Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №489/9945/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.09.26

22-ц/812/1666/26

Справа № 489/9945/25 Головуюча у 1-й інстанції Рум`янцева Н. О.

Провадження № 22ц/812/1666/26 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої- судді : Ямкової О.О.,

суддів: Крамаренко Т. В., Круглікової А. В.,

із секретарем: Соловйовим М. А.,

за участю: представника позивачки – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Кібеця Р. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , яка подана

від її імені адвокаткою Ткачук Ганною Миколаївною,

на рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 3 червня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Рум`янцевої Н. О., в приміщенні суду в місті Миколаєві о 10год 30хв зі складенням повного судового рішення, у справі

за позовом

ОСОБА_2

до Публічного акціонерного товариства (ПуАТ) «Фідобанк»,

Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Ерсте Банк»,

третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Консалт Солюшенс»,

про визнання іпотеки припиненою та скасування запису

про обтяження нерухомого майна,

В С Т А Н О В И Л А:

11 грудня 2025 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокатка, звернулася із позовом до ПуАТ «Фідобанк», ВАТ «Ерсте Банк», третя особа – ТОВ «Консалт Солюшенс», про визнання припиненою іпотеки квартири АДРЕСА_1 , що виникла на підставі іпотечного договору №2965 від 4.06.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Ерсте Банк» в забезпечення кредитного зобов`язання позивачки.

Позов обґрунтовувала тим, що 4 червня 2008 року між нею та ВАТ «Ерсте Банк» укладено кредитний договір №014/5865/2/16853, за яким нею отримано кредит на суму 344800грн, та в його забезпечення між тими ж самими сторонами укладено договір іпотеки на набуту позивачкою на праві власності спірну квартиру АДРЕСА_2 .

В період дії строку договорів, ВАТ «Ерсте Банк» звернувся до приватного нотаріуса, яким 29 вересня 2009 року вчинений виконавчий напис №1605 про звернення стягнення на іпотечне майно – квартиру, в рахунок погашення заборгованості позивачки на суму 385 658 грн 69 коп.

У подальшому, у зв`язку з неможливістю проведення торгів з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу, 25 жовтня 2012 року банком зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 за собою, а борг за кредитним договором позивачки вважався погашеним.

Втім, протокол торгів, що не відбулися, та відповідне свідоцтво про право власності скасовані за поданою позивачкою заявою на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 6 серпня 2014 року.

18 листопада 2025 року за зверненням позивачки у відповідному реєстрі відновлений запис про її право власності на квартиру АДРЕСА_1 , з наявним обмеженням, яке зареєстровано за іпотекодержателем ВАТ «Ерсте Банк».

Після скасування свідоцтва права власності на іпотечне майно за банком та відновлення позивачкою реєстрації свого права власності на квартиру, наявність чинного обмеження у відповідному реєстрі, заважає їй розпоряджатися належним майном.

Тому просила визнати іпотеку припиненою, з огляду на ліквідацію ВАТ «Ерсте Банк», який був єдиним іпотекодержателем та не передав право вимоги іншим особам, обмеження щодо якого дотепер міститься у відповідному реєстрі, так як наразі Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» теж перебуває у процедурі ліквідації, правонаступником якого Фонд гарантування вкладів не є. Крім того слід врахувати, що на іпотечне майно накладено арешт, але право на звернення стягнення на це майно будь-яким кредитором є втраченим.

30 грудня 2025 року представником відповідача Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» подана заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи правонаступника кредитора – ТОВ «Консалт Солюшенс».

У цей же день відповідачем надано відзив, у якому його представником зазначено, що ВАТ «Ерсте Банк» не є належним відповідачем у справі, оскільки у зв`язку з його реорганізацією, його права та обов`язки перейшли до ПуАТ «Фідобанк». Наразі ПуАТ перебуває в процедурі ліквідації, але не є ліквідованим, і повноваження з його управління та контролю набуто Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто Фонд є уповноваженим представником банку, який знаходиться в процедурі ліквідації, але не є його правонаступником.

З огляду на оскарження позивачкою вчиненого нотаріусом виконавчого напису та свідоцтва про право власності ВАТ «Ерсте Банк» на іпотечне майно, попередній кредитор був позбавлений права на спірну квартиру вартістю 372 660 грн, вимоги за якою передані спочатку ПуАТ «Фідобанк», а в подальшому відступлені ТОВ «Консалт Солюшенс». Тому вважав відсутніми підстави для зняття обмежень на іпотечне майно та припинення права на іпотеку, з наведенням судової практики щодо визнання угод недійсними.

22 лютого 2026 року представницею позивачки подано клопотання про зобов`язання відповідача ПуАТ «Фідобанк» та третю особу ТОВ «Консалт Солюшенс» надати документи на підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до інших.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 лютого 2026 року клопотання представниці позивачки задоволено, витребувані відповідні документи від відповідача та третьої особи.

19 березня 2026 року ТОВ «Консалт Солюшенс» та ПуАТ «Фідобанк» до суду надані копії витребуваних судом документів.

Рішенням Інгульського районного суду міста Миколаєва від 3 червня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, з огляду на відступлення права вимоги первісним кредитором, яке досі позивачкою не виконано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокатка Ткачук Г. М. посилаючись відсутність обґрунтування прийнятого судом рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким її вимоги задовольнити.

У скарзі навела обставини справи та зазначила, що ліквідація ПуАТ «Фідобанк», а також відсутність на виконанні виконавчих документів з примусового виконання кредитного договору, а також з 2012 року не пред`явлення кредитором вимоги до позивачки, є підставою для припинення іпотеки.

Крім того, вказала, що сплата за отримання права вимоги на користь первісного кредитора іншим, та в подальшому третьою особою на користь ліквідованого банка, задовольнило вимоги кредиторів за її зобов`язанням, за яким у банків відсутнє до неї, як боржниці, право вимоги, і тому ці обставини є підставою для припинення похідного зобов`язання за іпотекою.

Відзивів від інших учасників справи до суду не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

При вирішенні справи, судом встановлено, що 4 червня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/5865/2/16853, за яким остання отримала кредитні кошти в сумі 344 800 грн зі строком їх повернення до 3 червня 2023 року під 16% річних (а.с.32-34, 21-25).

На забезпечення виконання кредитного договору, в той же день, між банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.27-31).

За порушення ОСОБА_3 зобов`язання первісний кредитор ВАТ «Ерсте Банк» звернувся до приватного нотаріуса, яким 29 вересня 2009 року вчинений виконавчий напис №1605 про звернення стягнення на квартиру в рахунок погашення кредитної заборгованості в розмірі 381 415 грн 69 коп. (а.с.22)

Виконавчий напис передано на виконання, за наслідками якого 12 жовтня 2012 року АТ «Ерсте Банк» отримав у власність предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (а.с.22).

Не погодившись з передачею майна кредитору, ОСОБА_3 оскаржила протокол проведення торгів з виконання виконавчого напису нотаріуса та видане на його виконання АТ «Ерсте Банк» свідоцтво про право власності на іпотечне майно. За наслідками розгляду спору, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 6 серпня 2014 року протокол придбання іпотеки АТ «Ерсте Банк» визнано недійсним, а свідоцтво про право власності, видане 25 жовтня 2012 року на ім`я банка, визнано недійсним (а.с.21-23).

Одночасно, за позовом першого правонаступника АТ «Ерсте Банк» - ПАТ «Фідокомбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на підставі заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2013 року з позичальниці ОСОБА_4 на користь ПАТ «Фідокомбанк» за кредитним договором №014/5865/2/16853 від 4 червня 2008 року стягнута заборгованість в розмірі 244 309 грн 11 коп. (а.с.174-175).

З ухвали Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2026 року, постановленої у межах цивільної справи за позовом ПАТ «Фідокомбанк» до ОСОБА_3 , вбачається, що виконавчий лист з виконання заочного рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24 вересня 2013 року знаходився на примусовому виконанні, яке 12 травня 2026 року завершено з підстав, визначених пунктом 7 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого судом встановлено, що строк виконання рішення не сплив і виконавчий лист може бути повторно пред`явлено стягувачем до виконання (а.с.176-177).

В той же час на підставі цієї ухвали судом відмовлено у заміні стягувача у виконавчому листі з мотивів не надання ТОВ «Консалт Солюшенс» доказів на підтвердження переходу до товариства права вимоги за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута на підставі заочного рішення суду від 24 вересня 2013 року, оскільки за договором №GL1N019277_DZ, що укладений між ПуАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс», до товариства перейшло право на майно вартістю 372 660грн, яке вибуло з власності АТ «Ерсте Банк», внаслідок чого було передано від АТ «Ерсте Банк» його правонаступникам.

Отже, з огляду на оформлення первісним кредитором права власності на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 372 660 грн, правовстановлюючий документ на яке у подальшому скасовано на підставі рішення суду за заявою позичальниці, яка в той же час є майном, що забезпечує зобов`язання за кредитним договором, заборгованість за яким стягнута на підставі заочного рішення суду, строк виконання якого не сплив, слід дійти висновку, що право на вимогу за іпотечним договором стосовно предмету іпотеки передано первісним кредитором наступному за договором відступлення вимоги та дані про цей договір зазначено у реєстрі боржників при передачі права вимоги від ПуАТ «Фідобанк» до ТОВ «Консалт Солюшенс».

Тобто перехід прав вимоги від ПуАТ «Фідобанк» до ТОВ «Консалт Солюшенс» в частині предмета іпотеки встановлено, як наданими документами з реєстром боржників, так і ухвалою суду від 23 липня 2026 року. При тому встановити чи перейшло право вимоги про стягнення за кредитним договором, заборгованість за яким визначено на підставі заочного рішення суду від 24 вересня 2013 року, та строк примусового виконання якого не сплив, в межах наданих матеріалів цивільної справи, яка знаходиться на апеляційному перегляді, не є можливим.

В той же час з наданих судам матеріалів достатньо для обґрунтування висновків про відхилення наведених позивачкою та її представницею доводів щодо наявності підстав для припинення іпотеки та скасування обтяжень.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статей 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбаченого договором або законом, зобов`язання може припинятися не лише виконанням, проведеним належним чином, а ще у випадку ліквідації юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншим нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу.

За такого та з врахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, які належним чином перепровірені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що як на момент звернення позивачки до суду із цим позовом, так і на момент апеляційного перегляду рішення, позичальницею взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, які забезпечені іпотекою, належним чином не виконанні. Строк виконання зобов`язань не сплив. Юридична особа кредитора, у розумінні статті 609 ЦК України, не є ліквідованою, як зокрема, ПуАТ «Фідобанк», який знаходиться в процесі ліквідації, але не є виключеним із реєстру юридичних осіб.

Оскільки сам іпотечний договір, як забезпечення основного зобов`язання, є похідним, то підстави його припинення залежать безпосередньо від належного виконання основного зобов`язання, і тому, з огляду на правильно встановлені судом першої інстанції обставини справи, до виниклих між сторонами правовідносин, крім статей 3, 5, 17 Закону України «Про іпотеку», слід застосувати виключення, визначені у статті 609 ЦК України, та зробити висновок, що основне зобов`язання, строк виконання за яким не сплив, не є виконаним, а належний кредитор, як юридична особа не ліквідований та свої зобов`язання, зокрема, відносно іпотечного майна, передав третій особі. За такого судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про необґрунтованість заявлених вимог про припинення іпотечного договору та скасування певних обтяжень.

Отже, рішення суду по своїй суті ухвалено у відповідності до встановлених обставин справи, але без належного обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ПуАТ «Фідобанк», що відповідно є підставою для його зміни з викладення мотивувальної частини рішення суду у редакції цієї постанови згідно до пункту 6 частини 1 статті 376 ЦПК України.

При тому доводи апелянтки про ліквідацію юрособи ПуАТ «Фідобанк» та відсутність його правонаступництва у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не відповідають положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, оскільки з огляду на підтвердження відповідачем обставин того, що банк знаходиться в стані припинення та його не виключено із реєстру юридичних осіб, він може брати участь у розгляді справи в якості її учасника, та від його імені у даній цивільній справі діє уповноважена особа, яка наділена процесуальним правом та обов`язком, а отже, порушень з цього боку, судом першої інстанції не допущено.

В той же час судом не звернута увага на залучення до участі у справі в якості відповідача – АТ «Ерсте Банк», юридична особа якого припинена шляхом реорганізації та його правонаступника залучено до участі у справі.

Тому відповідно до пункту 6 частини 1 статті 186 ЦПК України провадження у цій справі в частині пред`явлення позову до ВАТ «Ерсте Банк», особа якої припинена, а до участі у справі залучено іншу юридичну особу, яка є правонаступником припиненої, місцевим судом не повинно було відкриватися, внаслідок чого згідно до частини 1 статті 377 ЦПК України в цій частині рішення суду підлягаю скасуванню із закриттям провадження у справі.

Слід також звернути увагу на залучення ТОВ «Консалт Солюшенс» в якості третьої особи, замість співвідповідача у справі, так як товариством підтверджено отримання від попередніх кредиторів вимог за предметом іпотеки, без надання доказів про отримання вимоги про стягнення боргу за кредитним договором на підставі заочного рішення суду.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом принципу диспозитивності визначення відповідачів, співвідповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає, та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Отже, визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2023 року у справі №686/20282/21).

Тобто сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача, оскільки за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Такими особами у справі про припинення іпотеки та скасування обтяжень повинні бути ті особи, на права та інтереси яких вплине рішення суду внаслідок можливого задоволення вимог особи, що ініціювала провадження, тобто усі кредитори, які мають право висувати вимоги до позичальниці та іпотекодательниці.

Таким чином, незважаючи на необґрунтованість вимог пред`явлених до ПуАТ «Фідобанк», слід звернути увагу на відсутність у справі усіх кредиторів, зокрема і третьої особи, яка не брала участь у якості співвідповідача.

За наведених обставин оскаржуване рішення суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, так як на час розгляду справи у суду відсутні усі належні докази про повний перехід прав та обов`язків ПуАТ «Фідобанк», який є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», до ТОВ «Консалт Солюшенс», що було б підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з процесуальних підстав.

Підстав для перерозподілу витрат в суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 377, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана від її імені адвокаткою Ткачук Ганною Миколаївною, - задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 3 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Ерсте банк» – скасувати та провадження в цій частині закрити.

Рішення Інгульського районного суду міста Миколаєва від 3 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді А. В. Круглікова

Т. В. Крамаренко