Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №749/911/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/911/26

Номер провадження 2/749/599/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.,

за участю секретаря судового засідання Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хоминська Олеся Сергіївна, до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 74 кв. м, з них житлова площа 66 кв. м, рік забудови – 1959, з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з березня 2016 року проживав у вказаному будинку, який на той час тривалий час пустував, вселившись у нього з дозволу сільської ради, оскільки будинок, у якому він раніше проживав та був зареєстрований ( АДРЕСА_2 , був знищений унаслідок пожежі у вересні 2013 року. Позивач указує, що більше 10 років відкрито, безперервно та добросовісно володіє спірним будинком як своїм власним, здійснював оплату за спожиту електричну енергію, право власності на будинок у встановленому порядку не зареєстроване і не оформлене, у зв`язку з чим просить визнати за ним право власності за набувальною давністю.

Представник відповідача Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області подав відзив на позовну заяву (вих. № 05-06/2523 від 04.09.2026), у якому проти задоволення позову заперечив, посилаючись на таке. Позивач фактично проживав у спірному будинку в період з 01.03.2016 по 31.10.2024, що підтверджується довідкою Тихоновицького старостинського округу Сновської міської ради від 05.08.2026 № 380 та довідкою Займищанського старостинського округу від 24.07.2026 № 15-06/69, згідно з якою з 01.11.2024 позивач фактично проживає за іншою адресою: АДРЕСА_3 . Отже, загальний строк безперервного володіння позивачем спірним будинком становить 8 років 8 місяців, що є меншим за встановлений частиною першою статті 344 Цивільного кодексу України десятирічний строк, необхідний для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що населений пункт Гута-Студенецька Корюківського району Чернігівської області віднесений до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а за інформацією Тихоновицького старостинського округу (лист від 04.09.2026 № 194/15-06/13) внаслідок пожежі, яка виникла 05.05.2026 через обстріли та атаки ворожих БПЛА, у с. Гута-Студенецька було пошкоджено та знищено численні житлові будинки, при цьому акт щодо зруйнованих пожежею будинків не складався через небезпеку для життя людей, у зв`язку з чим відсутня інформація про точний перелік знищених об`єктів. Відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів наявності спірного будинку в натурі на час подання позову, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З цих підстав відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 08 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

08 вересня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивачка та її представник, а також представник відповідача в судове засідання не з`явилися; від них надійшли заяви (клопотання) про розгляд справи за їх відсутності,

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 31.10.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади № 2026/008181815 від 20.05.2026.

Згідно з довідкою Тихоновицького старостинського округу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 20.05.2026 № 246 позивач зареєстрований по АДРЕСА_2 , а фактично постійно проживав з березня 2016 року по АДРЕСА_1 .

Уточнюючою довідкою того ж старостинського округу від 05.08.2026 № 380 конкретизовано, що позивач проживав по АДРЕСА_1 , з березня 2016 року по 31.10.2024 року.

Довідкою Займищанського старостинського округу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 24.07.2026 № 15-06/69 підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.11.2024 фактично проживає в АДРЕСА_3 .

Згідно з виписками з погосподарської книги, виданими Тихоновицьким старостинським округом Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області № 80 від 20.05.2026 (за записами погосподарської книги № 1 за 2016–2020 роки) та № 81 від 20.05.2026 (за записами погосподарської книги № 1 за 2021–2026 роки), головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рік забудови будинку – 1959, загальна площа будинку – 74 кв. м, з них житлова площа – 66 кв. м; земельної ділянки немає.

Інформаційною довідкою ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації» від 08.06.2026 № 657 підтверджено, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване, технічна інвентаризація об`єкта станом на 08.06.2026 не проводилась, інвентаризаційна справа в архіві відсутня, а у зв`язку з бойовими діями обстежити об`єкт неможливо.

Позивачем також надано особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на його ім`я ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджує укладення договору про постачання електричної енергії та здійснення позивачем оплати за спожиту електроенергію.

Разом з тим судом установлено, що згідно з довідкою Займищанського старостинського округу від 24.07.2026 № 15-06/69 та довідкою Тихоновицького старостату від 05.08.2026 № 380, на які відповідач послався у відзиві, позивач фактично проживав у спірному будинку в період з 01.03.2016 по 31.10.2024, тобто протягом 8 років 8 місяців, після чого змінив фактичне місце проживання на АДРЕСА_3 . Указані обставини позивачем не спростовані та не оскаржені.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частинами 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю можливе лише за одночасної наявності таких умов: наявність суб`єкта, здатного набути майно у власність; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння протягом установленого законом строку, який для нерухомого майна становить десять років; відсутність норми закону, що обмежує чи забороняє набуття права власності за набувальною давністю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 зроблено висновок, що сам по собі факт користування позивачем спірним домоволодінням не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 337/4725/18, від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 та від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23, згідно з якими позов про визнання права власності за давністю володіння не може бути задоволений, якщо не доведено одночасної наявності всіх передбачених статтею 344 ЦК України умов, а тягар доведення цих обставин покладається на позивача. Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначено, що наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності, а безтитульним є лише таке володіння чужим майном, яке не спирається на будь-яку правову підставу.

Судом установлено, що сукупний період фактичного проживання позивача у спірному будинку, який відповідач не заперечує та який підтверджується наявними у справі довідками старостинських округів, становить 8 (вісім) років 8 (вісім) місяців (з 01.03.2016 по 31.10.2024), тобто є меншим за встановлений частиною першою статті 344 ЦК України десятирічний строк, необхідний для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Саме по собі це є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки недотримання хоча б однієї з передбачених законом умов виключає можливість визнання права власності за набувальною давністю.

Крім того, суд звертає увагу на таке. Позивач у позовній заяві зазначив, що вселився у спірний будинок з дозволу сільської ради у зв`язку з тим, що будинок тривалий час пустував.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд (зокрема у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23), обов`язковою умовою набуття права власності за набувальною давністю є те, що заволодіння чужим майном має бути безтитульним, тобто здійснюватися самочинно, без жодних правових підстав чи погоджень з власником.

Отже, у разі, якщо таке вселення дійсно здійснювалося за згодою органу місцевого самоврядування, це свідчить про наявність у володінні правової підстави (титулу), що виключає застосування статті 344 ЦК України, оскільки набувальна давність вимагає саме безтитульного володіння.

Водночас матеріали справи не містять жодних документальних доказів на підтвердження такого дозволу (рішення, розпорядження чи іншого акта органу місцевого самоврядування).

Якщо ж посилатися на самовільне заволодіння, то сам факт користування будинком, реєстрації в ньому як голови домогосподарства та оплати комунальних послуг, за усталеною практикою Верховного Суду, не є достатнім для висновку про добросовісне, відкрите і безтитульне володіння чужим майном як власним.

Судом також ураховано, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (у редакції наказу від 26.05.2026 № 987), село Гута-Студенецька Сновської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області віднесено до територій активних бойових дій з 01.12.2024 (дата завершення не визначена), а до цього – до територій можливих бойових дій (з 22.06.2022 по 30.11.2024) та тимчасово окупованої території (з 24.02.2022 по 03.04.2022).

Листом Тихоновицького старостинського округу Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 04.09.2026 № 194/15-06/13 повідомлено, що 05 травня 2026 року внаслідок обстрілів та атак ворожих безпілотних літальних апаратів прикордонної території виникла пожежа лісових масивів, яка поширилася також на село Гута-Студенецька, унаслідок чого було пошкоджено та знищено численні житлові будинки; акт щодо зруйнованих пожежею будинків не складався у зв`язку з небезпекою для життя людей, спричиненою частими ворожими обстрілами території, тому в старостаті відсутня інформація про точні адреси та кількість знищених пожежею житлових будинків і господарських споруд.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів наявності спірного житлового будинку в натурі як об`єкта цивільних прав на час звернення до суду з позовом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не доведено сукупності всіх передбачених статтею 344 ЦК України умов, необхідних для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, зокрема не доведено безперервного володіння будинком протягом установленого законом десятирічного строку та наявності об`єкта нерухомого майна на час розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, а позивач у позовній заяві просив залишити судові витрати за собою, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні; судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 344 Цивільного кодексу України, статтями 12, 76, 77, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 259, 263–265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сновської територіальної громади в особі Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за набувальною давністю – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев