Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №334/5687/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/5687/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/5687/25 Головуючий в 1 інст. Добрєв М.В.

Провадження № 33/807/984/26 Доповідач в 2 інст. Клименко Л.В.

Категорія ч. 1 ст.483 МК України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Клименко Л.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – в режимі відеоконференції, захисника – адвоката Войдюка Р.В. – в режимі відеоконференції, представника Запорізької митниці – Ткача В.В., розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Войдюка Р.В. на постанову Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 50507 (п`ятдесят тисяч п`ятсот сім) гривень 52 копійки, з конфіскацією транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO, кузов № НОМЕР_1 , який є безпосереднім предметом порушення митних правил, стягнуто судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок,

ВСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України за наступних обставин.

08.10.2022 громадянином України ОСОБА_1 було ввезено на митну територію України транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_2 .

Під час ввезення на митну територію України транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 до Волинської митниці серед інших документів ОСОБА_1 було надано декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.10.2022, де в розділі «Отримувач» вказано В/Ч НОМЕР_2 , в розділі «Вид допомоги» зазначено транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 та звернення від 05.10.2022 № 2075 за підписом командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

Запорізькою митницею отримано пояснення ОСОБА_3 (вх. від 28.05.2025 № 2241/10-26), в яких зазначено, що звернення від 05.10.2022 № 2075 ОСОБА_4 не підписував.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.06.2025 № 101/2794 зазначений транспортний засіб в уніфікованій електронно-обліковій системі зареєстрованих транспортних засобів Збройних сил України не зареєстрований.

З метою визначення вартості зазначених транспортних засобів, управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил направлено службову записку від 16.06.2025 № 20/20-01/3299 на адресу управління контролю та адміністрування митних платежів.

Згідно службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Запорізької митниці від 17.06.2025 № 15/15-02/3343 митна вартість транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO (кузов № НОМЕР_1 ) на дату ввезення на митну територію України 08.10.2022 становить 2800 Євро (101015,04 грн. по курсу НБУ на 08.10.2022).

Таким чином, громадянином України ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару – MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо отримувача товару, а саме: декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.10.2022, звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 № 2075, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Войдюк Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

В обґрунтування скарги зазначає, що суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає наявність прямого умислу, тобто винна особа усвідомлює обставини та характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не було достеменно встановлено вини ОСОБА_1 , яка виразилась в умислі на переміщення товару через митний контроль із поданням нібито підробленого документу. Судом також не надано оцінки відсутності у матеріалах справи доказів використання ОСОБА_1 підробленого документу.

Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку, що матеріали справи, надані Запорізькою митницею, містять достатньо доказів для встановлення вини ОСОБА_1 .

Зауважує, що відповідно до оскаржуваної постанови, як на підставу для переміщення транспортного засобу, ОСОБА_1 було надано письмове звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 року № 2075 за підписом командира військової частини щодо ввезення транспортного засобу як гуманітарної допомоги, яке за припущенням суду першої інстанції, є підробленим. На думку суду, факт підроблення заяви військової частини підтверджується матеріалами справи, зокрема поясненнями командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 від 26.05.2025 року, з яких слідує, що останній не підписував такого звернення до Волинської митниці.

Натомість, висновок про використання особою підробленого документа має ґрунтуватися на належних та допустимих доказах. За загальним правилом, для встановлення факту підробки підпису необхідним є проведення почеркознавчої експертизи. Проте, матеріали справи не містять висновку експерта про те, що лист командира військової частини ОСОБА_3 є підробленим або містить ознаки підробки.

Зазначає, що після ввезення транспортного засобу на територію України, він був переданий військовослужбовцям. Підставою для ввезення транспортного засобу в України стало отримання ОСОБА_1 заяви від військової частини про визначення автомобіля гуманітарною допомогою. Ця заява містила підпис уповноваженої особи та була засвідчена офіційною гербовою печаткою ВЧ НОМЕР_2 , доступ до якої неможливий для ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 вважав, що отримана ним заява була власноруч підписана уповноваженою особою військової частини, а тому не міг знати, що така заява може містити недостовірну інформацію, не мав жодних сумнівів щодо дійсності документа та його законності.

Наголошує на тому, що подальше не вчинення ВЧ НОМЕР_2 дій щодо реєстрації транспортного засобу у відповідних реєстрах Міністерства оборони України не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Стверджує, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи захисника про те, що у протоколі зазначено про ввезення на митну територію України транспортний засіб «MITSUBISHI PAJERO», натомість в запиті, адресованому командиру військової частини, йде мова про автомобіль «MITSUBISHI PAJERO SPORT», які є абсолютно різними моделями, мають різні встановлені ціни, а отже й різні митні нарахування.

20 липня 2026 року до Запорізького апеляційного суду із запереченнями на апеляційну скаргу звернувся представник Запорізької митниці Ткач В.В., в яких зазначено, що апеляційна скарга адвоката Войдюка Р.В. не підлягає задоволенню, а постанова Дніпровського районного суду м. Запоріжжя має бути залишена без змін, у зв`язку з повним та об`єктивним дослідженням всіх доказів та матеріалів справи.

Вказує, що не відповідає дійсності посилання в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваній постанові суд зазначає, що « ОСОБА_1 до митного оформлення як підставу для переміщення транспортного засобу, було надано письмове звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 року № 2075 за підписом командира ВЧ НОМЕР_2 , щодо ввезення транспортного засобу як гуманітарної допомоги, яке за припущенням суду є підробленим». Однак, суддею в постанові не зазначено, що звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 № 2075 є підробленим, це лише припущення самого адвоката.

Натомість, суддя в постанові приходить до висновку, що ОСОБА_1 ввіз на територію України транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підставу для переміщення товару документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару.

Наголошує, що аргументація захисника про те, що ввезений автомобіль одразу був переданий військовослужбовцям нічим не підтверджена, а в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі військовою частиною або військовослужбовцем. Окрім того, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 не підписував звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 року № 2075. Вважає, що це є підтвердженням прямого умислу з боку ОСОБА_1 на ввезення транспортного засобу під виглядом гуманітарної допомоги з подальшим його недоставлянням до одержувача, а саме до відповідної військової частини.

З приводу розбіжностей в назві та вартості транспортного засобу зауважив, що визначення митної вартості та нарахування митних платежів відбувається на підставі технічного паспорту, інвойсів, договорів та VIN коду транспортного засобу, а не лише на підставі назви автомобіля. В даному випадку VIN код транспортного засобу відповідає транспортному засобу «MITSUBISHI PAJERO SPORT».

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25.06.2026 року, залишити без змін.

Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Войдюка Р.В., які підтримали апеляційну скаргу, представника Запорізької митниці Ткача В.В., який заперечував проти апеляційної скарги та просив постанову судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Частиною 5 ст. 2 КУпАП визначено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним Кодексом України.

Згідно зі статтею 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

За змістом статей 245 КУпАП та 486 МК України, завданням у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 489 МК України встановлено, що при розгляді справи про порушення митних правил необхідно з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Законодавчими актами встановлено, зокрема, що це може бути митна декларація.

Як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції дотримані не у повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, серед іншого, зазначив, що жодних документальних доказів щодо передачі ним транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 військовослужбовцям або представникам військових частин до суду стороною захисту не надано.

Зазначене рішення суду першої інстанції також мотивоване тим, що факт ввезення транспортного засобу на митну територію України з наданням митному органу документів, що містять неправдиві відомості підтверджується поясненнями командира ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_3 , в яких зазначено, що звернення від 05.10.2022 № 2075 ОСОБА_4 не підписував, та декларацією про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.10.2022 .

Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ввіз на територію України транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 , з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підставу для переміщення товару документів, декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.10.2022 та звернення військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2022 № 2075, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Проте, апеляційний суд не погоджується із таким висновком судді районного суду.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 483 МК України, відповідальність за вказаною статтею настає у разі переміщення або дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості.

Суб`єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України характеризується прямим умислом, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 6 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», для притягнення до відповідальності за ст. 483 МК України необхідна наявність умислу в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України.

Так, апеляційним судом встановлено, що 08.10.2022 ОСОБА_1 перевіз через митний кордон України транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 через пропуск «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг» Волинської митниці в якості гуманітарної допомоги для військової частини НОМЕР_2 .

Під час апеляційного розгляду був допитаний ОСОБА_1 , який пояснив, що після повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України він почав займатись волонтерською діяльністю, в тому числі надавав допомогу з перевезення гуманітарної допомоги. В жовтні 2022 року до нього звернулись військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 з проханням перевезти з Польщі через державний кордон на територію України транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO, на що він погодився, оскільки має право на безперешкодний перетин кордону. Також останні надали йому письмове звернення командира вч НОМЕР_2 щодо погодження ввезення вказаного транспортного засобу на територію України для його використання військовослужбовцями вч НОМЕР_2 . 07 жовтня 2022 року він виїхав до Польщі, де зустрівся з раніше невідомим йому чоловіком, від якого він отримав вказаний транспортний засіб, ключі від нього та реєстраційні документи. 08 жовтня 2022 року він перетнув митний кордон через пункт пропуску «Устилуг – Зосин» митного поста «Устилуг», повернувшись в Україну на транспортному засобі MITSUBISHI PAJERO. При здійсненні митного контролю він власноруч заповнив декларацію та надав звернення командира вч НОМЕР_2 . Будь-який збір за перевезення вказаного автомобіля ним не сплачувався. Після повернення на територію України, в м. Ковель він зустрівся з військовослужбовцями, яким передав вказаний транспортний засіб, ключі від нього та документи. Будь-яких актів прийому-передачі транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO між ним та військовослужбовцями не складалось. Також пояснив, що йому невідомо, де зараз перебуває вказаний автомобіль та чи був він постановлений на облік.

Також апеляційним судом досліджені додаткові відомості, які надані захисником ОСОБА_1 – адвокатом Войдюком Р.В., з яких вбачається, що транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_4 , з моменту його ввезення на митну територію України та на даний час використовується військовослужбовцями при виконанні ними завдань у зоні бойових дій з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується долученими фотоматеріалами та інформацією, розміщеною на сторінці facebook за посиланням https://facebook.com/story.php.

Вказане підтверджується також письмовими поясненнями майором ЗСУ ОСОБА_5 , зі змісту яких слідує, що автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «PAJERO SPORT», номерний знак НОМЕР_4 , з моменту його ввезення на територію України використовується військовослужбовцями ЗСУ при виконанні ними завдань у зоні бойових дій. Також зазначено, що даний транспортний засіб в період з жовтня 2022 року по 2025 рік використовувався ним, як командиром роти, а також іншими військовослужбовцями НОМЕР_5 ОМБр. Даний транспортний засіб і дотепер перебуває в розпорядженні 14 ОМБр та використовується особами військової служби при виконанні ними військових завдань.

Отже, наведені докази засвідчують, що транспортний засіб MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 фактично був переданий військовослужбовцям та використовується ними у період дії воєнного стану під час виконання службових обов`язків військової служби.

Більш того, зазначені вище докази спростовують висновок суду першої інстанції щодо ввезення на територію України транспортного засобу з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 08.10.2022, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару.

Суддя апеляційного суду приймає до уваги те, що матеріали справи не містять жодних відомостей, що вказаний автомобіль використовувався у цивільному обороті або для потреб цивільного населення, тобто вказаний автомобіль на цивільний облік не реєструвався, що свідчить про його належне цільове використання для військових цілей та захисту країни від збройної агресії.

Відомостей про недостовірність та неналежність названих документів представником митної служби не надано, як і доказів про використання автомобіля для власного збагачення шляхом його реалізації, використання не за призначенням або отримання будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації.

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 умисно подав митному органу недостовірні відомості щодо отримувача товару суду не надано. Не здобуто таких і під час апеляційного розгляду справи.

Також слід зазначити, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України в Україні введено воєнний стан. Збройні Сили України потребували і потребують в засобах пересування, а тому небайдужі громадяни України, громадяни іноземних держав, волонтери, благодійні організації з початку війни опікуються зазначеними питаннями. Крім того, в умовах воєнного стану, зумовленого військовою агресією російської федерації проти України, військові оперативно потребували транспортних засобів підвищеної прохідності, що пояснює недотримання формальностей правильної передачі транспортного засобу, підписання відповідного акту та постановки автомобіля на облік у військовій частині.

Отже, на переконання судді апеляційного суду, відсутність акта прийому-передачі щодо транспортного засобу MITSUBISHI PAJERO кузов № НОМЕР_1 може пояснюватися обстановкою, в якій перебували військові підрозділи України на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України.

Аналізуючи всі обставини, які митницею кваліфіковано, як порушення митних правил, суддя апеляційного суду вважає, що належних, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про намір особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил, приховати від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів (декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, звернення військової частини НОМЕР_2 ), що містять неправдиві відомості щодо одержувача товарів гуманітарної допомоги, що фактично є метою вчинення правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, матеріали провадження не містять.

Вказане вище свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Суддя апеляційного суду констатує, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів у справі.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі у сфері митного оформлення і контролю, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення у сукупності.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Войдюка Романа Вячеславовича, подану в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного Кодексу України – скасувати.

Постановити нову постанову апеляційного суду, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В. Клименко