Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №489/3018/26 — Миколаївський апеляційний суд

23.09.26

22-ц/812/1684/26

Справа № 489/3018/26 Головуючий у 1-й інстанції Коваленко І. В.

Провадження № 22ц/812/1684/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Круглікової А. В.,

із секретарем: Соловйовим М. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ ) «Укр Кредит Фінанс»,

на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Коваленка І. В. у місті Миколаєві, зі складенням повного судового рішення у справі

за позовом

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 108 568 грн 76 коп. загальної заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 18 серпня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1257-7420 із встановленням кредитного ліміту у розмірі 24 000 грн строком на 300 днів, починаючи з дати його видачі, та зі строком повернення кредиту 12 червня 2024 року, зі сплатою зниженої процентної ставки в розмірі 1,2% в день, а також стандартної процентної ставки за користування коштами у розмірі 1,5 % за кожний день користування протягом терміну дії договору, та кожні 14 днів згідно узгодженого графіку вносити платежі та сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 15 %.

Між тим, відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за укладеним з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договором про надання споживчого кредиту не виконані, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 121 144 грн 76 коп., яка складається з 24 000 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту, 96 912 грн простроченої заборгованості за процентами та 232 грн. 76 коп. простроченої заборгованості за комісією, з яких позивач, користуючись своїм правом на зменшення розміру позовних вимог, внаслідок застосування до позичальника програми лояльності, просить стягнути з нього суму заборгованості у загальному розмірі 108 568 грн 76 коп., яка складається із 24 000 грн простроченої заборгованості за кредитом та 84 568 грн 76 коп. простроченої заборгованості за процентами.

Клопотав про розгляд справи за відсутності його представника.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково, ухвалено про стягнення на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1257-7420 від 18 серпня 203 року в загальному розмірі 48 000 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Розподілені судові витрати.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з обґрунтованості вимог про стягнення боргу за тілом кредиту та необхідністю зменшення розміру процентів за їх неспівмірністю виданому розміру кредитних коштів, що суперечить принципам розумності та добросовісності.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, послався на умови кредитного договору, які є підставою для нарахування процентів за користування кредитом у зазначеному в договорі розмірі, та порядок нарахування яких не носить характер санкцій.

Зазначив, що позичальник не скористався своїм правом, передбаченим Законом України «Про захист прав споживачів» та не відмовився впродовж 14 днів від укладеного кредитного договору, а тому погодився на узгоджені з товариством умови кредитування. Це свідчить про обізнаність позичальника щодо умов кредитування, як під час підписання договору, так і до його укладання, внаслідок чого ці умови не можна вважати несправедливими, оскільки розмір процентів за користування кредитними коштами було визначено за спільною згодою сторін договору, відповідно до принципу свободи договору закріпленому статтею 627 ЦК України, а тому позивач має законне право на стягнення процентів за користування кредитом у передбаченому договором розмірі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначається, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Аналогічні положення містять статі 626, 628 ЦК України, де ще передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статей 1046, 1049 ЦК України визначається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положення цих статей застосовується і до відносин за кредитним договором, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» цієї глави і не випливає із суті кредитного договору, а особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина 3 статті 1054 ЦК України), зокрема, і стосовно нарахування процентів (стаття 1056? ЦК України)

З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2023 року, після ознайомлення з умовами кредитування, викладеними у паспорті споживчого кредитування та узгодження його загальної вартості в окремій таблиці, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1257-7420 за продуктом «На все», із встановленням кредитного ліміту у розмірі 24 000 грн строком на 300 днів, починаючи з дати перерахування коштів, та з визначенням дати повернення кредиту 12 червня 2024 року. За умовами кредитування позичальник взяв на себе обов`язок зі сплати за кожний день користування кредитними коштами зниженої процентної ставки 1,2 % в день за програмою лояльності, а також стандартної процентної ставки у розмірі 1,5 % за кожний день, після закінчення програми лояльності, та зобов`язався повертати кожні 14 днів визначені договором платежі згідно узгодженого графіку та сплатити комісію за видачу кредиту у розмірі 15 % (а.с.12-18, 26зв-28зв, 29-31).

Згідно рекомендованого графіку платежів позичальник мав вносити кожні 14 днів до 4 січня 2024 року платежі у розмірі 5 715 грн 62 коп. та останній платіж у розмірі 5 714 грн 68 коп.

Договір, додатки до нього та паспорт споживчого кредитування підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора А1651.

На виконання умов договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за допомогою системи LiqPay 18 серпня 2023 року о 20 год 28 хв здійснено переказ коштів на суму 24 000 грн для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена позичальником у змісті кредитного договору (а.с.18).

Таким чином у справі встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір із визначенням та узгодженням усіх суттєвих умов кредитування, зі складенням графіку повернення отриманого кредиту та сплатою процентів за його користування з визначенням процентних ставок за кожний день користування коштами.

В той же час за наданим позивачем розрахунком заборгованості слідує, що станом на дату виконання зобов`язання, 12 червня 2024 року, позичальником тіло кредиту в розмірі 24 000 грн не повернуто та не сплачено проценти за 300 днів користування цими коштами, внаслідок чого кредитором за період з 18 серпня по 28 вересня 2023 року нараховано проценти за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,20 % на день, та у подальшому, починаючи з 29 вересня 2023 року по 12 червня 2024 року за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5 %, а всього на підставі узгоджених умов договору нараховано процентів на загальну суму 96 912 грн, з яких позичальник просить стягнути лише 84 568 грн 76 коп. (а.с.6, 34-45).

Втім, встановивши такі обставини правильно, суд першої інстанції з незрозумілих причини застосував до правовідносин, що виникли між сторонами, в частині нарахування кредитором процентів за умовами узгодженого між ним та позичальником договору підстави для зменшення розміру такого нарахування, що не регулюють порядок визначення та сплати процентів за договорами кредиту та позики, так як помилково вважав, що оскільки розмір процентів значно перевищує розмір боргу за тілом кредиту, то у суду є підстави для зменшення розміру боргу за процентами, тобто фактично застосував положення, передбачені частиною 3 статті 551 ЦК України, які дають підстави суду зменшити розмір неустойки, а не процентів за користування кредитом.

При тому помилково застосував у справі висновки, викладені у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, які можуть бути встановлені за іншими обставинами та правовідносинами, що врегульовані іншими нормами матеріального права, а саме можливістю суду зменшити загальний розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

В той же час у справі, яка знаходиться на перегляді в суді апеляційної інстанції, позивачем у пред`явлених вимогах поставлене на розгляд суду інше питання про стягнення боргу за процентами за користування кредитними коштами, які обумовлені сторонами у кредитному договорі, тобто в порядку статями 1048, 10561 ЦК України, а не у вигляді річних процентів, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в порядку статті 625 ЦК України.

Отже, у цій справі кредитором нараховані проценти за договором, відповідно до його умов та визначеного сторонами графіку, в межах вказаних сум загальних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

За наведеного та з урахуванням відсутності у чинному цивільному законодавстві положень щодо можливості зменшити розмір процентів, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами до набрання чинності частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження розміру денної процентної ставки, колегія суддів висновує, що у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру процентів, нарахованих кредитором. А тому, з огляду на відмову у задоволенні в частині вимог, рішення суду в частині вирішення позову та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню, а не зміні, з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення на користь товариства з відповідача боргу в загальній сумі 108 568 грн 76 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24 000 грн та 84 568 грн 76 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

В той же час рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, за яким слід збільшити розмір сум, стягнутих за цією частиною рішення, а саме стягнути на користь позивача з відповідача 2 662 грн 40 коп., сплаченого судового збору.

Крім того відповідно до статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Укр Кредит Фінанс» слід стягнути судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 227 грн 97 коп., виходячи з розміру сум, які достягнуті у суді апеляційної інстанції, не зважаючи на скасування рішення суду, а не його зміну, у зв`язку з допущеною судом помилкою у визначені порядку задоволення вимог.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2026 року в частині вирішення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за договором про відкриття кредитної лінії №1257-7420 від 18 серпня 2023 року загальну суму боргу в розмірі 108 568 грн 76 коп., яка складається з 24 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 84 568 грн 76 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2026 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Укр Кредит Фінанс» 2 662 грн 40 коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Укр Кредит Фінанс» 2 227 грн 97 коп. судових витрат за апеляційний перегляд справи.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді Т. В. Крамаренко

А. В. Круглікова