Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №749/589/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/589/26

Номер провадження 2/749/455/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ у порядку загального позовного провадження цивільну справу №749/589/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором № 2139806 в розмірі 40 036,81 грн, за Кредитним договором № 9275538 в розмірі 19 720,00 грн, за Кредитним договором № 71798754 в розмірі 15 265,00 грн, за Договором позики № 134475 в розмірі 10 451,00 грн, за Кредитним договором №513-03/2025 в розмірі 27 720,00, що у загальному розмірі становить 113 192,84 грн та понесені судові витрати.

Позовна заява вмотивована тим, що у період з березня по квітень 2025 року між первісними кредиторами (фінансовими установами) та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційних систем у формі електронних документів (шляхом використання одноразових ідентифікаторів/електронних підписів відповідно до Закону України «Про електронну комерцію») було укладено п`ять кредитних договорів (договорів позики). За умовами цих договорів первісні кредитори зобов`язалися передати відповідачу у власність грошові кошти на погоджені сторонами строки шляхом їх перерахування у безготівковій формі на його банківський картковий рахунок, а Позичальник зобов`язався повернути кошти у визначені договорами строки та сплатити передбачені ними платежі (проценти/комісії). Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вказує на наявність у відповідача простроченої кредитної заборгованості за наступними договорами:

Кредитний договір № 2139806 від 04 березня 2025 року, укладений із ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» в електронній формі через особистий кабінет на вебсайті. Відповідно умов договору кошти відповідачу надані шляхом їх перерахування на банківську картку, визначену відповідачем під час оформлення кредиту. 13 листопада 2025 року за Договором факторингу № 13112025/1 право вимоги перейшло до позивача. Загальний розмір заборгованості за цим договором становить 40 036,84 грн, з яких: 10 998,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 537,86 грн - заборгованість за відсотками, 5 500,00 грн - заборгованість за пенею.

Кредитний договір № 51350-03/2025 від 24 березня 2025 року, укладений із ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Фінансовий кредит надано на умовах строковості, зворотності та платності відповідно умов Договору. Право вимоги набуто позивачем 28 серпня 2025 року за Договором факторингу № 28082025. Загальна сума заборгованості становить 27 720,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9 720,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 000,00 грн - заборгованість за штрафом (комісія за видачу кредиту - 0,00 грн).

Договір позики № 134475 від 29 березня 2025 року, укладений із ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за допомогою вебсайту/мобільного додатку «MONTO» на визначений строк позики (із поверненням у кінці строку). Відповідно умов договору кошти відповідачу надані шляхом їх перерахування на банківську картку, визначену відповідачем під час оформлення кредиту. Право вимоги набуто позивачем 26 серпня 2025 року за Договором факторингу № 26082025 (згідно з Реєстром боржників № 1). Загальна заборгованість становить 10 451,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 6 125,00 грн - заборгованість за пенею, 826,00 грн - заборгованість за комісією (заборгованість за процентами - 0,00 грн).

Кредитний договір № 9275538 від 03 квітня 2025 року, укладений із ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі в особистому кабінеті користувача. Відповідно умов договору кошти відповідачу надані шляхом їх перерахування на банківську картку, визначену відповідачем під час оформлення кредиту. Право вимоги перейшло до Позивача 28 липня 2025 року на підставі Договору факторингу № 28072025. Загальна заборгованість становить 19 720,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 6 720,00 грн - заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 5 000,00 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня). Заборгованість за процентами та комісією за надання кредиту становить 0,00 грн.

Договір надання коштів у кредит № 71798754 від 08 квітня 2025 року, укладений із ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» через інформаційно-телекомунікаційну систему (вебсайт «MyCredit»). Кредит надано на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківську картку, визначену відповідачем під час оформлення кредиту. Позивач набув право вимоги на підставі Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року (згідно з Реєстром боржників № 14 від 26 серпня 2025 року). Загальна заборгованість становить 15 265,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 300,00 грн - заборгованість за відсотками, 9 215,00 грн - заборгованість за пенею, 750,00 грн - комісія за надання кредиту (проценти за понадстрокове користування - 0,00 грн).

Надалі на підставі договорів факторингу право грошової вимоги за вказаними договорами було відступлено позивачу, внаслідок чого до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2139806 у сумі 40 036,84 грн, за кредитним договором № 9275538 у сумі 19 720,00 грн, за кредитним договором № 71798754 у сумі 15 265,00 грн, за договором позики № 134475 у сумі 10 451,00 грн та за кредитним договором № 51350-03/2025 у сумі 27 720,00 грн.

Позивач зазначає, що після відступлення права вимоги відповідач належним чином зобов`язання за вказаними договорами не виконав, заборгованість не погасив ні перед новим кредитором, ні перед первісними кредиторами, у зв`язку з чим станом на день звернення до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 113 192,84 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу, процентами, комісією, пенею та штрафними санкціями. У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору.

12.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Хоминської О.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнав частково у сумі 39 498,98 грн. У відзиві зазначено, що відповідач погоджується зі стягненням заборгованості лише в частині основної суми боргу (тіла кредиту) за укладеними кредитними договорами. У задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що з 08.02.2025 проходить військову службу у складі Збройні Сили України та є діючим військовослужбовцем. У зв`язку з цим вказував, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня на його заборгованість не підлягають нарахуванню. Крім того, зазначав, що нарахування пені та штрафів суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України, відповідно до якого в період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Просив позов задовольнити частково та стягнути з нього лише заборгованість за тілом кредиту в загальному розмірі 39 498,98 грн, а справу розглянути без участі відповідача та його представника.

Сновський районний суд Чернігівської області ухвалою від 05 травня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 13 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання відповідач та представник позивача не з`явилась, у наданому відзиві просили розглянути справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, у відзиві просив розглянути справу без їх участі.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 04 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2139806 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору Позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 360 днів (дата надання – 04.03.2025, кінцева дата повернення – 28.02.2026). Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становила 1% на день у межах строку кредиту. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку Позичальника, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.03.2025.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив часткові платежі за договором: 03 квітня 2025 року – 3 300,01 грн (з яких 0,01 грн у рахунок тіла кредиту та 3 300,00 грн у рахунок процентів); 13 квітня 2025 року – 1 101,01 грн (з яких 1,01 грн у рахунок тіла кредиту та 1 100,00 грн у рахунок процентів). Загальна сума сплачених коштів склала 4 401,02 грн. Здійснення платежів свідчить про визнання Відповідачем факту укладення кредитного договору № 2139806 та отримання кредитних коштів.

Відповідно до розрахунку первісного кредитора станом на 13 листопада 2025 року (дата відступлення права вимоги) залишок заборгованості Відповідача становив 40 036,84 грн: тіло кредиту – 10 998,98 грн; нараховані проценти – 23 537,86 грн; пеня – 5 500,00 грн.

13 листопада 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 13112025/1, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача у зазначеній сумі. Перехід прав підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників від 13.11.2025. З дати набуття права вимоги Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім того, 24 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 51350-03/2025, підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

За умовами договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12 000,00 грн строком на 120 днів (дата надання – 24.03.2025, кінцева дата погашення – 21.07.2025). Процентна ставка – 0,90% на день на залишок заборгованості; комісія за видачу кредиту – 10% (1 200,00 грн, одноразово). Кредит перераховано на картку Позичальника.

Судом встановлено, що 22 квітня 2025 року Відповідач здійснив перший плановий платіж у розмірі 4 440,00 грн (з яких 3 240,00 грн у рахунок нарахованих процентів за перший розрахунковий період та 1 200,00 грн у рахунок комісії за видачу кредиту). Здійснення платежу підтверджує визнання Відповідачем факту укладення договору та отримання кредитних коштів. Тіло кредиту (12 000,00 грн) Відповідачем не погашалось.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора станом на 28 серпня 2025 року залишок заборгованості становив 27 720,00 грн: тіло кредиту – 12 000,00 грн; проценти за весь строк кредитування – 9 720,00 грн; штраф – 6 000,00 грн.

28 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28082025, за яким Позивач набув права грошової вимоги у розмірі 27 720,00 грн. Перехід прав підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників до Договору факторингу № 28082025.

Крім того, 29 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 134475 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) в електронній формі.

За умовами договору Позичальнику надано позику у розмірі 3 500,00 грн строком на 30 днів (дата надання - 29.03.2025, дата повернення - 27.04.2025). Процентна ставка - 0,01% на день; пеня - 5% на день від залишку позики; комісія - 29,71% від суми позики (1 039,85 грн). Позику перераховано на картку Позичальника.

Судом встановлено, що Відповідач здійснив часткові платежі: 28 квітня 2025 року - 99,00 грн у рахунок пені; 02 травня 2025 року - 1 000,00 грн (з яких 10,15 грн у рахунок процентів, 776,00 грн у рахунок пені, 213,85 грн у рахунок комісії). Загальна сума сплат - 1 099,00 грн. Здійснення платежів підтверджує визнання Відповідачем факту укладення договору. Тіло позики Відповідачем не погашалось.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26 серпня 2025 року залишок заборгованості становив 10 451,00 грн: тіло позики - 3 500,00 грн; проценти (погашено повністю) - 0,00 грн; пеня - 6 125,00 грн (7 000,00 грн нараховано мінус 875,00 грн сплачено); комісія - 826,00 грн (1 039,85 грн нараховано мінус 213,85 грн сплачено).

26 серпня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 26082025, за яким Позивач набув права грошової вимоги у розмірі 10 451,00 грн. Перехід прав підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 26.08.2025.

Крім того, 03 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 9275538 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 360 днів (дата надання 03.04.2025, кінцева дата повернення 29.03.2026). Кредитні кошти перераховано на картку Позичальника, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Судом встановлено, що 02 травня 2025 року Відповідач здійснив платіж у розмірі 24,00 грн у рахунок сплати комісії за надання кредиту. Цей платіж підтверджує факт укладення договору та отримання кредитних коштів Відповідачем. Тіло кредиту Відповідачем не погашалось.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення і реєстру боржників № 2 від 28 липня 2025 року заборгованість Відповідача становила 19 720,00 грн: тіло кредиту – 8 000,00 грн; комісія за обслуговування кредиту – 6 720,00 грн; неустойка – 5 000,00 грн (штраф згідно п. 4.1 договору, нарахований після прострочення; залишок після внутрішнього списання первісним кредитором 5 600,00 грн нестандартної комісії та 5 000,00 грн штрафу за рахунок фінансового результату).

28 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28072025, за яким Позивач набув права грошової вимоги у розмірі 19 720,00 грн. Перехід прав підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 2 від 28.07.2025.

Крім того, 08 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71798754 в електронній формі.

За умовами договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 30 днів (дата надання 08.04.2025, дата повернення 07.05.2025). Процентна ставка – 0,20% на день; пеня за прострочення – 4,00% на день від залишку; комісія за надання кредиту – 15% від суми (750,00 грн). Кредит перераховано на картку Позичальника.

Судом встановлено, що 16 травня 2025 року Відповідач здійснив платіж у розмірі 785,00 грн у рахунок погашення пені. Здійснення платежу підтверджує визнання Відповідачем факту укладення договору та отримання кредитних коштів. Тіло кредиту Відповідачем не погашалось.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26 серпня 2025 року залишок заборгованості становив 15 265,00 грн: тіло кредиту – 5 000,00 грн; проценти за строком – 300,00 грн; пеня – 9 215,00 грн (10 000,00 грн нараховано за 111 днів прострочення мінус 785,00 грн сплачено); комісія за надання кредиту – 750,00 грн.

26 серпня 2025 року відповідно до Реєстру боржників № 14 до Договору факторингу № 27/03/25 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача у розмірі 15 265,00 грн, що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників № 14 та Додатковою угодою № 8 від 26.08.2025.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк абоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов`язуєтьсянадатигрошовікошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредит та сплатитипроценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Таким чином зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що усі п`ять кредитних договорів (договір позики) укладені в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ч. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до договору у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України). Факт укладення договорів та отримання кредитних коштів підтверджується: відповідними платіжними інструкціями; розрахунками заборгованості первісних кредиторів; реєстрами боржників. Крім того, факт отримання кредитних коштів за всіма договорами додатково підтверджується здійсненими відповідачем частковими платежами. Зокрема: за договором № 2139806 сплачено 4 401,02 грн (двічі – 03.04.2025 та 13.04.2025); за договором № 9275538 сплачено 24,00 грн комісії 02.05.2025; за договором № 71798754 сплачено 785,00 грн 16.05.2025; за договором № 134475 сплачено 1 099,00 грн (двічі – 28.04.2025 та 02.05.2025); за договором № 51350-03/2025 сплачено 4 440,00 грн 22.04.2025. Таким чином, здійснюючи платежі, відповідач фактично визнавав укладення відповідних договорів та отримання за ними коштів. Однак свої зобов`язання за укладеними договорами належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло прав вимоги за всіма договорами на підставі відповідних договорів факторингу, укладених з первісними кредиторами, що відповідає вимогам ст. 1077 ЦК України. Переходи прав підтверджуються актами прийому-передачі реєстрів боржників. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як встановлено судом, відповідачем усі п`ять кредитних договорів (договір позики) укладені в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ч. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та прирівнюється до договору у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України). Факт укладення договорів та отримання кредитних коштів підтверджується: відповідними платіжними інструкціями; розрахунками заборгованості первісних кредиторів; реєстрами боржників. Крім того, факт отримання кредитних коштів за всіма договорами додатково підтверджується здійсненими відповідачем частковими платежами. Зокрема: за договором № 2139806 сплачено 4 401,02 грн (двічі – 03.04.2025 та 13.04.2025); за договором № 9275538 сплачено 24,00 грн комісії 02.05.2025; за договором № 71798754 сплачено 785,00 грн 16.05.2025; за договором № 134475 сплачено 1 099,00 грн (двічі – 28.04.2025 та 02.05.2025); за договором № 51350-03/2025 сплачено 4 440,00 грн 22.04.2025. Таким чином, здійснюючи платежі, відповідач фактично визнавав укладення відповідних договорів та отримання за ними коштів.

Так, судом встановлено, а відповідач не оспорює фактичні обставини справи, а саме те, що він отримав кредити та визнає заборгованость за основними сумами боргу (тілом кредиту), що в загальному розмірі становить 39 498,98 грн. Водночас заперечує щодо стягнення процентів, оскільки на момент укладення договору був військовослужбовцем.

Суд приймає аргументи відповідача проте, що він як військовослужбовець має пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що унеможливлює стягнення з нього процентів за користування кредитом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 1357-IX від 30.03.2021, який набрав чинності 23.04.2021 року), тобто на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 № 426/4264/19 викладено наступний правовий висновок.

Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Так, відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142 Міністерство інформує, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Початком військової служби військовозобов`язаних є день призову на військову службу у районному військовому комісаріаті, а для резервістів - день зарахування до списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінченням військової служби для резервістів та військовозобов`язаних є день виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини, про що робиться відповідний запис до військового квитка. Закінчення особливого періоду в Україні здійснюється у відповідності до рішення Президента України про демобілізацію, що визначається Указом Президента України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

ОСОБА_1 надано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , копію військового квитка серії НОМЕР_2 , копію заяви до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, учасників бойових дій.

Військовим квитком підтверджується, що ОСОБА_1 був мобілізований 08 лютого 2025 року, наразі є військовослужбовцем, тобто станом на час виникнення спірних правовідносин перебував на військовій службі, тому на нього в повній мірі поширюються гарантії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» ( у редакції, що діяв на момент укладення спірного кредитного договору).

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, встановлені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

З огляду на вищевикладене, відповідачем були надані докази на підтвердження звернення до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з переліком документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142, для звільнення від нарахування відсотків за користування кредитом. Однак, результату розгляду такого звернення суду не надано.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що вимоги Позивача в частині стягнення процентів, пені, штрафів, задоволенню не підлягають з підстав, викладених вище (п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) за всіма п`ятьма договорами не підлягають нарахуванню з дати призову Відповідача - 08 лютого 2025 року.

У постанові КЦС Верховного Суд від 18.01.2023 у справі № 642/548/21 викладено висновок, що за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення пільг на позичальника.

Оскільки позивачем надано документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема розрахунок заборгованості позичальника, на підставі якого суд, з урахуванням поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», спроможний самостійно здійснити розрахунок заборгованості за тілом кредиту, що становить: 10 998,98 + 8 000,00 + 5 000,00 + 3 500,00 + 12 000,00 = 39 498,98 грн, що відповідає сумі, визнаній відповідачем у відзиві.

З приводу нарахування та стягнення з відповідача комісії суд зазначає наступне.

Комісія за надання кредиту (договір № 71798754 – 750,00 грн) та комісія за обслуговування кредиту (договір № 9275538 – 6 720,00 грн) є платою за послуги, а не процентами за користування кредитом у розумінні ст. 1048 ЦК України.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що кредитодавець неправомірно визначив в кредитному договорі сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу нарахування комісії за обслуговування суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У даній справі в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що фактично надавалися позичальнику (відповідачу). Ураховуючи, що первісний кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі позичальником при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 та від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 6 720,00 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Положення ст. 81 ЦПК України вказують, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, аналізуючи надані суду докази, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39 498,98 грн заборгованості. Вимоги позивача в частині стягнення процентів, пені, штрафів, комісій задоволенню не підлягають з підстав, викладених вище.

Відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом ст. 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 39 498,98 грн із заявленої 113 192,84 грн, що становить 34,9%. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 за ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Відповідно, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 2 662,40 ? 0,349 = 929,18 грн.

Згідно ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 638, 639, 652, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 259, 263, 265,268, 273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2, р/р IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором № 2139806 від 04 березня 2025 року – 10 998 (десять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 98 копійок; за кредитним договором № 9275538 від 03 квітня 2025 року – 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок; за кредитним договором № 71798754 від 08 квітня 2025 року – 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок; за договором позики № 134475 від 29 березня 2025 року – 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок; за кредитним договором № 51350-03/2025 від 24 березня 2025 року – 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, що у загальному розмірі 39 498 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто вісім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2, р/р IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 929 (дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 18 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев