Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №128/3466/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/3466/26

Провадження № 22-ц/801/2424/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа № 128/3466/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11.08.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

встановив:

04.08.2026 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Просив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.04.2026 року та до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького районного суду від 06.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було залишено без руху.

Ухвалою Вінницького районного суду від 11.08.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - визнано неподаною та повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначену ухвалу скасувати, через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вказав, що суд безпідставно визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачу, оскільки позивачем були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду від 06.08.2026 року, зокрема, в новій редакції позовної заяви позивач чітко зазначив, що просить стягувати аліменти починаючи з 01.04.2026 року. Окрім того, суд безпідставно послався на ч. 3 ст. 166 СК України, оскільки вказана норма регулює правові наслідки позбавлення батьківських прав, тоді як у справі № 213/4931/24 у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав було відмовлено. Отже, відповідачка не була позбавлена батьківських прав, а зазначена норма до спірних правовідносин не підлягає застосуванню.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи , рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Повертаючи позовну заяву позивачу , суд першої інстанції виходив із того, що позивач недоліки заяви ,вказані в ухвалі суду від 06.08.2026 року про залишення позовної заяви без руху не усунув, так як позов в новій редакції від 11.08.2026 року за своїм змістом є аналогічним первісній позовній заяві, а тому вимоги конкретизації початку періоду, за який позивач просить стягнути аліменти, залишилися невиконаними. Посилаючись на ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суд дійшов висновку, що оскільки визначені ним недоліки у встановлений строк не усунуті, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, із вказаним висновком суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, вперше ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів 04.08.2026 року та просив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.04.2026 року та до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького районного суду від 06.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без руху, оскільки позивачем не було уточнено позовні вимоги в прохальній частині тексту позову, у відповідності до норм, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, в частині конкретизації початку періоду з якого він просить стягувати аліменти.

11.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою на усунення недоліків поданого позову, в якій просив стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01.04.2026 року та до повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького районного суду від 11.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки позовна заява у новій редакції, надана суду на усуненні недоліків, є аналогічною змісту тій, яка була подана вперше, відтак зауваження суду залишені без реагування. Враховуючи наведене, оскільки вимоги вказані в ухвалі без руху позивачем не виконані, позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне визнання судом позовної заяви неподаною та повернення, так як позивач насправді недоліки позову усунув і в новій редакції позову зазначено прохання стягувати аліменти, починаючи з 01.04.2026 року, є обгрунтованими.

У первісній позовній заяві ОСОБА_1 було сформульовано позовну вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи саме з 01.04.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, твердження суду першої інстанції про те, що у позовній заяві не було зазначено період, з якого позивач просить стягувати аліменти, не узгоджується зі змістом самої позовної заяви та матеріалами справи. Більше того, на виконання ухвали суду від 06.08.2026 року ОСОБА_1 11.08.2026 року звернувся до суду із заявою про усунення недоліків та подав позовну заяву в новій редакції, у якій повторно чітко зазначив, що просить стягувати аліменти починаючи з 01.04.2026 року. Отже, позивач повторно зазначив дату, з якої просить стягувати аліменти.

Таким чином, як у первісній позовній заяві, так і в її новій редакції позивачем було чітко визначено дату, з якої він просить стягувати аліменти, — 01.04.2026 року. Відтак, зазначений судом недолік був відсутній уже у первісній позовній заяві, а в будь-якому разі був повторно усунутий та конкретизований позивачем у поданій 11.08.2026 року новій редакції позову.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про невиконання позивачем вимог ухвали від 06.08.2026 року та наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.379 ЦПК підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала про повернення позову ОСОБА_1 постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 11.08.2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук