Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №128/2732/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/2732/26

Провадження № 22-ц/801/2125/2026

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 рокуСправа № 128/2732/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Саєнко О. Б. від 26 червня 2026 року про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року заяву передано за підсудністю на розгляд до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно з відомостями про реєстрацію місця проживання заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до територіальної юрисдикції Гайсинського районного суду Вінницької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що відповідно до частини першої статті 316 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про встановлення факту подається за місцем проживання фізичної особи, а його постійним місцем проживання є будинок за адресою: АДРЕСА_2 , де він мешкає разом із сином. Зареєструвати місце проживання за адресою фактичного проживання наразі неможливо через те, що будівництво не завершено і будинок не введено в експлуатацію. Також суд першої інстанції не врахував, що заінтересовані особи – ІНФОРМАЦІЯ_1 та Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області розташовані в межах території підсудності Вінницького районного суду Вінницької області.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру № 2941676 від 26 червня 2026 року, наданої на запит суду, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Передаючи справу на розгляд іншого суду Вінницький районний суд Вінницької області виходив із того, що справа належить до територіальної юрисдикції Гайсинського районного суду Вінницької області, тому що місцем проживання ОСОБА_1 є територія Гайсинського району Вінницької області.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За загальним правилом позови до фізичної особи, в залежності від характеру спірних правовідносин, подаються до суду саме за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача чи позивача (статті 27, 28 ЦПК України).

Частиною першою статті 316 ЦПК України установлено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне, значення подається до суду за місцем її проживання.

Згідно з статтею 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), пунктом 4 якого визначено, що особа може задекларувати / зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування / реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого / зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19) вказано, що «вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) усунув розбіжність у визначенні підсудності за фактичним місцем проживання / перебування позивача (підтвердженим договором оренди, довідкою школи тощо), навіть якщо воно відрізнялося від зареєстрованого та дійшов висновку про те, що нормами ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року про передачу на розгляд іншого суду цивільної справи за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, а тому є законною та обґрунтованою.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 – 383 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 26 червня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. В. Ковальчук

Т. Б. Сало