Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №336/12212/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 23.09.2026 Справа № 336/12212/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/12212/25

Провадження №22-ц/807/1775/26

Головуючий в 1-й інстанції – Качан А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 травня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Акціонерним товариства «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_1 09.03.2020 на підставі кредитного договору № 20115727441 було видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 3000 грн., який пізніше було збільшено до 50000 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 13.09.2025 складає 70102,62 грн., з яких: 43875,15 грн. – заборгованість за кредитом; 26227,47 грн. – заборгованість за процентами. Зазначає, що позивач направив письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 70102,62 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29 травня 2026 року, позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) заборгованість за кредитним договором № 20115727441 від 09.03.2020 у сумі 70102 грн. 62 коп. (сімдесят тисяч сто дві гривні 62 копійки), з яких: 43875,15 грн. – заборгованість за кредитом; 26227,47 грн. – заборгованість за процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду змінити зменшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача до 6000,00 грн., з яких 3000,00 грн. заборгованість за кредитом; 3000,00 грн. заборгованість за процентами.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що збільшення ліміту кредитування до 50000,00 грн. не підтверджено належними доказами, при цьому проти заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн. відповідач не заперечує. Між тим, зважуючи на наявність вказаної заборгованості за тілом кредиту нараховані відсотки у розмір 26227,47 є непропорційно завищеними і підлягають зменшенню до розміру заборгованості по тілу кредиту.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2020 позивач шляхом підписання заяви № 20115727441 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб уклав з позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» кредитний договір (далі – кредитний договір), згідно якого, відповідачу надано кредит вигляді кредитного ліміту у сумі 3000,00 грн. (а.с. 9 зв.ст.).

Відповідно до умов кредитного договору (викладених у заяві № 20115727441 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб) відповідачу відкрито поточний рахунок та надано картку НОМЕР_2 . Встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000,00 грн., стандартна процентна ставка 47,88% річних, розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту 12 місяців, з дня надання кредитного ліміту, зі спливом вказаного строку, строк дії кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень.

Підписанням заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Підписанням цієї заяви відповідач надав, крім викладених в ДКБО, наступні твердження та запевнення, що: 1. Ця заява має інноваційний характер і в результаті приєднання до ДКБО, дія договорів на відкриття та обслуговування карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та Банком, припиняються на підставі ст. 604 ЦК України; 2. Ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згоден, всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 3. Отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб`єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому зазначена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту у розмірі 62% річних (а.с. 10).

Факт підписання заяви та паспорту споживчого кредиту, а отже укладення кредитного договору на визначених умовах, відповідач у судовому засіданні підтвердив.

У матеріалах справи наявні Публічні пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції від 12.06.2019 (а.с. 10 зв.ст. - 16).

Відповідно до п. 2.2.2, 2.4.1 розділу І Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання договору, якщо інше не передбачене умовами договору та/або заявою про приєднання до договору. Договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх карткових рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором та/або відмови від усіх послуг банку.

Згідно із п. 2.2.3 розділу І Публічної пропозиції, укладаючи цей договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених договором.

Відповідно до п. 5.1.6, 5.1.7 розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку вартість послуг, які надані банком та договором та інші платежі, відповідно до умов договору та встановлених тарифів. Сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 4.2.6. Публічної пропозиції сторони дійшли згоди, що Банк має право встановити Щоденні ліміти/ Щомісячні ліміти по Картці, а саме: регламентувати кількість та суми операцій, що здійснюються за допомогою Картки та/або її реквізитів за визначений період, а також змінювати їх без додаткового повідомлення Клієнта

Як встановлено судом та зокрема підтверджується довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору, відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В подальшому кредитний ліміт було поступово збільшено: 05.06.2020 до 7000,00 грн., 14.07.2020 до 17500,00 грн., 14.08.2020 до 32500,00 грн., 14.09.2020 до 47500,00 грн. та 16.10.2020 до 50000,00 грн. (а.с. 18 зв.ст.).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу картку з установленим лімітом кредитної лінії.

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 09.03.2020 по 13.09.2025.

Із наданої суду виписки по особовому рахунку відповідача за період з 09.03.2020 по 13.09.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, який було збільшено позивачем до 50000,00 грн., умови кредитного договору в повному обсязі не виконав, не повернув в повному обсязі суму отриманого кредиту та не сплатив нараховані відсотки (а.с. 20 зв.ст. - 23).

Так, відповідно до зазначеної виписки: в період з 11.03.2020 по 08.08.2020 сума використаних кредитних коштів становила 8749,82 грн., а сума внесених коштів відповідачем в рахунок погашення кредиту становила 6420,00 грн., отже станом на 08.08.2020 сума використаного відповідачем кредитного ліміту становила 2329,82 грн. В свою чергу, як вбачається з виписки, 18.08.2020 відповідач за рахунок кредитного ліміту, який на той момент уже був збільшений позивачем до 32500,00 грн., здійснив оплату товару через покупки через POS-термінал «TRIUMFMEBEL ZAPOROZHYE UA» на суму 7275,00 грн. Отже така дія відповідача свідчить про те, що він був обізнаний із збільшенням кредитного ліміту та скористався збільшеним кредитним лімітом оплативши покупку на суму 7275,00 грн., а отже такими діями погодився зі збільшенням кредитного ліміту.

Крім того, 13.01.2021 відповідач здійснював зняття готівкових коштів з картки за рахунок збільшеного позивачем кредитного ліміту у сумі 30000,00 грн., 17.03.2021 відповідач зняв готівкові коти на суму 20000,00 грн., 10.08.2021 відповідач зняв готівкові коти на суму 27000,00 грн. При цьому, як вбачається з виписки відповідач здійснював часткове погашення кредиту, шляхом внесення коштів на картковий рахунок у різні періоди у різних сумах, що перевищували 3000,00 грн.

Крім того, з зазначеної виписки вбачається, що відповідач неодноразово здійснював оплати, зняття готівки, та внесення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом на суми, що очевидно перевищують 3000,00 грн.

Отже, своїми конклюдентними діями відповідач погодився зі збільшенням позивачем кредитного ліміту до 50000,00 грн.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався до банку з вимогою зменшити кредитний ліміт.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідач був обізнаний про збільшення кредитного ліміту та погодився з таким збільшенням та спростовують твердження відповідача надані у судовому засіданні про те, що він отримував кредит лише у розмірі 3000,00 грн.

З наданої суду виписки по особовому рахунку відповідача (а.с. 20 зв.ст. - 23) та розрахунку заборгованості (а.с. 19-20) вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 20115727441 від 09.03.2020 станом на 13.09.2025 складає 70102,62 грн., з яких: 43875,15 грн. – заборгованість за кредитом; 26227,47 грн. – заборгованість процентами.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 не повернув у встановлений договором строк повну суму отриманого кредиту (тіло кредиту) та не сплатив суму нарахованих відсотків, суд першої інстанції вважав позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 20115727441 від 09.03.2020 станом на 13.09.2025 у сумі 70102 грн. 62 коп., з яких: 43875,15 грн. – заборгованість за кредитом; 26227,47 грн. – заборгованість за процентами.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з такого.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

У відповідності до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень статті 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 09 березня 2020 року окрім заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписав особисто і паспорт споживчого кредиту, у якому, як і в заяві зазначено усі умови отримання кредитних коштів. Зокрема: кредитний ліміт – 3000,00 грн., строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією, процентна ставка – 47,88 % річних.

Відповідно до довідки, виданої АТ «ПУМБ», кредитний ліміт за договором №20115727441 було збільшено до 50000,00 грн.

Факт укладання кредитного договору та користування кредитними коштами відповідачем підтверджено.

Із наданої суду виписки по особовому рахунку відповідача за період з 09.03.2020 по 13.09.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, який було збільшено позивачем до 50000,00 грн., умови кредитного договору в повному обсязі не виконав, не повернув в повному обсязі суму отриманого кредиту та не сплатив нараховані відсотки.

Доказів користування кредитними коштами в обсязі кредитного ліміту у розмірі 3000,00 грн. відповідачем не надано, натомість такі твердження спростовуються випискою по особовому рахунку, яка підтверджує, що відповідач неодноразово здійснював оплати, зняття готівки, та внесення коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом на суми, що перевищують 3000,00 грн., що спростовує доводи скаржника.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданої суду виписки по особовому рахунку відповідача (а.с. 20 зв.ст. - 23) та розрахунку заборгованості (а.с. 19-20) вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 20115727441 від 09.03.2020 станом на 13.09.2025 складає 70102,62 грн., з яких: 43875,15 грн. – заборгованість за кредитом; 26227,47 грн. – заборгованість процентами.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність між сторонами у справі кредитних правовідносин. При цьому позивачем доведено надання відповідачу кредитних коштів, відповідачем факт отримання та користування кредитними коштами підтверджено, наявність заборгованості за кредитним договором в іншому розмірі, ніж заявлено позивачем не доведено, контррозрахунку не надано. Розмір відсотків за кредитним договором вирахувано відповідно до узгоджених між сторонами умов договору і підстав для їх зменшення не має.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Дерев`янко Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 23 вересня 2026 року.

Головуючий, суддя-доповідач: С.В. Кухар

Судді: І.В. Кочеткова

Г.С. Подліянова