Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №308/10840/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/10840/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.,

за участі секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року (суддя Іванов А.П.) про забезпечення позову у справі № 308/10840/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором, та позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог та процесуальних рішень

У червні 2024 року ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» звернулося до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, скасування запису щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та визнання права власності.

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором.

30.10.2024 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2025 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 51 т. 2).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.03.2026 позовну заяву ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування залишено без розгляду.

01.05.2026 до місцевого суду надійшла заява ОСОБА_2 про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку в м. Ужгороді, кадастровий № 2110100000:73:001:0010 , та об`єкт нерухомості (автомагазин) в АДРЕСА_1 .

Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_2 подано позов про визнання недійсним укладених Іпотечних договорів № 44/23-2005 від 05.04.2005, №157/23-2007 від 13.06.2007, № 101/23-2007 від 28.04.2007 укладеного ОСОБА_3 з ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» щодо нерухомого майна земельної ділянки в м. Ужгороді, кадастровий № 2110100000:73:001:0010 та об`єкта нерухомості (автомагазин) в АДРЕСА_1 .

Вказувала, що дане майно набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час зареєстрованого шлюбу, тому є спільною сумісною власністю.

Посилалася на те, що зміна власників майна, або його частини значно ускладнить захист її прав, та виконання судового рішення у випадку задоволення її позову. В даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити, або й унеможливити захист її порушених прав щодо спірного майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову – задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 та на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення – автомагазин), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги

На вказану ухвалу подало апеляційну скаргу ТОВ «Оболонь Інвест Плюс».

Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу місцевого суду скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що заявником не обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову. Накладення арешту на майно жодним чином не може запобігти подальшому порушенню прав ОСОБА_2 , так як таких порушених чи невизнаних прав на момент подання позову не існує. ОСОБА_2 не пред`являла окремого позову стосовно спірного майна.

Вжитий захід забезпечення позову є неспівмірним з заявленими нею вимогами, а тому не забезпечить ефективного захисту прав заявниці, а позов ОСОБА_2 не передбачає витребування майна. Спірне майно набуто ОСОБА_3 20 років тому, позовних вимог щодо цього майна ОСОБА_2 не заявляла, тому це майно не належить ОСОБА_2 .

Позиція інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Межі розгляду справи та явка учасників

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – повідомлення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень; іншим учасникам справи та їх представникам судові повістки були доставлені до електронних кабінетів (а.с. 146-148, 157-159). Представник ОСОБА_2 – адвокат Кудільчак О.В., та представник ОСОБА_3 – адвокат Павліченко О.В. - подали заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності та за відсутності їх довірителів. Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності сторін та їх представників. Відповідно до ч. 2 ст 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновків, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову необхідне у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Ураховуючи особливості мети забезпечення позову, суд розглядає заяву про забезпечення позову у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення. Така ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, арештом на майно та грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII (15.12.2017) частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

Тобто з 15.12.2017 законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).

Позовні вимоги ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» стосувались земельної ділянки в м. Ужгороді площею 0,081 га, кадастровий № 2110100000:73:001:0010, та автомагазину в АДРЕСА_1 .

02.10.2024 ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання нікчемним договору факторингу та недійсним договору передачі (відступлення) прав за іпотечним договором.

30.10.2024 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ТОВ «Оболонь Інвест Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечних договорів.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2025 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , а.с. 51 т. 2).

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд оцінює не обґрунтованість позовних вимог по суті, а наявність достатніх підстав для застосування таких заходів. Зокрема, суд перевіряє розумність і адекватність заявлених вимог, їх зв`язок із предметом спору, імовірність утруднення виконання майбутнього рішення та необхідність дотримання балансу інтересів сторін. Натомість питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

В той же час, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом позову ОСОБА_2 є визнання недійсними укладених іпотечних договорів, за якими в іпотеку передано земельну ділянку в м. Ужгороді, кадастровий № 2110100000:73:001:0010, та об`єкт нерухомості (автомагазин) у АДРЕСА_1 . (а.с. 2-8, 92 т. 2).

На обґрунтування позовних вимог посилалася, зокрема, на те, що вона не підписувала жодних дозволів (згоди) на укладення договорів іпотеки № 44/23-2005 від 05.04.2005, 157/23-2007 від 13.06.2007, 101/23-2007 від 28.04.2007. Вказувала, що спірне майно набуто нею під час зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_3 , та щодо нього діє презумпція спільності майна подружжя.

З наведеного слідує, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна, котре є предметом договорів іпотеки за вказаними договорами: земельна ділянку з кадастровим номером 2110100000:73:001:0010 та на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення – автомагазин), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.

Апеляційний суд бере до уваги, що без вжиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити майно. Водночас відсутні підстави вважати, що застосування арешту та рухоме та нерухоме майно відповідача призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки таке майно залишається у його володінні та користуванні.

Висновки апеляційного суду

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, дотримався норм процесуального права, дотримався вимог щодо співмірності та необхідності вжиття таких заходів. Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь Інвест Плюс» – залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Головуюча:

Судді: