Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №308/10840/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/10840/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.,

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2026 року (суддя Іванов А.П.) про забезпечення позову у справі № 308/10840/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором, та позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог та процесуальних рішень

У червні 2024 року ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, скасування запису щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором.

30.10.2024 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2025 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 51 т. 2).

25.05.2026 до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом:

заборони ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» вчиняти будь які дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки в м. Ужгороді, кадастровий №2110100000:73:001:0010, та об`єкта нерухомості (автомагазину) в АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;

заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку в м. Ужгороді, кадастровий №2110100000:73:001:0010, та об`єкт нерухомості (автомагазин) в АДРЕСА_1 , у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Заяву мотивовано тим, що ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» розмістило оголошення про продаж на електронних торгах нежитлової будівлі (автомагазину) загальною площею 1589,2 кв.м та земельної ділянки площею 0,081 га, кадастровий номер 2110100000:73:001:0010, за адресою: АДРЕСА_1 , а проведення торгів призначено на 29.05.2026.

Вказувала, що ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» також відома і реальна ціна об`єкта нерухомості, автомагазин коштує 53 475 626 грн, земельна ділянка коштує 1 877 980 грн. ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» навмисно значно занизило ціну нерухомості до 22 000 000 грн та подало неправдиві дані, з метою заволодіти майном у неправомірний спосіб.

Посилалася на те, що відчуження майна значно ускладнить захист її прав, а невжиття заходів забезпечення позову не сприятиме ефективному поновленню її порушених прав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2026 року, з врахування ухвали цього суду від 26.05.2026 про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» вчиняти будь-які дії щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки в м. Ужгороді, кадастровий №2110100000:73:001:0010, та об`єкта нерухомості (автомагазину) в АДРЕСА_1 , у тому числі укладати договори/інші правочини, наслідком яких може бути зміна власника цього майна;

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, та всім іншим органам (особам), уповноваженим на проведення державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав та/або обтяжень на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку в м. Ужгороді, кадастровий №2110100000:73:001:0010, та об`єкт нерухомості (автомагазин) в АДРЕСА_1 , у тому числі вносити відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або його складових частин Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпоте

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги

На вказану ухвалу подало апеляційну скаргу ТОВ «Оболонь Інвест Плюс».

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу місцевого суду скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заявником не обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Вжитий захід забезпечення позову є неспівмірним з заявленими нею вимогами, а тому не забезпечить ефективного захисту прав заявниці ОСОБА_1 .

Позов ОСОБА_1 не передбачає витребування майна, вона не заявляла вимог стосовно такого майна, а спірне майно не належить відповідачу.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Межі розгляду справи та явка учасників

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень; іншим учасникам справи та їх представникам судові повістки були доставлені до електронних кабінетів (а.с. 151-153, 157-159). Представник ОСОБА_2 – адвокат Кудільчак О.В., та представник ОСОБА_3 – адвокат Павліченко О.В. - подали заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності та за відсутності їх довірителів. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності сторін та їх представників. Відповідно до ч. 2 ст 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII (15.12.2017) частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

Тобто з 15.12.2017 законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 47 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).

З матеріалів справи вбачається, що у червні 2024 року ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, скасування запису щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором.

30.10.2024 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2025 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 51 т. 2).

Предметом позову ОСОБА_1 є визнання частково нікчемним договору факторингу, недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 та об`єкта нерухомого майна (автомагазину), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

З наведеного слідує, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна, котре є предметом оспорюваних договорів: земельна ділянку з кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 та на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення – автомагазин), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлено, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.05.2026 за заявою ОСОБА_2 було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 та на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення – автомагазин), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2026 ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» на вказану ухвалу від 01.05.2026 подало апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 12 ст 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Проте, із доданих до заяви ОСОБА_1 матеріалів вбачається, що ТОВ «ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС» розміщено оголошення про продаж спірного нерухомого майна на електронних торгах, проведення яких призначено на 29.05.2026.

Таким чином, на момент розгляду заяви ОСОБА_1 існувала реальна та безпосередня загроза відчуження спірного нерухомого майна третім особам до вирішення спору по суті.

Суд першої інстанції врахував, що у разі зміни власника спірного майна або проведення реєстраційних дій щодо нього, ефективний захист прав позивачки в межах даного судового провадження може бути істотно ускладнений, а поновлення її прав потребуватиме звернення до суду з новими позовами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Беручи до уваги предмет спору, надані заявником докази та обґрунтування необхідності забезпечення позову, співмірність заявлених заходів забезпечення позовним вимогам, а також наявність безпосереднього зв`язку між предметом спору та майном, щодо якого ОСОБА_1 просила застосувати заходи забезпечення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невжиття таких заходів може призвести до відчуження спірного нерухомого майна третім особам, істотно ускладнити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективне поновлення порушених прав позивача.

Висновки апеляційного суду

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, дотримався норм процесуального права, дотримався вимог щодо співмірності та необхідності вжиття таких заходів. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» – залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуюча:

Судді: