Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №748/2197/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/2098/26

Єдиний унікальний № 748/2197/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 вересня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі :

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №100433615 від 17 листопада 2021 року у розмірі 99 000 грн. 00 коп. та судовий збір 2 662 грн. 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 17 листопада 2021 року було укладено договір споживчого кредиту № 100433615 відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит в сумі 20 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти та комісію за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» взяті на себе зобов`язання виконало, надавши відповідачу кредиту відповідно до умов кредитного договору. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» 10 лютого 2022 року уклали договір факторингу № 10-02/2022-50 відповідно до умов якого право вимоги за договором споживчого кредиту № 100433615 від 17 листопада 2021 року перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал». У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 10 березня 2023 року уклали договір відступлення права вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до умов якого право вимоги за договором споживчого кредиту № 100433615 від 17 листопада 2021 року перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Відповідач не виконав умов кредитного договору, не повернув кредиту позивачу, а також не виконав всі інші грошові зобов`язання перед позивачем за кредитним договором. На день формування позовної заяви сума заборгованості складає 99 000 грн. 00 коп., з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 20 000 грн. 00 коп., сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 63 000 грн. 00 коп., нараховані відсотки згідно кредитного договору - 14 000 грн. 00 коп., заборгованість за комісіями - 2 000 грн. 00 коп. Оскільки у добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 99 000 грн. 00 коп. боргу, судових витрат та правничої допомоги.

27 березня 2026 року Чернігівським районним судом Чернігівської області ухвалено заочне рішення у справі № 748/2197/25, провадження № 2/748/97/26, яким частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , стягнуто заборгованість за Договором №100433615 від 17 листопада 2021 року в розмірі 85 000 грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 2 079 грн. 87 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухти В.О. від 03 серпня 2026 року скасовано заочне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 березня 2026 року у справі № 748/2197/25 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 23 вересня 2026 року.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2026 року суддею Хоменко Л.В. цивільну справу прийнято до свого провадження, ухвалено продовжувати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час повідомлений належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, оскільки позивач проти винесення заочного рішення не заперечував.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 100433615 у вигляді електронного правочину шляхом його підпису одноразовим ідентифікатором (смс-кодом), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, комісію та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Відповідно до положень договору сума кредиту становить 20 000 грн. 00 коп., строк кредиту 15 днів (до 02 грудня 2021 року) (а.с.9-13).

Відповідно до п. 1.5. Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 5 000 грн. 00 коп. в грошовому виразі та 22,711.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 25 000 грн. 00 коп. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Відповідно до 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 2 000 грн. 00 коп., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно із 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 3 000 грн. 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитним коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгація). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до довідки про ідентифікацію підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 скористався електронним підписом, одноразовим ідентифікатором L20920, який був відправлений 17 листопада 2021 року на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.23).

Згідно з квитанцією Liqpay ID операції: 1825430683 від 17 листопада 2021 року, встановлено, що відповідач отримав 20 000 грн. 00 коп. згідно договору № 100433615 на платіжний інструмент 473121*46 (а.с.24).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100433615 від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 встановлено, що загальна сума заборгованості станом на 31 січня 2022 року за кредитом 85 000 грн. 00 коп., з яких: 20 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 63 000 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами, 2 000 грн. 00 коп. - заборгованість по комісії (а.с.25).

10 лютого 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 100433615 від 17 листопада 2021 року (а.с.29-33).

Згідно форми реєстру боржників із реєстру боржників до договору факторингу № 10-02/2022-50 від 10 лютого 2022 року, встановлено, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100433615 у розмірі 85 000 грн. 00 коп. з яких: 20 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 63 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по процентам, 2 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по комісії (а.с.45).

10 січня 2023 року укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 100433615 від 17 листопада 2021 року (а.с.46-51).

Згідно реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року, встановлено, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 100433615 у розмірі 99 000 грн. 00 коп., з яких: 20 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 77 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по процентам, 2 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по комісії. (а.с.62).

Відповідно до наданого розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал», встановлено, що станом на дату початку розрахунку 10 лютого 2022 року загальна сума заборгованості становить 85 000 грн. 00 коп. з яких: 20 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 63 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по процентах, 2 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по комісії. Сума погашень боржником до 18 червня 2025 року становить - 00 грн. 00 коп. Станом на дату розрахунку 18 червня 2025 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 99 000 грн. 00 коп., з яких: 20 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за тілом кредиту, 77 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості по процентах, 2 000 грн. 00 коп. (а.с.26).

Відсотки згідно кредитного договору у розмірі 14 000 грн. 00 коп. нараховані відповідно за період з 10 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року (включно) (14 днів) з відсотковою ставкою 5,0% денних на залишок заборгованості 20 000 грн. 00 коп. (а.с.26).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За положеннями п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 624 ЦК України передбачає, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Частиною другою ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена ані первісному кредитору, ані позивачу.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої заборгованості за відсотками суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_2 від 09 червня 2026 року №2946, капітан ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 22 липня 2020 року. Крім того, відповідачем надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 видане 29 червня 2021 року, яке є безстроковим та дійсним на всій території України. (а.с. 135). Отже, на день укладення кредитного договору, а саме 17 листопада 2021 року відповідач перебував на військовій службі та отримав статус учасника бойових дій.

Судом встановлено, що в Україні з 17 березня 2014 року розпочався та триває особливий період, а з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідач приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України як на період дії кредитного договору так і на даний час, відповідно на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

З огляду на пряму вимогу вказаного закону нараховані відсотки у розмірі 77 000 грн. 00 коп. за кредитним договором №100433615 від 17 листопада 2021 року стягненню не підлягає.

Отже, вирішуючи спір, суд, оцінивши надані сторонами докази та встановивши, що відповідач своєчасно не виконав, взяті на себе грошові зобов`язання, не сплатив заборгованість за кредитним договором від №100433615 від 17 листопада 2021 року, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», заборгованості у сумі 22 000 грн. 00 коп., з яких: 20 000 грн. 00 коп. - основний борг; 2 000 грн. 00 коп. - заборгованість за комісіями, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги, представником позивача надано: 1) договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.70-73); 2) прайс-листом АО «Лігал Ассістанс» (а.с.74); 3) заявкою на надання юридичної допомоги № 1087 від 01 травня 2025 року вартість 25 000 грн. 00 коп., що складаються з: надання усної консультації з вивченням документів (2 год, вартість - 4 000 грн. 00 коп.), підготовки пропозиції (3 год, вартість - 6 000 грн. 00 коп.), складання позовної заяви про стягнення боргу до ОСОБА_1 (5 год, вартість - 15 000 грн. 00 коп.) (а.с.75); 4) витягом з Акту № 10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року на суму 25 000 грн. 00 коп. (а.с.76).

Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, ч.8 статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 р. в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 3 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені частково, а відповідач, відповідно до Закону України «Про судовий збір» належить до переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, позивачу слід компенсувати за рахунок держави понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 538 грн. 26 коп. (2 422 грн. 40 коп. х 22,22 %), у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Договором № 100433615 від 17 листопада 2021 року в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) сплачений судовий збір у розмірі 538 грн. 26 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0532920162 від 27 червня 2025 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Хоменко Л.В.