 коп.). Відповідач підкреслює, що звернення до суду (судові витрати) та витрати на правову допомогу можна було уникнути, якби позивач надав необхідні докази наявності заборгованості та належності кредитора у зобов`язанні. Суд не здійснив їх оцінки долучених відповідачкою доказів. Вважає, що надані нею докази не можуть слугувати підставою для «альтернативного розрахунку», так як здебільшого фіксують покази лічильника, але одночасно піддають сумніву інформацію, яка міститься в доказах, наданих позивачем. Водночас, КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради як сторона договору про надання послуг водопостачання та водовідведення має низку зобов`язань, встановлених чинним законодавством. Зокрема, виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Проте з 2022 року по цей час відповідачка не отримувала від КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради рахунків на оплату спожитих послуг, як і усного чи письмового повідомлення про заборгованість. Оплата цих послуг здійснюється відповідачем періодично відповідно до показів лічильників. На думку ОСОБА_1 , невиконання КП «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради свого обов`язку щодо формування та надання рахунку на оплату фактично наданої послуги спричинили неможливість об`єктивного контролю/звірки позивачем стану обліку спожитих послуг та стану оплати за ці послуги. Саме тому єдиним видом доказів обліку, який має можливість подати позивач, є фотографії лічильників. Відповідачка зауважує, що акт зміни показників лічильника, який суд вважав належним та допустимим доказом при цьому суд першої інстанції не звернув уваги, що цей документ не є актом за своєю суттю (не містить важливу інформацію щодо того, хто здійснював зміну, яка уповноважена особа здійснила внесення змінених показників, підпис власника/ іншої особи тощо), і найголовніше - не може вважатися первинною документацією, яка підтверджує факт зміни обсягу спожитих послуг. Відповідач зазначає, що докази, подані позивачем на підтвердження розрахунку боргового зобов`язання, є внутрішніми документами КП «Первомайськводоканал», які не потребують підпису споживача послуги або будь-якої його дії, направленої на ознайомлення та підтвердження. Інших документів, якими КП «Первомайськводоканал» мав володіти відповідно до зобов`язань, які виникли у нього у зв`язку з наданням послуг водопостачання та водовідведення, таких як акти, що супроводжують перевірку зміни показників та періодичну повірку засобів вимірювальної техніки та мав передати новому кредитору, не надано. Також, ОСОБА_1 звертає увагу суду, що позовна заява була надіслана їй судом першої інстанції, а не позивачем, і отримана разом з ухвалою про відкриття провадження від 13 травня 2026 року. Вважає, що такі дії суду першої інстанції створили умови, за яких вона була позбавлена можливості ознайомитися з матеріалами справи до винесення ухвали про відкриття провадження та скористатися своїм правом подати заперечення, пояснення та міркування. Більше того, відповідач наголошує, що не мала змоги ознайомитися із відповіддю на відзив позивача, адже вона хоч і була надіслана на його адресу, але із використанням іншого поштового індексу (55210, замість 55213), що унеможливило вчасне отримання листа відповідачем, а отримала її вже разом із рішенням суду першої інстанції, тобто не мала змоги подати до суду заперечення. Окремо відповідач зазначає, що в ухвалі від 07 травня 2026 року про відкриття провадження у справі №484/2507/26 зазначено, що дану цивільну справу призначено до розгляду на 10:00 годину 08 червня 2026 року. Відповідь на відзив було надано суду першої інстанції у день призначеного розгляду, що виходять із тексту оскаржуваного рішення. Проте, суд першої інстанції розглянув справу наступного дня (09 червня 2026 року), не повідомивши відповідачку про перенесення дати судового розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 липня 2026 року - без змін та стягнути з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн., зазначивши, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат буде подано відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справа з урахуванням ціни позову та положень частини 1 статті 369 ЦПК розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду відповідає таким вимогам закону.

Як убачається із матеріалів справи і таке установив суд першої інстанції, постановою Господарського суду Миколаївської області від 31 березня 2025 року у справі № 915/28/24 Комунальне підприємство «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради визнаний банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура. 02 лютого 2026 року відбувся електронний аукціон №BRD001-UA-20260121-20415 з продажу майна банкрута по лоту №4, а саме: право вимоги грошової (дебіторської) заборгованості вказаного підприємства станом на 31 березня 2025 року. Відповідно до протоколу про результати аукціону від 02 лютого 2026 року позивач є його переможцем.

Згідно з протоколом про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02 лютого 2026 року : ціна або частина ціни, сплачена переможцем за лот (що становить залишок гарантійного внеску за вирахуванням винагороди оператора): 666963,13 грн без ПДВ (шістсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 13 копійок без ПДВ); сума залишку від ціни продажу лота, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону (за вирахуванням залишку сплаченого гарантійного внеску): 0,00 грн.; сума, яка підлягає поверненню переможцю електронного аукціону, у разі, коли сума гарантійного внеску, сплаченого таким переможцем аукціону більша за суму ціни продажу лота та винагороди оператора: 532 494,76 грн (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста дев`ятсот чотири гривні 76 копійок); винагорода оператора авторизованого електронного майданчика, через який переможцем аукціону придбано майно: 5 378,73 грн (п`ять тисяч триста сімдесят вісім гривень 73 копійки) у тому числі ПДВ 896,46 грн. Платіжна інструкція №2557 від 05 лютого 2026 року підтверджує оплату за лот №4 аукціону № BRD001-UA-20260121 -20415, а саме: 134468,37 грн. (а.с. 9).

09 лютого 2026 року на підставі електронного аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 між Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (далі за текстом - «Продавець», «Первісний кредитор» та/або «КП «Первомайськводоканал») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом - «Покупець», «Новий кредитор», «Позивач» та/або «ФОП ОСОБА_2 ») складено акт про придбання майна на аукціоні, згідно з яким Покупець сплатив Продавцю усі необхідні до сплати кошти, а Продавець передав (відступив) Покупцю право вимоги дебіторської заборгованості, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 42700456) на загальну суму 11205697,58 грн., в тому числі, заборгованість фізичних осіб (населення) на суму 8294061,14 грн., заборгованість фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб на суму 2911,636,44 грн. (а.с. 11).

09 лютого 2026 року КП «Первомайськводоканал» та ФОП ОСОБА_2 керуючись статтями 82, 87 Кодексу України з процедур банкрутства уклали договір відступлення права вимоги банкрута на аукціоні (далі за текстом - «Договір»). Згідно з пунктом 1 Договору на умовах даного Договору та на підставі Протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20260121-20415 від 02.02.2026 року, надалі Протокол, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги дебіторської заборгованості Первісного кредитора до контрагентів (боржників/солідарних боржників) за надані послуги, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом - Боржники. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Загальна сума вимог (дебіторської заборгованості) за цим Договором складає: 11 205 697,58 грн, обтяження відсутні. Пунктом 2 Договору передбачено, що за цим Договором Новий кредитор в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань та сплати Боржниками грошових коштів. Розмір Права вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права Первісного кредитора переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги. Пункт 5 Договору зазначає, що продаж дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма пов`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, 3% річних, а також процесуальними правами кредитора (а.с. 10).

Відповідно до додатку №1 до договору відступлення права вимоги банкрутів на аукціоні від 09 лютого 2026 року переможцю аукціону передано право вимоги за надані послуги до боржників Комунального підприємства «Первомайськводоканал» Первомайської міської ради, зокрема, за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відкритого на ОСОБА_1 в сумі 916 грн. (а.с. 11).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 квітня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №470 від 01 жовтня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко А.В. (а.с. 19).

Згідно відомостей Комунального підприємства «Первомайськводоканал» за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок з метою обліку спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та проведення їх оплати, за яким за період з жовтня вересня 2021 року по жовтень 2023 року рахується заборгованість в сумі в сумі 916 грн. 50 коп. (а.с. 14-18).

Як новий кредитор за зобов`язаннями споживача ОСОБА_1 перед КП «Первомайськводоканал» щодо сплати за спожиті послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, позивач просить стягнути з відповідачки несплачену заборгованість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком зважаючи на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (стаття 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Як встановив суд першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 є новим кредитором на підставі договору відступлення права вимоги банкрута Комунального підприємства «Первомайськводоканал» на аукціоні від 09 лютого 2026 року та акту про придбання майна на аукціоні від 09 лютого 2026 року до споживачів боржників за комунальними платежами згідно з додатком № 1 до договору від 09 лютого 2026 року, зокрема за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 916 грн 50 коп. за період з вересня 2021 року по жовтень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, отримавши право вимоги до боржників первісного кредитора за результатами електронного аукціону, має право звернення до суду з вказаним позовом до боржника ОСОБА_1 як власника квартири, за якою рахується борг за надані первісним кредитором житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують факт переходу до позивача у справі права вимоги за боргом, який виник у ОСОБА_1 перед Комунальним підприємством «Первомайськводоканал».

Зокрема, не спростовують такого висновку посилання відповідачки те, що позивач не повідомив її про заміну кредитора у зобов`язанні з оплати комунальних послуг, оскільки наслідком такого відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України є лише те, що виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Тлумачення частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у сфері надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж закону централізованого водопостачання, централізованого водовідведення віднесено до комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Частинами 2-4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виконавець послуги з централізованого водопостачання повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та величини тиску.

Згідно із частиною 1 статті 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Між первісним кредитором у справі - Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» та ОСОБА_1 як споживачем виникли фактичні відносини щодо надання відповідних комунальних послуг.

Відповідачка від наданих Комунальним підприємством «Первомайськводоканал» послуг у встановленому законом порядку не відмовлялася, доказів звернення у встановленому законом порядку із заявою про її відсутність у квартирі до виконавця послуг не зверталася, однак отримані послуги в повному обсязі не оплачувала.

Згідно з частиною 3 статті 11, частиною 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 68, 162 ЖК України наймачі житлових приміщень (власники) зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду» також встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.

Так, в силу частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги

Згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що первісний кредитор (Комунальне підприємство «Первомайськводоканал») обов`язок з надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до квартири, власником якої є ОСОБА_1 , виконав, доказів протилежного відповідачка не надала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у зазначеному у позовній заяві розмірі.

Доводи апеляційної скарги правильність такого висновку не спростовують.

Так, посилання відповідачки на відсутність у справі предмету спору та передчасність звернення до суду через ненадання їй можливості уточнити достовірність заявлених вимог та виконати їх ґрунтуються на хибному розумінні положень процесуального закону, оскільки законом не передбачено обов`язкового досудового вирішення подібних спорів, а вирішення питання часу звернення до суду належить до виключних прав позивача.

Стосовно доводу апеляційної скарги про відсутність у позивача первинних документів щодо внесення відомостей до особового рахунку, формування заборгованості та розбіжності у доказах, то апеляційний суд виходить з того, що саме особовий рахунок є первинним документом обліку стосовно споживачів комунальних послуг, а ОСОБА_1 внесені до нього відомості не спростувала.

Так, долучені відповідачкою до відзиву на позовну заяву доказу – фото лічильників не є доказами відсутності заборгованості або її неправильного обрахунку позивачем, оскільки не дають можливості ідентифікувати час, коли фото були зроблені.

Щодо посилань ОСОБА_1 на неотримання від виконавця послуг з водопостачання та водовідведення рахунків на оплату отриманих послуг, то на підтвердження таких обставин відповідачка в суді першої інстанції доказів, зокрема, звернень до надавача послуг або його засновника (міської ради), скарг не подала.

Також відповідачка не спростувала належними доказами у суді першої інстанції проведення оплати за спожиті послуги в більшому, ніж підтверджено наданими позивачем доказами.

Не приймається посилання відповідачки в апеляційній скарзі на публікацію у засобах масової інформації, які доведеність позовних вимог не спростовують.

За такого заперечення відповідачкою доведеності розміру заборгованості перед позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем надані відомості про нарахування заборгованості відповідно до встановлених тарифів та часткову сплату згідно особового рахунку, а доказів іншого обсягу споживання води та /або внесення оплати за отримані послуги в більшому, ніж довів позивач розмірі, а також свого розрахунку заборгованості відповідачка суду не подала.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання визначена статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5 договору про відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 09 лютого 2026 року, крім продажу дебіторської заборгованості здійснюється разом з усіма прив`язаними та похідними правами вимоги, у тому числі, правом на стягнення штрафних санкцій, пені, інфляційних втрат, а також процесуальними правами кредитора.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зважаючи на викладене, до позивача як до нового кредитора перейшло право вимоги щодо заборгованості, а також виникло право на стягнення визначених статтею 625 ЦК України нарахувань на прострочену заборгованість за надані послуги, що передбачено ЦК України та договором про відступлення права вимоги, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив і ці вимоги.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за послуги з централізованого опалення становить 916 грн. 50 коп. за період з вересня 2021 року по жовтень 2023 року, а розмір інфляційних втрат становить 229 грн 56 коп., 3% річних - 64 грн 03 коп., що підтверджено долученими до позовної заяви розрахунками, які ОСОБА_1 не спростувала.

Встановивши прострочення відповідачкою грошового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості з урахуванням обрахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Аргумент апеляційної скарги про штучність збільшення позивачем заборгованості за рахунок нарахування 3% річних та інфляційних втрат є помилковим, оскільки нарахування на підставі частини 2 статті 625 ЦПК України є наслідком невиконання саме відповідачкою (боржником) своїх зобов`язань, а не дій кредитора (позивача у справі).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

______________________________________________

Повна постанова складена 23 вересня 2026 року