Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №133/1142/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/1142/26

Провадження № 22-ц/801/2452/2026

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» - адвоката Бабака Анатолія Васильовича

на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Дурач О.А., повний текст якого складено 10 серпня 2026 року

у справі №133/1142/26

за позовом ОСОБА_1 (позивач)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач)

про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом не пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом не пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи вимоги тим, що наказом №16-ос від 20.01.2024 року його звільнено на пенсію за віком з посади старшого стрільця Команди воєнізованої охорони, філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська Залізниця» виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони», у зв`язку з чим й було призначено виплати, передбачені колективним договором, а саме: одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 (п`ять) середньомісячних заробітків; виплату в розмірі 2 (два) середньомісячних заробітки ( за стаж роботи у галузі 27 років (22.09.1997)), що передбачені колективним договором п. 8.14.

Крім того, йому під час щорічної відпустки у 2023, 2024 та 2025 роках не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, передбачена п. 3.10 Колективного договору та грошова винагорода з нагоди ювілею 01.02.2025, згідно п. 3.14. колдоговору в розмірі одного посадового окладу.

Згідно відповіді підприємства «на підставі наказу (розпорядження) № 16-ос від 20.01.2025, ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника команди в/охорони Козятин з 03.02.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану. З огляду на це, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 Ком.т.) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема, одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Після закінчення або скасування воєнного стану виплата одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію буде проведена після окремого рішення правління у відповідності до вимог колективних договорів, укладених між профспілковими органами та адміністраціями підприємств філій та регіональних філій АТ «Укрзалізниця». Наголошує, що у спільному листі АТ «Укрзалізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 № Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 наголошується, що на період дії правого режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Водночас, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 (протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/90 Ком.т.) було призупинено здійснення працівникам нарахування та виплату матеріальної допомоги.

Відтак, як вбачається з вказаного рішення правління АТ «Укрзалізниця», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні було надано доручення керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» щодо реалізації заходів відносно призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Зазначає, що виплата ОСОБА_1 матеріальної допомоги була лише призупинена до окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».

Разом з цим, про факт того, що таке рішення буде прийматися в майбутньому, а також будуть здійснюватися відповідні виплати вказаної матеріальної допомоги свідчить і прийняття рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/63 Ком.т.), яке стосується виплат матеріальної допомоги при виході на пенсію працівників, які звільняються/будуть звільнені у 2024 році.

В той же час, право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення передбачено колективним договором відокремленого підрозділу Козятинський загін відомчої воєнізованої охорони Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2015 рік.

Комісією з оплати праці виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» не розглядалося питання щодо виплати заохочувальних виплат ОСОБА_1 за сумлінну працю з нагоди ювілею.

Водночас інформує, що філія «Cлужба корпоративної безпеки» акціонерного товариства «Українська залізниця» діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Згідно з довідкою про розрахунок середньої заробітної плати, наданою ВП «Козятинський загін воєнізованої охорони», його середня зарплата становить 27 тис 592 грн 08 коп.

Вважає, що невиплата відповідачем належних йому при звільненні виплат, є порушенням вимог чинного законодавства України, порушенням гарантій дотримання прав працівників щодо оплати праці, визначених колективним договором та погіршенням умов оплати праці в односторонньому порядку без внесення відповідних змін до колективного договору. Також вважає що з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

За наведених обставин просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на його користь:

одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків згідно п. 8.14 колективного договору – 137 тис. 960 грн 04 коп.;

одноразову матеріальну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітків згідно п. 8.14 колективного договору – 55 тис. 184 грн 16 коп.;

матеріальну допомогу на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік в сумі 16 тис. 104 грн;

матеріальну допомогу на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2024 рік в сумі 18 тис.168 грн;

матеріальну допомогу на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2025 рік в сумі 18 тис 168 грн;

грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) згідно з п. 3.14 колективного договору в розмірі 17 тис 434 грн.

середній заробіток за шість місяців в розмірі 165 тис. 552 грн 48 коп.,

а також витрати на надання правничої допомоги в розмірі 5 000 гривень.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 серпня 2026 року позов задоволено. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків у розмірі 137 960 грн 04 коп., одноразову матеріальну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітків у розмірі 55 184 грн 16 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік –16 104 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік – 18 168 грн, грошову винагороду в розмірі посадового окладу з нагоди ювілею в розмірі 17 434 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців в розмірі 165 552 грн 48 коп. Усього стягнуто 410 402 (чотириста десять тисяч чотириста дві) грн 68 коп.

Стягнуто також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а на користь Держави судовий збір в розмірі 4 104 (чотири тисячі сто чотири) грн 02 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із судовим рішенням, представник відповідача Бабак А.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення та неповне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції не врахував, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення це соціальна грошова виплата працівникам, які йдуть в щорічну відпустку. Позивачу згідно наказу № 752 від 30.08.202 було надано щорічну відпустку за період роботи з 22.09.2023 р. по 21.09.2024 р. включно на 10 календарних днів без надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Водночас згідно умов колективного договору та положення про преміювання, матеріальна допомога надається працівникам при надання щорічної відпустки тривалістю не менше 14 календарних дні.

Щодо виплати грошової винагороди до ювілею, то на думку апелянта така вимога є передчасною, оскільки відповідною комісією виробничого підрозділу не розглядалося питання щодо виплати заохочувальних виплат ОСОБА_1 за сумлінну працю з нагоди ювілею.

Крім того, апелянт вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, оскільки під час звільнення був ознайомлений щодо сум, які належать йому до виплати, та про які заявлено в позові, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Загребельна М.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з урахуванням всіх обставин справи, законне і обґрунтоване.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 16 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 16-ос від 20.01.2024 року ОСОБА_1 було звільнено на пенсію за віком з посади старшого стрільця Команди воєнізованої охорони, філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Українська Залізниця» виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони».

На адвокатський запит відповідачем надано відповідь, за змістом якої слідує наступне: «згідно наказу (розпорядження) № 16-ос від 20.01.2025, ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника команди в/охорони Козятин з 03.02.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану.

З огляду на це, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 Ком.т.) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема, одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Після закінчення або скасування воєнного стану виплата одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію буде проведена після окремого рішення правління у відповідності до вимог колективних договорів, укладених між профспілковими органами та адміністраціями підприємств філій та регіональних філій АТ «Укрзалізниця».

В той же час, право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення передбачено колективним договором відокремленого підрозділу Козятинський загін відомчої воєнізованої охорони Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2015 рік.

Пунктом 3.10 колективного договору передбачено, що працівникам загону, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

Окрім цього, матеріальна допомога на оздоровлення надається згідно з Порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам виробничого підрозділу Козятинський загін воєнізованої охорони, який є додатком №13 до колективного договору.

В той же час, Протоколом № Ц-56/143 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 21.12.2021 згідно з додатком 3 до протоколу затверджено Положення про оплату праці працівників акціонерного товариства «Українська залізниця».

Розділ 8 Положення регламентує порядок встановлення та виплати інших заохочувальних виплат (одноразових заохочень, премій, винагород) зокрема, за сумлінну працю з нагоди ювілею.

Пунктом 8.3. Положення визначено, що Рішення щодо виплати працівнику інших заохочувальних виплат та винагород приймається керівником Підрозділу на підставі протокольного рішення Комісії з питань оплати праці відповідного рівня управління (розділ 10 цього Положення) за погодженням з відповідним профспілковим органом.

Пунктом 10.1. розділу 10 Положення передбачено, що комісія утворюється наказом керівника відповідного рівня з метою забезпечення об`єктивної та справедливої оцінки результатів діяльності, встановлення максимально тісного зв`язку між результатами роботи та оплатою праці, дотримання норм цього Положення.

Відповідно до п. 10.12. Положення рішення Комісії оформляється протоколом засідання, який підписує голова Комісії, у разі його відсутності – заступник голови Комісії.

При цьому, після погодження, протокольне рішення Комісії вводиться в дію наказом керівника відповідного рівня управління за погодженням з відповідним профспілковим органом (пункт 10.19. Положення).

Комісією з оплати праці виробничого підрозділу «Козятинський загін воєнізованої охорони» не розглядалося питання щодо виплати заохочувальних виплат ОСОБА_1 за сумлінну працю з нагоди ювілею.

Так, згідно п.1.5 Колективного договору Відокремленого підрозділу Козятинський загін відомчої воєнізованої охорони Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця», на 2015 рік, із змінами та доповненнями, в період дії колективного договору за спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим колективним договором.

Згідно з п. 1.4. Колективного договору, сторони, що підписали договір, не можуть на період його дії в односторонньому порядку припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до п.1.9. Норми даного колдоговору поширюються на всіх працівників Козятинського загону, пенсіонерів, в тому числі пенсіонерів, які до виходу на пенсію займали виборні та штатні посади в організаціях галузевої профспілки, виборних та штатних працівників профспілкових органів і закладів галузевої профспілки.

Відповідно до п. 3.10 розділу 3 «Оплата праці» , Працівникам загону, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

Згідно п. 3.14. Працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку, ( в т. ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу ( місячної тарифної ставки).

При звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті: до 5 років -1 середньомісячний заробіток, від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки, від 10 до 15 років - 3 середньомісячні заробітки, більше 15 років - 5 середньомісячні заробітків.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи в галузі:

для чоловіків: для жінок:

від 20 до 25 років від 15 до 20 років - 1 середньомісячний заробіток

від 25 до 30 років від 20 до 25 років - 2 середньомісячні заробітки

від 30 до 35 років від 25 до 30 років - 3 середньомісячні заробітки

від 35 до 40 від 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки

понад 40 років понад 35 років - 5 середньомісячні заробітків

Змін до колективного договору стосовно призупинення, зокрема на період дії військового стану в Україні, нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося.

Позиція апеляційного суд у

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вказаним вимогам.

Так, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції виходив із їх доведеності. При цьому вважав не пропущеним строк звернення до суду, з тих підстав, що складові позовних вимог входять в структуру заробітної плати, а за змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів повністю погоджується із таким висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Щодо дотримання тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Конституційний Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Відтак доводи апеляційної скарги про пропущення позивачем строку звернення до суду є безпідставними.

Щодо прийняття Укрзалізницею рішень про припинення виплат на час воєнного стану

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено у статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який у подальшому неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи судом.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України доповнено пунктом 2, відповідно до якого під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З наведеного слідує, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є спеціальним законом на період дії воєнного стану щодо застосування окремих положень трудового законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Законом України «Про оплату праці» визначено економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

До структури заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).

Основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У статті 5 Закону України «Про оплату праці» визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що матеріальна допомога на оздоровлення належить до структури заробітної плати.

Тобто матеріальна допомога на оздоровлення передбачена, зокрема, трудовим договором, і роботодавець має сплатити вказані кошти працівникові, що є гарантією прав працівника.

Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно з частиною першою статті 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до частини другої статті 13 КЗпП України у колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про колективні договори» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Відповідно до п. 1.5 Колективного договору Відокремленого підрозділу Козятинський загін відомчої воєнізованої охорони Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2015 рік, який є чинним, сторони погодили, що за спільною домовленістю сторін в колективний договір можуть вноситься зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цим договором (а. с. 19).

Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

При цьому стаття 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Пунктом 3.10 Колективного договору передбачено, що працівниками загону, які безперервно пропрацювали у підрозділі АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один із у календарному році допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

При цьому Порядком надання щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, який є додатком № 13 до п. 3.10 колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення надається працівникам загону один раз у календарному році на підставі поданої заяви як правило, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів.

Основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання працівникові щорічної відпустки (повністю або її частини).

Таким чином, подією, з якою безпосередньо пов`язується виплата цієї допомоги, є рішення про надання щорічної відпустки (або частини такої відпустки).

Водночас словосполучення «як правило» означає «зазвичай», «здебільшого», «у переважній більшості випадків», і не вказує на обов`язкове застосування такого обмеження, як виплата одноразової допомоги на оздоровлення лише у випадку, якщо розмір щорічної відпустки складає не менше 14 календарних днів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача, крім іншого, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 - 2025 роки у розмірі 6 посадових окладів за кожний рік, виплата яких передбачена пунктом 3.10. Колективного договору.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині , відповідач посилався на те, що на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану призупинено дію окремих положень Колективного договору, зокрема щодо надання матеріальної допомоги, що відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статей 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця.

Проте, апелянт не врахував, що вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як рішення АТ «Українська залізниця», яке стало підставою для невиплати позивачеві оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, тоді як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України).

Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 5 лютого 2025 року в справі № 211/7338/23, від 18 березня 2026 року в справі № 333/9082/24, Суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що товариство призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами та Галузевою угодою в односторонньому порядку, не повідомивши ОСОБА_1 та профспілковий органу, членом якого він є, про ухвалення вказаного рішення, а також у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про передчасність виплати ОСОБА_1 грошової винагороди з нагоди ювілею.

Відповідно до п. 3.14 Колективного договору працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т. ч. на пільгових умовах) виплачується грошова винагорода в розмірі посадового окладу ( місячної тарифної ставки).

Отже виплата грошової винагороди з нагоди ювілею пов`язана із настанням самої події – досягнення 50, 60 чи 70 років, а не із прийняттям/неприйняттям рішення про її виплату.

Відсутність рішення (наказу) керівника щодо виплати працівнику вказаної грошової винагороди не може спростовувати права працівника на отримання відповідної виплати.

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином, при звільненні працівника вирішується питання не лише про виплату заробітної плати, а про виплату всіх сум, на які працівник має право, що належать йому від роботодавця. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Судом першої інстанції встановлено і відповідач цього не заперечував, що позивач не отримав вказані виплати при звільненні 20 січня 2024 року, а відтак суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статтю 117 КЗпП України, навівши в судовому рішенні необхідні розрахунки.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Бабака Анатолія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 серпня 2026 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В.Матківська

І.В. Міхасішин