Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №465/3192/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/3192/24 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський Ю.М

Провадження № 22-ц/811/3553/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: ОСОБА_1 та її представники – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення юридичних фактів, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення юридичних фактів.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув рядовий солдат ОСОБА_5 , командир бойової машини – оператор відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління та артилерійської розвідки батареї управління та артилерійської розвідки бригади військової частини, в результаті вибухового руйнування голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій в районі міста Попасна, Попаснянського району, Луганської області.

10 лютого 2023 року вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, як член сім`ї загиблого військовослужбовця.

Однак, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/2890 від 07 березня 2023 року їй було повідомлено про відсутність підстав для визначення їй права на отримання одноразової грошової допомоги та подання висновку до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з огляду на відсутність достатніх документів.

Вказувала, що з 2005 року вона та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання вони разом несли витрати на оплату комунальних послуг та інших послуг з обслуговування квартири, робили ремонт у квартирі, купували побутову техніку. Факт ведення спільного побуту з ОСОБА_5 можуть підтвердити сусіди.

Стверджувала, що завжди підтримувала відносини із сином загиблого, була присутня під час поховання ОСОБА_5 на Полі Почесних поховань.

Крім цього, 13 листопада 2016 року ОСОБА_6 (мати ОСОБА_5 ) уповноважила її одержувати пенсії, оформляти, поновлювати, отримувати банківські платіжні картки, вести справи у всіх судових установах з усіма правами.

Покликалася на те, що вона та ОСОБА_5 проживали спільно близько 20 років, піклувались один про одного, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, спільні витрати.

З наведених підстав просила встановити факт постійного спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 в період з 10 червня 2005 року по дату загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт, що вона та загиблий військовослужбовець ОСОБА_5 були членами однієї сім`ї з 10 червня 2005 року по дату його загибелі, оскільки спільно проживали разом, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення юридичних фактів – задоволено.

Встановлено факт постійного спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 в період з 10 червня 2005 року по дату загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт, що ОСОБА_1 та загиблий військовослужбовець ОСОБА_5 були членами однієї сім`ї з 10 червня 2005 року по дату загибелі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спільно проживали разом, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 рокуоскаржило Міністерство оборони України.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в матеріалах справи відсутні докази спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ведення спільного господарства та наявності між ними спільних прав та обов`язків.

Навіть за умови доведеності факту спільного проживання позивачки із загиблим, цей факт не підтверджує факт проживання саме однією сім`єю, оскільки не доведено наявності спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного використання тощо, що притаманні для сім`ї та засвідчують реальність сімейних відносин.

Спільне проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

В матеріалах справи наявні суперечності щодо адресу проживання позивачки та часу їхнього спільного проживання загиблим, оскільки в позовних вимогах вона просить встановити факт проживання з 10 червня 2005 року в квартирі АДРЕСА_2 , однак у поданій позивачкою заяві до ІНФОРМАЦІЯ_3 , вона вказує, що проживала з ОСОБА_5 з червня 2019 року, при цьому зазначаючи адресу для листування – квартиру АДРЕСА_3 .

Суд не допитав сусідів за місцем проживання позивача та не врахував, що відповідач ОСОБА_4 є зацікавленою особою в даній справі.

ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак з позовом про встановлення факту спільного проживання позивач звернулася лише через рік після його загибелі.

У наказі командира військової частини НОМЕР_1 № 103 від 22 квітня 2022 року про виключення із списків зазначено лише сина загиблого – ОСОБА_7 , а будь-які відомості про ОСОБА_1 відсутні.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою надано докази її проживання з ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зокрема, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім`ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтва про смерть одного з осіб, які вважали себе подружжям; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що чоловік та жінка вважали себе подружжям, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц та в постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 27 березня 2025 року у справі № 127/10809/23.

З матеріалів справи, а саме з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер приблизно 09 квітня 2022 року, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) 20 квітня 2022 року зроблено актовий запис №2477.

Лікарським свідоцтвом про смерть №450/2022 від 12 квітня 2022 року та довідкою про причину смерті, причиною смерті ОСОБА_5 вказано ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій, вибухове руйнування голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків.

З довідки військової частини НОМЕР_1 від 27 квітня 2022 року №704 вбачається, що ОСОБА_5 дійсно в період з 04 березня 2022 року по 08 квітня 2022 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні її здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.

Грошовим атестатом, який видано військовою частиною НОМЕР_1 26 квітня 2022 року №198 визначено, що ОСОБА_5 виплачено такі види грошового забезпечення: до 30 квітня 2022 року оклад за військовим званням у сумі 530,00 гривень; до 30 квітня 2022 року посадовий оклад за 5 тарифним розрядом у сумі 2820,00 грн. Щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме премію у розмірі 277 811,40 грн. та 2177,50 грн.

Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_4 військовою частиною НОМЕР_1 надіслано сповіщення про смерть №252 від 22 квітня 2022 року, в якому його повідомлено про те, що його батько, оператор відділення збору та обробки даних розвідки пункту управління артилерійською розвідкою батереї управління та артилерійської розвідки бригади військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу25 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_5 , Львівської області, загинув приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті вибухового руйнування голови, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків, ушкодження внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій.

Факт загибелі ОСОБА_5 підтверджується також витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №10 від 22 квітня 2022 року та витягом з наказу командира НОМЕР_3 окремої механізованої бригади №43-РС від 26 квітня 2022 року.

Крім того, свідоцтво про поховання №2982, згідно якого ОСОБА_5 похований на Полі Почесних поховань 86А Личаківського кладовища, розміщеного в м.Львові на вул. Мечникова видано 21 квітня 2022 року сину ОСОБА_5 - ОСОБА_4 .

З акту ЛКП «Старий Львів» від 11 листопада 2022 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 . Разом з нею проживав, але не був зареєстрований громадянин ОСОБА_5 , який помер приблизно ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також вони вели спільне господарство.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26 травня 2005 року №7353051 підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартирою АДРЕСА_2 .

Згідно довідки Центру обліку та нічного перебування бездомних осіб Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 16 квітня 2019 року №360, ОСОБА_5 перебував на обслуговуванні у Центрі обліку та нічного перебування бездомних осіб з 16.04.2019 року.

Крім того, ОСОБА_5 з 20 червня 2019 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 20 червня 2019 року.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 та згідно довідки про доходи №8753 1077 2575 1374 за період з 01 січня 2022 року по 30 червня 2022 року отримала пенсію в розмірі 12 293,42 грн.

23 серпня 2004 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвали шлюб, що вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №340.

ОСОБА_5 та ОСОБА_8 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що свідчить свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис №2864.

03 листопада 2016 року ОСОБА_6 видала на ім`я ОСОБА_1 , довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л.В. №2288 та уповноважила її одержувати пенсії, оформляти, поновлювати, отримувати банківські платіжні картки, вести справи у всіх судових установах з усіма правами.

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , актовий запис №1080 підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6 .

Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №380/12477/23 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.

Встановлено, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, ОСОБА_5 , під час виконання ним обов`язків військової служби в розмірі 15 000 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого .2022 року.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №С/2890 від 07 березня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для визначення їй права на отримання одноразової грошової допомоги та подання висновку до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум з огляду на відсутність достатніх документів. Необхідно надати документи, які відповідно до Сімейного кодексу України підтверджують, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого рядового ОСОБА_5 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та про наявність взаємних прав та обов`язків) або перебувала на його утриманні.

З нотаріально посвідченої заяви №1038 від 04 червня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 на даний час в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах як в Україні так і поза її межами не перебуває та ніколи не перебувала в зареєстрованому шлюбі.

Згідно листа Третьої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 31 жовтня 2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась.

Оцінюючи надані позивачкою докази, колегія суддів вважає, що встановлені фактичні обставини в їх сукупності не підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позивачка в позовній заяві покликалася на те, що вона та ОСОБА_5 з 2005 року спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, між сторонами були розподілені сімейні обов`язки.

Однак, ОСОБА_5 перебував на обліку в Центрі обліку громадян, як особа, яка не має постійного проживання, і переважне місце знаходження може бути зареєстровано за юридичною адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач також зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_5 сторони разом несли витрати на оплату комунальних послуг та інших послуг з обслуговування квартири, робили ремонт у квартирі, купували побутову техніку тощо.

Однак, наданий позивачкою рахунок про купівлю кухонного приладдя та побутових речей не підтверджують, що ці витрати здійснювалися в спільних інтересах для утримання майна з метою ведення спільного господарства. Крім того, у цьому рахунку платником зазначено лише ОСОБА_1 .

На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 позивачкою також надано фотознімки, однак ці фотознімки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Відтак, на думку колегії суддів, матеріали справи не містять беззаперечних доказів спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності спільних прав і обов`язків в їх сукупності, які б дозволяли встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому відсутні підстави для встановлення факту, який просила встановити заявник, звертаючись із заявою до суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційну скаргу Міністерства оборони України, то з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України підлягає стягненню 2 906, 88 грн. судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 02 жовтня 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення юридичних фактів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України 2 906 (дві тисячі дев`ятсот шість) гривень 88 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.