Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №146/369/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/369/26

Провадження № 22-ц/801/2348/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа № 146/369/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області 14 липня 2026 року, ухвалене суддею Скаковською І.В. в смт Томашпіль, повне рішення складено 20 липня 2026 року, в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У березні 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором №517255-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2025 року, що становить 153 306,40 грн, яка складається з: 68 370 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 77 436,40 грн - сума прострочених платежів по процентах; 7 500 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позов мотивований тим, що 16 липня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір №517255-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Позивач зазначає, що до теперішнього часу ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 153 306,40 грн.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області 14 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №517255-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2025 року у розмірі 145 806,40 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 370,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 77 436,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати у розмірі 2 531,94 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог у сумі 68 700,00 грн (з яких різниця по тілу кредиту та процентах, що виникла внаслідок безпідставного спрямування позивачем 30 000 грн у сплату нарахувань за статтею 625 ЦК України) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у сумі 68 700 грн відмовити;

- ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором №517255-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2025 року у розмірі 77 106,40 грн, що складається із суми заборгованості по тілу кредиту - 38 370 грн та суми заборгованості по процентах за користування кредитом - 38 736,40 грн;

- здійснити новий розподіл судових витрат: зменшити розмір стягнутого з відповідача судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог та стягнути з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір за подання апеляційної скарги).

У скарзі зазначає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції погодився з ключовим доводом сторони відповідача про неправомірність нарахування позивачем платежів у порядку статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану. Суд встановив, що оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати суму в розмірі 7 500 грн у порядку статті 625 ЦК України, від сплати якої позичальник звільняється в силу приписів пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, правові підстави для стягнення такої суми відсутні. Погодившись із неправомірністю нарахувань за статтею 625 ЦК України на майбутнє, суд першої інстанції припустився істотної помилки, оскільки залишив поза увагою та жодним чином не спростував той факт, що позивач у той самий спосіб і з тих самих неправомірних підстав уже фактично утримав із відповідача в рахунок погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України суму в розмірі 30 000 грн. Про це було вказано відповідачем у відзиві на позовну заяву та відображено у контррозрахунку заборгованості. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що зі сплачених відповідачем платежів позивач самостійно спрямував у погашення нарахувань за статтею 625 ЦК України суму у розмірі 30 000 грн, від сплати яких відповідач звільнений законом, зменшивши на цю суму погашення правомірних вимог тіла кредиту та процентів за користування ним. З урахуванням наведеної статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговості, кошти в сумі 30 000 грн мали бути зараховані передусім у погашення простроченої суми тіла кредиту та прострочених процентів за користування кредитом, а не в погашення платежів третьої черги, від сплати яких позичальник звільнений законом.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, а від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - заперечення на відповідь на відзив.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №517255-КС-005.

Із копії паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 75 000,00 грн строком на 24 тижні, безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів (а.с.17-22).

Із анкети клієнта від 20 лютого 2026 року встановлено, що 16 липня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 75 000,00 грн (а.с.86).

З довідки ТОВ «ПрофітГід» встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 16 липня 2025 року перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 у загальній сумі 75 000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що станом на 23 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 153 306,40 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 68 370 грн, суми прострочених платежів по відсотках - 77 436,40 грн та суми заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ - 7 500,00 грн.

З копії пропозиції укласти договір (оферта) №517255-КС-005 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16 липня 2025 року судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір (оферта) № 517255 -КС-005.

16 липня 2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №517255-КС-005 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-8785, на номер телефону НОМЕР_1 .

Крім того, судом оглянуто надані АТ «Універсал Банк» письмові докази від 28 квітня 2026 року №БТ/Е-17121, а саме інформацію відповідно до якої встановлено, що відповідачу банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 та відкритий відповідний банківський рахунок.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що умови кредитного договору ОСОБА_1 не виконані, у зв`язку з чим він допустив наявність заборгованості, а відтак дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 145 806,40 грн.

При цьому, суд не вбачав підстав для стягнення заборгованості за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 7 500 грн, оскільки відповідач звільняється від їх сплати в силу пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_1 не заперечує факт укладення 16 липня 2025 року з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договору №517255-КС-005 про надання кредиту, факт неналежного виконання зобов`язань за вказаним договором та наявність у нього заборгованості станом на момент звернення до суду із вказаним позовом.

Фактично, ОСОБА_1 лише не погоджується із загальним розміром заборгованості та її складових, які підлягають стягненню з нього за рішенням суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за процентами у розмірі 7 500 грн, які нараховані у відповідності до ст. 625 ЦК України через те, що їх стягнення суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому ОСОБА_1 вказує, що за розрахунками ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на виконання умов договору ним було сплачено у загальному 94 380 грн, з яких 30 000 грн кредитодавцем було спрямовано у рахунок погашення заборгованості по процентам за ст. 625 ЦК України, про що він зазначав також у відзиві на позов і що було залишено судом першої інстанції поза увагою.

Апеляційний суд, розглядаючи вказані доводи виходить з наступного.

Договір №517255-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2025 року укладено строком на 24 тижні. Строк його дії визначений до 31 грудня 2025 року.

Пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що стандартна процента ставка за кредитом є фіксованою та становить 1% в день.

У п.4.2 договору зазначено, що позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п. 10.2. договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії Договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку№1 до Договору.

У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого Графіком платежів та не погашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого Графіком платежів протягом наступних 7 діб, починаючи з 8 дня прострочення внесення платежу, передбаченого Графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за Стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим Договором.

Відповідно до п. 7.5 договору, у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої позичальником суми кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 гривень 00 копійок.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

У позовній заяві ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами у розмірі 77 436,40 грн.

З розрахунку заборгованості слідує, що за період з 16 липня 2025 року по 31 грудня 2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» здійснило нарахування процентів у розмірі 120 186,40 грн, а також процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 37 500 грн.

При цьому, ОСОБА_1 на виконання умов договору у загальному було сплачено 94 380 грн, 30 000 грн з яких було спрямовано у рахунок погашення заборгованості за процентами по ст. 625 ЦК України.

А відтак, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь решту заборгованості за процентами за ст. 625 ЦК України, яка становить 7 500 грн (37 500 грн - 30 000 грн).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

В той же час, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відмовивши у стягненні заборгованості за процентами за ст. 625 ЦК України у розмірі 7 500 грн, суд першої інстанції не надав оцінки вказаним доводам відповідача щодо безпідставного спрямування кредитодавцем коштів у розмірі 30 000 грн в рахунок погашення заборгованості за процентами, нарахування яких також здійснено на підставі ст. 625 ЦК України.

До відзиву на позов ОСОБА_1 додав власний розрахунок заборгованості, згідно якого частково визнав позов та вважав, що з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 38 370 грн (за відрахуванням зазначених вище 30 000 гривень) та за процентами в розмірі 38 736,40 грн (зменшення тіла кредиту призвело до зменшення розміру заборгованості за процентами).

За змістом п.4.5 договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у порядку черговості, визначеної в ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Враховуючи умови договору та положення статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», зважаючи на безпідставне спрямування коштів у розмірі 30 000 грн в рахунок погашення заборгованості за ст. 625 ЦК України, відповідач надав власний розрахунок заборгованості.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», подаючи відповідь на позовну заяву, доводам ОСОБА_1 щодо безпідставного нарахування кредитодавцем процентів за ст.625 ЦК України не надав оцінки, розрахунок заборгованості відповідача не спростував.

Перевіривши розрахунок, наданий відповідачем, апеляційний суд вважає, що він ґрунтується на умовах договору та відповідає тим обставинам, якими ОСОБА_1 заперечує щодо вимог позову.

А відтак, апеляційний суд вважає за необхідне при визначенні розміру заборгованості взяти за основу розрахунок відповідача, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 77 106,40 грн, з яких: 38 370 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 736,40 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості, однак не дослідив належним чином її розмір, підстав для скасування рішення суду першої інстанції, про що клопоче скаржник, не має.

У зв`язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру стягнутої заборгованості. У частині відмови у задоволенні позову рішення суду підлягає залишенню без змін.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позов задоволено частково (на 50,2%), підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме підлягає зменшенню стягнутий розмір судового збору з 2 531,94 грн до 1 339,07 грн.

У зв`язку із фактичним задоволенням вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 993,60 грн.

Керуючись ст. 367, 375, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області 14 липня 2026 року в частині розміру заборгованості та судового збору змінити.

Зменшити розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» за Договором №517255-КС-005 про надання кредиту від 16 липня 2025 року, з 145 806 (сто сорок п`ять тисяч вісімсот шість) гривень 40 копійок до 77 106 (сімдесят сім тисяч сто шість) гривень 40 копійок, з яких: 38 370 грн - заборгованість за тілом кредиту; 38 736,40 грн - заборгованість за процентами.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», з 2 531 (дві тисячі п`ятсот тридцять одна) гривні 94 копійок до 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев`ять) гривень 07 копійок.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2026 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

О.С. Панасюк